Рішення

від 16.08.2018 по справі 926/1144/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2018 р. Справа № 926/1144/18

м.Чернівці Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕТТРЕЙД» , м.Київ до підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Грін Рей» , м. Новоселиця Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 184086,96 грн Представники сторін - не з'явилися В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕТТРЕЙД» звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Грін Рей» про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.04.2018 в сумі 184086,96 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки щодо оплати вартості переданого йому товару в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача борг за договором 147792,00 грн., пеню 33275,28 грн., три проценти річних 535,00 грн., інфляційні втрати 2484,68 грн., всього 184086,96 грн. Ухвалою від 05.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 26.06.2018. Відповідач у відзиві від 26.06.2018 позов визнає частково, а саме в частині основного боргу 147792,00 грн., інфляційних втрат 302,34 грн., трьох процентів річних 239,85 грн. У задоволенні решти вимог позивач просить суд відмовити. Поряд з цим, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на договір поставки від 01.04.2018, враховуючи, що поставка товару відбулася 30.03.2018 за видатковою накладною №61. Відтак, умови вказаного договору не поширюються на взаємовідносини сторін, які існували до його укладення. 26.06.2018 позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у сумі 15761,30 грн. Ухвалою від 26.06.2018 оголошено перерву до 06.08.2018. 26.07.2018 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до 166 181,97 грн. Позивач у відповіді на відзив вказав на технічну опечатку по тексту позовної заяви щодо номеру та дати спірного договору з підстав візуальної схожості вказаних ідентифікуючих ознак, аналогічності змісту договорів та просить вважати вірним Договір поставки №71/08/17 від 01.08.2017, укладений між сторонами та діючого на сьогодні, умови якого поширюються на оформлення видаткової накладної №61 від 30.03.2018. Одночасно, позивач просив суд задовольнити зменшені позовні вимоги в сумі 166181,97 грн., а також судові витрати. 27.07.2018 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, де зменшені позовні вимоги визнає частково в сумі 147792,00 грн. основного боргу, 1302,34 грн. інфляційних втрат, 1288,00 грн. трьох процентів річних, 14617,29 грн пені, всього на суму 164999,63 грн. у решті вимог на суму 1182,34 грн. позов не підлягає задоволенню. Вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач вважає необґрунтованими з урахуванням положень ст. 126 ГПК України та фактичних обставин справи та просить суд зменшити їх розмір. 06.08.2018 позивач подав розрахунок суми судових витрат, де наводить детальний опис наданих правничих послуг, виконаних адвокатом станом на 06.08.2018, у розмірі 13000,00 грн. та 2492,73 грн. судового збору. Ухвалою від 06.08.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 166181,97 грн., повернуто суму переплаченого судового збору в розмірі 268,57 грн. Ухвалою від 07.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 16.08.2018. 15.08.2018 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі документами та просив задовольнити позовні вимоги. У судове засідання 16.08.2018 представники сторін не з'явились, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю ФЕТТРЕЙД (Продавець) та підприємством з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія Грін Рей (Покупець) укладений договір поставки №71/08/17 від 01 серпня 2017 року.

Згідно умов п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати товар, зокрема: жир тваринний топлені, жир кістковий, жир технічний вищого та першого ґатунку, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Продавець зобов'язаний поставити товар на склад Покупця (п.2.1. Договору).

Позивач здійснив Відповідачу поставку наступного товару : жир сирець у кількості 10 500 кг. на загальну суму з ПДВ 162 792,00 грн.

З метою транспортування товару на склад Відповідача, Позивач звернувся до перевізника, а саме до ПП ТА ВОЗВАРД , з яким уклав договір №34/2018 від 29 березня 2018 року. В рамках вказаного договору Позивач оформив заявку №34 від 29 березня 2018 року на транспортування 30 березня 2018 року з м. Новоселиці, Чернівецької області, 10 500 кг. тваринного жиру.

Факт доставки товару до Відповідача засвідчується товарно-транспортною накладною та довіреністю №ГР-18 від 29 березня 2018 року із підписами уповноважених від Відповідача осіб та печаткою із штампом.

Крім цього, разом із вказаним товаром Відповідачу були надані всі відповідні первинні та супроводжуючі на товар документи.

Однак, Відповідач відмовляється виконувати зустрічні зобов'язання покладені на нього Договором, а саме: оплатити товар в повній сумі та передати на адресу Позивача оригінальні примірники підписаної Відповідачем видаткової накладної.

З метою врегулювання спірної ситуації в досудовому порядку, на адресу Відповідача була спрямована претензія на суму 172 559,52 грн. із вимогою оплатити її та штрафні санкції протягом 3 (трьох) банківських днів.

Вказана претензія була спрямована до Відповідача на його електрону поштову адресу.

Наразі Відповідач не оплатив в добровільному порядку суму боргу та штрафні санкції нараховані йому згідно претензії, але факт наявності боргу за Договором в сумі 162 792,00 гривень визнав, у зв'язку з чим надав Позивачу гарантійний лист за вихідним №45 від 25 квітня 2018, яким гарантував оплату вказаного боргу згідно графіку.

Більш того, Відповідач здійснив оплату за гарантійним листом у сумі 15 000 гривень на розрахунковий рахунок Позивача, про що свідчить платіжне доручення №145 від 25.04.2018 року, проведеного банківськими установами Відповідача та Позивача.

