Постанова

від 15.08.2018 по справі 910/22652/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. Справа№ 910/22652/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Євроштакет

на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р.

у справі №910/22652/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України

2) Військової частини А1358

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроштакет

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А1358 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроштакет про стягнення 73704,48 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем у мов договору №79 від 21.08.2017 р. в частині строків поставки продукції, що призвело до порушення інтересів держави у вигляді неможливості забезпечити стійку живучість арсеналу та неналежного зберігання відповідних зразків артилерійських боєприпасів, які перебувають на озброєнні Збройних Сил України. У зв'язку з вищезазначеним порушенням умов договору, відповідач повинен сплатити позивачу 73704,48 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р. позов заступника військового прокурора Рівненського гарнізону задоволено повністю. На користь Військової частини А1358 стягнуто з ТОВ Євроштакет 73704,48 грн. пені за прострочення строків поставки товару за договором №79 від 21.08.2017 р. Стягнуто з ТОВ Євроштакет на користь Військової прокуратури Західного регіону України 1600,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів на підтвердження звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176200 грн., а також те, що справа не відноситься до справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 247 ГПК України), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.08.2017 р. між Військовою частиною А1358 (замовник) та ТОВ Євроштакет (постачальник) укладено договір № 79 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується надати замовнику товар - тара дерев'яна спеціального призначення з документально підтвердженими технічними та якісними характеристиками, а також - здійснити доставку вантажу за власний рахунок, власними силами та засобами на адресу замовника: с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області, військова частина А 1358, а замовник - прийняти і оплатити такий товар після його фактичного отримання. Кількість товару: 1715 одиниць.

Згідно п. 3.1 договору поставки та Протоколу погодження договірної ціни, ціна договору становить 2159185,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.12.2017 р. (п.10.1 договору поставки).

Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що розрахунки здійснюються за фактично поставлений на склад замовника товар у строк до 10 днів за цінами, визначеними у Специфікації, після пред'явлення постачальником: рахунку-фактури, видаткової накладної.

Пунктом 5.1 договору визначено строк поставки товару: до 10 вересня 2017 року.

За умовами п. 7.2 договору, за порушення строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, стосовно якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення (згідно вимог ч. 2 ст. 231 ГК України).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачем було здійснено поставку товару: 27.09.2017 р. за видатковою накладною № 141 на суму 582917,00 грн., акт приймання № 32/4, поставка оплачена замовником за платіжним дорученням № 37 від 02.10.2017 р. на суму 582917,00 грн.; 29.09.2017 р. за видатковою накладною № 150 на суму 543888,00 грн., акт приймання № 33/4, поставка оплачена замовником за платіжним дорученням № 44 від 13.10.2017 р. на суму 543888,00 грн.; 29.09.2017 р. за видатковою накладною № 160 на суму 516190,00 грн., акт приймання № 34/4, поставка оплачена замовником за платіжним дорученням № 46 від 26.10.2017 р. на суму 516190,00 грн.; 29.09.2017 р. за видатковою накладною № 161 на суму 516190,00 грн., акт приймання № 35/4, поставка оплачена замовником за платіжним дорученням № 51 від 01.11.2017 р. на суму 516190,00 грн.

Замовник стверджує, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, яка була в подальшому оплачена позивачем, проте вказана поставка здійснена з порушенням визначеного договором строку.

02.11.2017 р. Військова частина А1358 звернулась до відповідача листом № 27696 від 03.11.2017 р. з претензією № 5 з вимогою сплати штрафних санкцій в сумі 68710,08 грн. відповідно до п. 7.2 договору поставки № 79 від 21.08.2017 р. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

06.12.2017 р. Військовою частиною було надіслано відповідачу уточнення до претензії № 5, згідно якого загальна сума штрафних санкцій по договору, з урахуванням виявлених розбіжностей, склала 73704,48 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 79 від 21.08.2017 р. щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 73704,48 грн. пені.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити поставку товару до 10.09.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч договору своє зобов'язання зі своєчасної поставки товару не виконав у визначені строки, здійснивши поставку за видатковими накладними № 141 від 27.09.2017 р., № 150 від 29.09.2017 р., № 160 від 29.09.2017 р., № 161 від 29.09.2017 р. після встановленого договором граничного строку, що підтверджується вказаними первинними документами, а також актами приймання до кожної накладної, копії яких долучено до матеріалів справи.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічний розмір пені встановлений у п.7.2 договору.

Позивачем заявлено до стягнення 73704,48 грн. пені за період з 11.09.2017 р. по 31.10.2017 р. прострочення поставки за вищевказаними видатковими накладними.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог лише частково в частині штрафних санкцій за період з 11.09.2017 р. по 30.09.2017 р. на суму 40852,12 грн.

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів на підтвердження звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару.

