Рішення

від 13.08.2018 по справі 920/434/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.2018 Справа № 920/434/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Лєпковій І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/434/18 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Комунального закладу «Охтирська міська стоматологічна поліклініка» (вул. Петровського, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 33683650),

до відповідача: Колективного підприємства «Лікувально-консультативний центр» (пл. Соборна, буд. 2, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 23817666),

про стягнення 11345,91 грн. на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012, укладеного між сторонами.

представники сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальний заклад «Охтирська міська стоматологічна поліклініка», 11.06.2018 звернувся з позовом до відповідача - Колективного підприємства «Лікувально-консультативний центр» про стягнення 11345,91 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012; з них: 10463,75 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 672,10 грн. пеня, 60,00 грн. – 3 % річні та 150,06 грн. інфляційні втрати, а також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012, укладеного між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, земельного податку та комунальних послуг за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначений період з орендної плати та комунальних платежів станом на 23.05.2018 складає 10463,75 грн..

Учасники справи в засідання суду 13.08.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

02.07.2018 від відповідача до суду надійшов електронний лист б/н, б/д (вх. № 4927 від 02.07.2018), в якому відповідач зазначає, що визнає заборгованість перед позивачем в сумі 10334,86 грн., яка погашена в добровільному порядку, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень:

- № 3677 від 25.04.2018 про сплату 200,00 грн. орендної плати за грудень 2017 року на підставі рахунку № 7 від 07.02.2018;

- № 3650 від 13.04.2018 про сплату 306,54 грн. орендної плати за грудень 2017 року на підставі рахунку № 7 від 07.02.2018;

- № 3804 від 02.07.2018 про сплату 2091,18 грн. орендної плати, експлуатаційних витрат за лютий-березень 2018 року, земельного податку за січень-березень 2018 року на підставі рахунків № 26 від 16.03.2018 та № 30 від 10.04.2018;

- № 3805 від 02.07.2018 про сплату 2254,96 грн. комунальних послуг за лютий-березень 2018 року на підставі рахунків № 27 від 16.03.2018 та № 31 від 19.03.2018;

- № 3719 від 16.05.2018 про сплату 300,00 грн. орендної плати за грудень 2017 року на підставі рахунку № 7 від 07.02.2018;

- № 3796 від 25.06.2018 про сплату 1249,04 грн. комунальних послуг за лютий 2018 року на підставі рахунку № 27 від 16.03.2018;

- № 3791 від 21.06.2018 про сплату 1000,00 грн. комунальних послуг за січень 2018 року на підставі рахунку № 14 від 14.02.2018;

- № 3780 від 14.06.2018 про сплату 1318,37 грн. орендної плати та комунальних послуг за січень 2018 року на підставі рахунку № 13 від 14.02.2018;

- № 3781 від 14.06.2018 про сплату 421,28 грн. комунальних послуг за січень 2018 року на підставі рахунку № 14 від 14.02.2018;

- № 3747 від 29.05.2018 про сплату 441,19 грн. орендної плати та комунальних послуг за грудень 2018 року на підставі рахунку № 7 від 07.02.2018;

- № 3746 від 29.05.2018 про сплату 1058,81 грн. комунальних послуг за грудень 2017 року на підставі рахунку № 8 від 07.02.2018.

Зазначені платіжні доручення досліджені судом в судовому засіданні 02.08.2018 та долучено їх відповідні копії до матеріалів справи.

Крім того, 02.07.2018 та 09.07.2018 відповідач подав до суду для долучення до матеріалів справи акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 18.04.2018, підписаний сторонами.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності учасників справи.

В судовому засіданні 13.08.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.03.2012 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого та підписаного сторонами акту приймання-передачі в оренду, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлове приміщення площею 20,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Охтирка, вул. Петровського, 15 (1-й поверх), що перебуває на балансі позивача.

Умовами договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012 та додатковими угодами до нього № 1 від 30.01.2015 та № 2 від 29.12.2017 сторони погодили строк чинності договору до 31.12.2018.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі результату акту конкурсу на право оренди нежилого приміщення і становить без ПДВ за перший місяць оренди - 477,63 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата перераховується орендодавцю у повному обсязі щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати утримання орендованого майна.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за грудень 2017 року та січень - березень 2018 року не виконав, грошові кошти за користування орендованим майном в сумі 5286,00 грн. на користь позивача не перерахував, а також відповідач не сплатив рахунки за комунальні послуги, починаючи з грудня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 5984,29 грн., і, як зазначає позивач, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з оплати орендної плати, оплати за комунальні послуги та земельний податок за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року становила 11270,29 грн.