Крім цього, факт заборгованості Відповідача за господарською операцією по видатковій накладній №61 від 30 березня 2018 року підтверджується отриманим Позивачем ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2018р. по 25.04.2018 року, який підписаний з боку Відповідача.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування на рахунок Продавця передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури факсимільним зв'язком або оплата по факту розвантаження.

Крім цього, враховуючи п.5.1. Договору, Позивач нарахував пеню у сумі 14617,29 грн.

Позивач також нарахував на суму боргу 3% річних у сумі 1288,00 грн. та інфляційні витрати 2 484,68 грн.

Таким чином, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в загальній сумі 166181,97 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання ними умов договору поставки №71/08/17 від 01 серпня 2017 року шляхом укладення якого сторони врегулювали господарські відносини по поставці жиру.

Відповідно до ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, на виконання договору Позивач здійснив поставку товару: жир сирець у кількості 10 500 кг. на загальну суму з ПДВ 162 792,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною та довіреністю №ГР-18 від 29 березня 2018 року із підписами уповноважених від Відповідача осіб та печаткою із штампом, актом приймання-передачі товару по кількості від 30.03.2018 та не спростовується відповідачем.

Відповідач у порушення умов п.5.1. Договору оплату товару на здійснив.

Гарантійним листом від 25.04.2018 №45 відповідач гарантував оплату боргу за графіком починаючи з 25.04.2018 по 10.05.2018. Однак, здійснив на користь позивача лише один платіж 25.04.2018 на суму 15000,00 грн., згідно платіжного доручення від 25.04.2018 №145.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки становить 147792,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Пунктом 2.9 Постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п.7.2. Покупець при порушенні строків оплати, вказаних у п.5.1. Договору зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач провів розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.04.2018 по 18.07.2018 на суму 14617,29 грн.

Суд, перевірив розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розмір пені за вказаний позивачем період складає 14772,99 грн., що більше за розмір пені заявлений у позові. Відтак, підлягає задоволенню вимога про стягнення пені в заявленому позивачем розмірі, а саме в сумі 14617,29 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача три проценти річних за період з 05.04.2018 по 18.07.2018 становить 1288,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив розмір трьох процентів річних за вказаний період в сумі 1301,35 грн, що є більшим за розмір заявлений позивачем, тому підлягає задоволення вимоги позивача про стягнення 1288,00 грн.

Інфляційні втрати визначені позивачем за період з 05.04.2018 по 18.07.2018 у сумі 2484,68 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за вказаний період суд встановив розмір інфляційних втрат у сумі 1302,34 грн.

Відтак, позов в частині стягнення інфляційних втрат 2484,68 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1302,34 грн., у решті вимог про стягнення 1182,34 грн. суд відмовляє.

Приписами ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що 22.05.2018 між адвокатом ОСОБА_2 та ТОВ ФЕТТРЕЙД укладено Договір про надання правничої допомоги №8-18/Г, п. 1.1. якого передбачено обов'язок адвоката надавати правничу допомогу, в тому числі у справі про стягнення боргу з підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю Торгово промислова компанія Грін Рей .

Як зазначає позивач, за результатами розгляду справи сплачено адвокату за надання професійної правничої допомоги у справі в сумі 13000,00 грн., що підтверджено випискою з рахунку адвоката станом на 25.06.2018.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору №8-18/Г про надання правничої допомоги від 22.05.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4468, видане ОСОБА_2, ордер серії АА №089678 від 26.06.2018.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04, п. 269).

З наданих позивачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 13000,00 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі №926/1144/18, обставини даної справи та її складність) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Витяг з Договору про надання правничої допомоги №8-18/Г, доданий до матеріалів справи, не містить умов про вартість послуг адвоката, акти здачі-приймання виконаних робіт у матеріалах справи відсутні.

Детальний опис наданих послуг адвокатом не містить витраченого ним часу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак необґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Так, позовна заява від імені Позивача не була підписана адвокатом ОСОБА_2, а директором Позивача. Згідно з протоколами судових засідань від 26.06.2018 судове засідання тривало 18 хв., судове засідання 06.08.2018 тривало 24 хв., у судове засідання 16.08.2018 представник позивача не з'явився, тобто загалом два засідання тривали 42 хв.

Також витрати адвоката ОСОБА_2 на зустріч та усні виїзні консультації клієнта, складання позовної заяви та розрахунків, аналіз відповідача як суб'єкта господарювання та його фінансового стану та іншого стану, є необґрунтованим та неспіввмірним.

Крім того, Відповідачем було заявлено клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Грін Рей» (60300, Чернівецька область, м.Новоселиця, вул.Центральна, 93, код ЄДРПОУ 31887196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕТТРЕЙД» (01601, м.Київ, Печерський узвіз, буд.5, код ЄДРПОУ 37771001) борг 147792,00 грн., пеню 14617,29 грн., три проценти річних 1288,00 грн., інфляційні втрати 1302,34 грн., судовий збір 2474,99 грн., витрати на правничу допомогу адвоката 7000,00 грн.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1182,34 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області.

Повне рішення складено і підписано 16.08.2018р.

Суддя В.В.Дутка