Постанова

від 15.08.2018 по справі 817/1911/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1911/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "20" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа - Фермерське господарство "Ровіна" про визнання незаконною відмови, зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Жуковська Л.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 30.03.2018р. ,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, викладену в листі №Ч-4681/0-6860/0/6-17 від 22.09.2017р., яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_1 та передати її у власність ОСОБА_2.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, викладену в листі №Ч-4681/0-6860/0/6-17 від 22.09.2017р., якою ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами фермерського господарства "Ровіна", перебуває в постійному користуванні ОСОБА_3, як фізичної особи, а не у власності чи в оренді самого фермерського господарства, тому не може вважатися землею фермерського господарства і не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області із заявою від 25.08.2016р про надання дозволу на виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену Фермерського господарства "Ровіна" із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_3 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001р №146 (а.с.7).

За результатами розгляду даної заяви, Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області винесено наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 27.09.2016р №17-4004/16-16-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) прощею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина ОСОБА_3 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.8).

Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ВЧ розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина ОСОБА_3 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.69-142).

Земельній ділянці призначено кадастровий номер НОМЕР_2.

Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Татарбурському районі сформовано Висновок від 13.12.2016р про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.12.2016р №52, яким Проект землеустрою погоджено (а.с.9).

Першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області затверджено Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23.06.2017р №196, яким визначено, що Проект землеустрою в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно (а.с.10). В подальшому Проект землеустрою скеровано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання позивача про затвердження Проекту землеустрою, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017р №Ч-4681/0-6860/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання (а.с.11).

Відповідь про відмову у затвердженні Проекту землеустрою обґрунтована тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "Ровіна" перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру в Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016р №БП-13/0-12/0/6-16). Відповідач у даній відповіді посилається на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України, та зазначає про відмову у задоволенні клопотання про затвердження Проекту землеустрою.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх правомірність, обґрунтованість, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За правилами частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що Проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру у Татарбуському районі, що підтверджується відповідним висновком.

Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні Проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні Проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною першою статті 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (частина друга статті 31 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статної 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідач, відмовляючи у затвердженні Проекту землеустрою, посилається саме на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України та вказує, що земельна ділянка прощею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "Ровіна", не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що норми статей 31 та 32 Земельного кодексу України є самостійними та регулюють різні випадки передачі членам фермерських господарств у власність земельних ділянок.

Так, стаття 31 Земельного кодексу України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Стаття 32 Земельного кодексу України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування.

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, скористався своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 Земельного кодексу України.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 Земельного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.67-68, 116-117).

Відповідач вказує, що оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_3, то вона не може вважатися земельною ділянкою, що використовується саме фермерським господарством на умовах оренди, а відтак і не підлягає поділу між членами фермерського господарства.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що в матеріалах справи міститься Рішення Острозької районної ради від 17.01.2001р №139 Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для створення селянського/фермерського господарства, яким надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського/фермерського господарства громадянину ОСОБА_3 на площу 45 га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради (а.с.54).

Відповідно статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991р, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який являється керівником Фермерського господарства "Ровіна" подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, в тому числі в оренду, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство "Надія".

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку від 13.12.2017р. №643, що Фермерське господарство "Ровіна" - попередня назва "Надія" зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001р; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для створення цього господарства (а.с.22).

Таким чином, земельна ділянка площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45 га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству.

Колегія суддів зазначає, що при розробленні Проекту землеустрою громадянин ОСОБА_3, який являється і засновникам і керівником Фермерського господарства "Ровіна", надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства "Ровіна" ОСОБА_2 (а.с.83).

Окрім того, в матеріалах справи міститься Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2017р на заяву ОСОБА_2, зі змісту якого вбачається про присвоєння кадастрового номеру земельні ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.12).

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. Тобто, при розробленні Проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні Проекту землеустрою підлягає задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області затвердити Проект землеустрою матиме ознаки втручання у дискреційні повноваження державного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій затвердження Проекту землеустрою.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина ОСОБА_7 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "20" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "15" серпня 2018 р.