Рішення

від 06.08.2018 по справі 826/3839/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2018 року 10:37 № 826/3839/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Козій А.К., від третьої особи - Ладигін С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_4 до третя особа: Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю Спецстиль провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_4 (далі - позивач/ ОСОБА_4.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0014294204, №0014284204, №0014444204, №0014424204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2018 у справі №826/3839/18 залучено до участі у справі в якості третьої особи товариство з обмеженою відповідальністю Спецстиль .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач не отримував інвестиційного прибутку в перевіряємий період.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Третя особа позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в письмових поясненнях, просила позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головний управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від зменшення статутного капіталу ТОВ Спецстиль платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, не подано до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік;

- пп. а п. 176.1 п. 176 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- абз. б п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, занижено суму податку на доходи фізичних осіб , що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік в загальній сумі 4500,00 грн.;

- пп. 12., пп. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у розмірі 37500 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 07.02.2018 №605/26-15-42-04-1989813574 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018:

1. №0014294204, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

2. №0014284204, відповідно до якого до позивач застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.;

3. №0014444204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 5625,00 грн., з яких 4500 грн. - за податковим зобов'язанням, 1125 грн. - штрафні санкції;

4. №0014424204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати військового збору в розмірі 468,75 грн., з яких 373 грн. - за податковим зобов'язанням та 93,75 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю Спецстиль (ЄДРПОУ 31361451) з 50% часткою статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.03.2001 №2 позивачем внесено до статутного капіталу коштів в розмірі 25000 грн.

27 грудня 2002 року, згідно квитанції до прибутково касового ордену №4 внесено до статутного капіталу кошти в розмірі 22000 грн.

28 грудня 2002 року сплачено до статутного капіталу суму в розмірі 22000 грн., відповідно до прибуткового касового ордену №6.

29 грудня 2002 року сплачено 6000 грн. до статутного капіталу 6000 грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №9.

Згідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Спецстиль від 06.03.2014 №07/03/14 вирішено оголосити дивіденди учасникам Товариства ОСОБА_5 у розмірі 425000,00 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 425000,00 грн. та спрямувати дивіденди в сумі 850000,00 грн. на поповнення статутного капіталу.

Відповідно до протоколу від 06.03.2014 №06/03/14 Загальних зборів учасників ТОВ Спецстиль вирішено збільшити статутний капітал з 150000,00 грн. до 1000000,00 грн. за рахунок нерозподіленого прибутку товариства, частка ОСОБА_4 складає 500000,00 грн., що відповідає 50% статутного капіталу Товариства.

Так, згідно бухгалтерської довідки від 06.03.2014 №1-14 сума дивідендів, нарахованих засновниками , спрямовано на збільшення статутного капіталу.

Далі, у зв'язку із зменшенням статутного капіталу Товариства на 200000 грн., відповідно до протоколу Загальних зборів учасників товариства від 14.12.2015 №14/12/15 , позивачу повернуто внесені ним кошти в розмірі 100000 грн. без зміни частки у статутному капіталі.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що ОСОБА_7 в період з 01.04.2016 по 30.06.2016 було отримано від ТОВ Спецстиль інвестиційний прибуток в сумі 100000,00 грн., з якого непідтвердженими первинними документами про внесення суми в статутний капітал Товариства 25000 грн. і з якого не було нараховано та утримано податок на доходи фізичних осіб.

Водночас, не погоджуючись з даним твердженням відповідача, позивач зазначає, що вказані кошти, які були повернуті ТОВ Спецстиль в розмірі 100000,00 грн. в повному обсязі є сплаченими внесками до статутного капіталу, відтак не можуть відносить до доходу, а відтак не оподатковуються.

Аналізуючи вказані правовідносини, суд зазначає наступне.

Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Закону України Про господарські товариства , господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 16 Закону України Про господарські товариства передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про господарські товариства , вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до підпункту 14.1.49. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини)

Також, відповідно до підпункту 14.1.81 вказаної статті інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на, зокрема, реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Отже, з аналізу вищевикладеного, можна дійти висновку що у випадку реінвестиції нараховані дивіденди можуть в подальшому бути спрямовані на збільшення статутного капіталу підприємства. Тобто статутний капітал поповнюється за рахунок нарахованих, але не виплачених дивідендів. Самі учасники не отримують дивідендів, замість цього відбувається збільшення їх частки в товаристві. При цьому, якщо усі інвестори ухвалюють рішення про реінвестицію дивідендів, відсоткове співвідношення часток учасників у статутному капіталі залишається тим самим, а вартість їх збільшується у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу.

Як вже вказано вище, відповідно до протоколів Загальних зборів учасників ТОВ Спецстиль від 06.03.2014 №06/03/14 та №07/03/14 збільшено статутний капітал Товариства саме за рахунок суми дивідендів, нарахованих засновникам, збільшено статутний капітал ТОВ Спецстиль , при цьому частка позивача залишилась незмінною.

Враховуючи вказані норми, така реінвестиція дивідендів, що направлена на збільшення статутного капіталу повинна оцінюватись саме як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства.

У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.

Однак, контролюючим органом, при прийняті збільшенні позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, не враховано реінвестиції дивідендів позивача, що за своє природою є саме витратами, які повернуті позивачу після зменшення статутного капіталу.

При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

В даному випадку, позивачу повернуто понесені інвестиційні витрати, отже, така позитивна різниця в понятті інвестиційного прибутку відсутня.

Відтак, у даному випадку, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутній, а, відповідно, і висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170,п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України є безпідставним.

Отже, і нарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є неправомірним.

Оскільки у позивача не утворилось інвестиційного прибутку, відповідно, і відсутній обов'язок подавати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та надання Книги обліку і витрат.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначені грошові зобов'язання з військового збору, суд зазначає, що, оскільки підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи, то, з огляду на протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, відповідно, відсутні і правові підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з військового збору.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування скасувати податкових повідомлень-рішень від 14.02.2018 №0014294204, №0014284204, №0014444204, №0014424204 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.02.2018р. №0014444204, 0014424204, 0014294204, 0014284204.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80грн. відшкодувати на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 16.08.2018.

Суддя С.К. Каракашьян