Листом № 3 від 16.03.2018 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір № 2 від 01.03.2012 року з 17.03.2018 року, проте позивач листом № 01-11/03/82 від 21.03.2018 року не погодився з пропозицією відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та враховуючи пункт 3.3 договору запропонував відповідачеві сплатити зазначену заборгованість в сумі 11270,29 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем його лист № 01-11/03/82 від 21.03.2018 залишено без задоволення, проте відповідачем сплачено на користь позивача 806,54 грн. з 17.03.2018 по 23.05.2018 року.

Позивачем листом № 01-11/03/144 від 23.05.2018 повторно направлено відповідачеві вимогу про негайну сплату заборгованості в сумі 10463,75 грн., яка залишилась несплаченою.

Крім наведеного позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.04.2018 року, відповідно до якого відповідачем визнається заборгованість за договором оренди в сумі 10334,83 грн.

Відповідач проти вимог позивача щодо сплати заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та земельного податку за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 10463,75 грн. заперечує, зазначає про сплату ним зазначеної заборгованості в добровільному порядку та вважає безпідставним нарахування позивачем пені, річних та інфляційних на зазначену суму заборгованості.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданих сторонами матеріалів, а саме наданих позивачем суду копій рахунків на сплату орендної плати, комунальних послуг та земельного податку № 13 від 14.02.2018, № 7 від 07.02.2018, № 14 від 14.02.2018, № 8 від 07.02.2018, № 30 від 10.04.2018, № 26 від 16.03.2018, № 31 від 19.03.2018 та № 27 від 16.03.2018, а також наданих відповідачем платіжних доручень № 3677 від 25.04.2018, № 3650 від 13.04.2018, № 3804 від 02.07.2018, № 3805 від 02.07.2018, № 3719 від 16.05.2018, № 3796 від 25.06.2018, № 3791 від 21.06.2018, № 3780 від 14.06.2018, № 3781 від 14.06.2018, № 3747 від 29.05.2018 та № 3746 від 29.05.2018, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, комунальних послуг та земельного податку виконав не в повному обсязі та з порушенням стоку виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим станом на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012 згідно рахунків № 26 від 16.03.2018 та № 30 від 10.04.2018 на загальну суму 2720,10 грн. сплачена відповідачем частково на суму 2091,18 грн., а залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012 зі сплати орендної плати, комунальних послуг за лютий – березень 2018 року та земельного податку за січень – березень 2018 року відповідно до рахунків № 26 від 16.03.2018 та № 30 від 10.04.2018 складає 628,92 грн.

Проте, в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 2 та вимог статей 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач свої зобов'язання з орендної плати, комунальних послуг та земельного податку в повному обсязі та встановлені договором строки не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідачем частково погашено суму боргу в розмірі 9834,83 грн. згідно вищезгаданих платіжних доручень, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 2 станом на 14.08.2018 складає 628,92 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та земельного податку в сумі 628,92 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

За несвоєчасну сплату орендної плати, комунальних послуг та земельного податку, позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 672,10 грн. за періоди: з 15.02.2018 по 01.03.2018, з 02.03.2018 по 11.04.2018, з 12.04.2018 по 23.05.2018, з 02.04.2018 по 11.04.2018 та з 03.04.2018 по 11.04.2018.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату орендної плати та комунальних послуг у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 3.4, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги факт сплати відповідачем орендної плати, комунальних послуг та земельного податку за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.03.2012 з порушенням строку, встановленого договором оренди, а також те що права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору (пункт 3.4 договору), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 672,10 грн., нарахованої за періоди: з 15.02.2018 по 01.03.2018, з 02.03.2018 по 11.04.2018, з 12.04.2018 по 23.05.2018, з 02.04.2018 по 11.04.2018 та з 03.04.2018 по 11.04.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 60,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 150,06 грн. за періоди: з 15.02.2018 по 23.05.2018, з 01.03.2018 по 23.05.2018, 02.04.2018 по 23.05.2018 та з 03.04.2018 по 23.05.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 60,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 150,06 грн. за періоди: з 15.02.2018 по 23.05.2018, з 01.03.2018 по 23.05.2018, 02.04.2018 по 23.05.2018 та з 03.04.2018 по 23.05.2018 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 234,52 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 248, 252, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Лікувально-консультативний центр» (пл. Соборна, буд. 2, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 23817666) на користь Комунального закладу «Охтирська міська стоматологічна поліклініка» (вул. Петровського, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 33683650) заборгованість в сумі 628,92 грн., пеню в сумі 672,10 грн., 3 % річних в сумі 60,00 грн., інфляційні втрати в сумі 150,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 234,52 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16 серпня 2018 року.

Суддя                                                                       Н.О. Спиридонова