Посилання відповідача на неможливість поставки товару у зв'язку і форс-мажорними обставинами - затримка поставки комплектуючих до тари дерев'яної спеціального призначення, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Розділом 8 договору сторони визначили умови настання та способи підтвердження форс-мажорних обставин.

Згідно п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо таке невиконання обов'язків є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і тільки у випадку настання умов та виконання всіх дій зазначених у пунктах 8.2-8.7 договору.

В розумінні п. 8.2 договору, під форс-мажорними обставинами розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання договору, виникли поза волею сторін, настання та дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів застосування яких, у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, у т.ч. але не виключно: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, за умови, що дані обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, та їх неможливо було передбачити на момент їх укладання (п. 8.3 договору).

За умовами п. 8.4 договору, термін виконання обов'язків за договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у п.п. 8.2 - 8.3 договору.

Сторони у п. 8.6 договору визначили, що належним доказом обставин, зазначених у пунктах 8.2 - 8.3 цього договору та строку їх дії служать довідки/сертифікати, які видаються відповідною торговою палатою чи уповноваженими органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації.

Відповідачем не надано доказів (довідки/сертифікати) на підтвердження існування форс-мажорних обставин.

Зазначені відповідачем обставини щодо затримки поставки комплектуючих до тари дерев'яної спеціального призначення, не відповідають розумінню форс-мажорних обставин відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

Укладаючи договір поставки № 79 від 21.08.2017 р. з вказаним строком поставки - до 10 вересня 2017 року, відповідач погоджувався на його умови та при цьому був обізнаний про наявність відповідальності за прострочення виконання, навіть за обставин, коли відповідна поставка залежала від його договірних відносин з іншими особами, необхідності здійснити відповідні дії, що передують поставці замовнику та ін.

Твердження відповідача про продовження строку дії договору усною домовленістю сторін, на підтвердження чого надано суду лист-звернення за вих. № 31/08-1 від 31.08.2017 р., лист № 313 від 29.01.2018 р. також не підтверджені належним чином та є безпідставними.

Пунктами 11.1 - 11.2 договору визначено, що зміни і доповнення здійснюються тільки у письмовій формі. Дійсними та обов'язковими для сторін визнаються зміни та доповнення, які внесені ними у цей договір за взаємною згодою та з урахуванням п.11.1 цього договору.

Згідно п.11.3 договору, під взаємною згодою сторін щодо зміни та доповнення договору вважаються підписані сторонами додаткові угоди, які додані до тексту цього договору як невід'ємні його частини.

Наданий відповідачем лист-звернення за вих. № 31/08-1 від 31.08.2017 р., адресований постачальником командиру Військової частини А 1358 Іваніву В.І. з проханням продовжити термін постачання товару до 01 жовтня 2017 року та не застосовувати штрафні санкції, у зв'язку із затримкою поставки комплектуючих до тари дерев'яної спеціального призначення згідно договору поставки № 79 від 21.08.2017 р., дійсно завізований командиром В А 1358 - Не заперечую , лист № 313 від 29.01.2018 р. містить підтвердження усної домовленості та її дійсності між ВЧ А 1358 та ТОВ Євроштакет щодо продовження строку поставки до 01.10.2014 р., проте вказане листування не підтверджує внесення сторонами відповідних змін та доповнень до договору, надсилання та укладення, підписання додаткової угоди щодо зміни, продовження строку поставки товару.

Листом № 490 від 08.02.2018 р. (копія долучена до справи) Т.В.О. командира ВЧ А 1358 Сідлецьким В.В. був відкликаний лист № 313 від 29.01.2018 р. за його підписом, адресований ТОВ Євроштакет як такий, що є недійсний та не має юридичних наслідків для сторін.

Крім того, Законом України Про публічні закупівлі визначені конкретні підстави за умови яких можливо продовження сторонами дії договору, укладеного на підставі зазначеного Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Сторонами не надано будь-яких доказів існування підстав для такого погодження в розумінні п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі .

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідача на ненаведення позивачем факту заподіяння збитків саме простроченням поставки відповідачем та у зв'язку з цим зменшенням суми штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає, що мова йде про сукупність об'єктивних даних, що мають істотне значення при вирішення питання щодо зменшення розміру пені.

Заперечуючи проти зменшення розміру неустойки, позивач зазначив, що порушення відповідачем строків поставки призвело до порушення інтересів держави у вигляді неможливості забезпечити стійку живучість арсеналу та неналежного зберігання відповідних зразків артилерійських боєприпасів, які перебувають на озброєнні Збройних Сил України. Більше того, відповідач свідомо уклав договір поставки, ознайомившись з його умовами та усвідомлюючи ризики порушення строків поставки. В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Даний пункт відповідачем не оспорювався а зміни до нього не вносились.

ГК України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 України). Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про зменшення розміру неустойки є необґрунтованими та безпідставними, а тому судом відхиляються.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 73704,48 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення учасників провадження не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроштакет залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р. у справі №910/22652/17 залишити без змін.

Справу №910/22652/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець