Ухвала

від 16.08.2018 по справі 453/1142/17

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1142/17

№ провадження 1-кп/453/16/18

У Х В А Л А

про вирішення питання допустимості доказів

16 серпня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сколе Львівської області клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання очевидно недопустимими доказів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Сколівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2017 року за № 12017140300000554, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У ході судового провадження захисниками обвинуваченого адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявлено клопотання про визнання явно недопустимими та виключення з переліку доказів протоколу обшуку від 12.09.2017 року, висновку експерта № 5/482 від 22.09.2017 року та постанови від 22.09.2017 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку предметів у вищевказаному кримінальному провадженні. Клопотання вмотивоване тим, що обшук у житлі та інших володіннях ОСОБА_4 був проведений з порушенням права останнього на захист, оскільки при проведенні такої слідчої дії останньому не було роз`яснено його право на захист, як і був відсутній захисник. Крім того, обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 12.09.2017 року, котрою надано відповідний дозвіл щодо житла та іншого володіння ОСОБА_4 , що у АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення нарізної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, однак обшук було проведено не лише у квартирі, але й поза її межами, зокрема в іншому приміщенні, за іншою адресою, де, власне і було вилучено боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї. Таким іншим приміщенням за іншою адресою захисники вважають приміщення належного ОСОБА_4 гаражу, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 із присвоєнням йому номера 3-а, котре не входить у сферу дії ухвали слідчого судді і наданого на її підставі дозволу на обшук. Ще посилається на таку підставу для визнання доказів недопустимими, як неналежне вилучення та опечатування патронів, котрі у подальшому були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також їх не відкриття на той час уже підозрюваному ОСОБА_4 у порядку, визначеному ч. 2 ст. 290 КПК України, як і не відкриття додаткових матеріалів у виді відеозапису до протоколу обшуку. Усі три вищезазначені обставини як у своїй сукупності, так і кожну окремо, захисники обвинуваченого вважають такими, що безперечно свідчать про встановлену очевидну недопустимість таких доказів, як протокол обшуку від 12.09.2017 року, висновок експерта № 5/482 від 22.09.2017 року та постанова від 22.09.2017 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку предметів у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, такі докази на переконання останніх, а також самого обвинуваченого, підлягають виключенню з переліку доказів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні подане клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів підтримав повністю з підстав, що у ньому наведені.

Обвинувачений ОСОБА_4 подане його захисниками клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів вважає підставним та просить його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення заявленого клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів заперечив повністю, послався на відсутність достатніх підстав як для сторони захисту, так і для суду у цілому, вважати встановленою очевидну недопустимість протоколу обшуку від 12.09.2017 року, висновку експерта № 5/482 від 22.09.2017 року та постанови від 22.09.2017 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку предметів у даному кримінальному провадженні. Так, що стосується відсутності захисника при проведенні обшуку і не роз`яснення ОСОБА_4 права на захист, то чинний КПК України не встановлює такого обов`язку для уповноважених осіб, котрі проводять обшук, оскільки ОСОБА_4 не перебував у статусі підозрюваного, а усі інші передбачені законом вимоги для можливості проведення обшуку, у тому числі і пред`явлення та надання копії ухвали слідчого судді, були дотримані. Що стосується об`єктів, де проводився обшук, то такі відносяться до житла та інших володінь ОСОБА_4 саме за визначеною в ухвалі слідчого судді адресою, так як металевий вагончик, де власне і знайдені боєприпаси до вогнепальної нарізної зброї, є нічим іншим, як приналежною спорудою і використовується останнім як допоміжне приміщення. Такий металевий вагончик, на переконання прокурора, не є гаражем, а ототожнення його з гаражем, як це робить сторона захисту, свідчить лише про введення суду в оману, з метою уникнення обвинуваченим встановленої законом відповідальності. Крім того, навіть якщо припустити, що таке інше володіння ОСОБА_4 є гаражем, то воно знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , а не 3-а, як про це стверджують захисники обвинуваченого і це підтверджується відповідним правовстановлюючим документом на земельну ділянку. У свою чергу, адреса по АДРЕСА_2 також підпадає під дію ухвали слідчого судді. Що стосується доступу до матеріалів досудового розслідування, то прокурором було у встановленому порядку відкрито стороні захисту матеріали досудового розслідування в одному томі, серед яких і містилась постанова слідчого про визнання речовими доказами від 22.09.2017 року. Тому, на переконання прокурора, стороні захисту було достовірно відомо про наявність речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки мало місце повідомлення про наявність таких, а також наданий до них доступ. Однак, ОСОБА_4 , як і у подальшому його захисники, не заявляли клопотання про ознайомлення безпосередньо з такими доказами. Відтак, прокурор просив у задоволенні клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів відмовити.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів та дослідивши матеріали кримінального провадження з вказаного приводу, суд дійшов таких висновків.

В силу ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтями 85 та 86 КПК України закріплено такі обов`язкові принципи щодо доказування у кримінальному проваджені, як належність та допустимість кожного доказу. Зокрема доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому чинним КПК України.

Відповідно до положень ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження у судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

З матеріалівсправи вбачається,що дообсягу доказів,котрі можутьвстановлювати наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення дляданого кримінальногопровадження тапідлягають доказуванню,відносяться,з-поміжіншого,протоколобшуку від12.09.2017року,висновок експерта№ 5/482від 22.09.2017року тапостанова від22.09.2017року провизнання речовимидоказами вилученихпід часобшуку предметів.

У свою чергу, стороною захисту стверджується про встановлення у судовому засіданні очевидної недопустимості вищевказаних доказів, підтвердженням чому є такі три обставини: - порушення прав обвинуваченого на захист на стадії проведення обшуку його житла та інших володінь; - проведення обшуку і вилучення заборонених предметів у володінні обвинуваченого, котре не вказане в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення такого обшуку; - не відкриття обвинуваченому на відповідній стадії речових доказів та додаткових матеріалів, неналежне вилучення та опечатування речових доказів.

Щодо першоїобставини,то суд,виходячи зположень ст.ст.234-236КПК України(уредакції,яка діяластаном намомент проведенняобшуку),котрими передбачалосяобов`язкове пред`явленняі наданнякопії ухвалислідчого суддіперед початкомїї виконанняособі,яка володієжитлом чиіншим володінням,а заїї відсутностііншій присутнійособі,встановив дотриманняуповноваженою напроведення обшукуособою вказанихвимог Закону. При цьому,чинний КПКУкраїни непередбачає обов`язковоїучасті захисникапід часпроведення обшуку. До того ж, під час проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_4 не перебував у статусі підозрюваного, жодних зауважень та заперечень від нього під час проведення обшуку не надходило.

Щодо другої обставини, то судом, виходячи з положень ст. ст. 233-234 КПК України, котрими передбачено можливість проникнення та проведення обшуку житла чи інших володінь особи виключно на підставі ухвали слідчого судді, встановлено, що обшук у житлі ОСОБА_4 проводився на підставі ухвали слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області, постановленої 12.09.2017 року у справі № 453/1006/17, провадження № 1-кс/453/220/17, з проведенням повної технічної фіксації судового засідання. Згідно з даною ухвалою слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку у житлі та іншому володінні ОСОБА_4 , що у АДРЕСА_1 . У свою чергу, житлове приміщення по АДРЕСА_1 являє собою переобладнану з добудовою квартиру у багатоквартирному житловому будинку з допоміжними господарськими приміщеннями, до котрих, зокрема й належить металевий вагончик, що розташований на прибудинковій території біля цього житлового будинку і використовується ОСОБА_4 як допоміжне житлове приміщення, а також приміщення для господарських потреб. Таким чином, металевий вагончик, в якому проведено обшук 12.09.2017 року, є саме іншим володінням ОСОБА_4 , а не гаражем, котрий, після отримання ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу, фактично останнім не збудований. До того ж, немає можливості встановити, чи є надана ОСОБА_4 земельна ділянка для будівництва гаражу і земельна ділянка, як частина прибудинкової, на котрій розташований належний ОСОБА_4 металевий вагончик, однією і тією ж земельною ділянкою. Крім цього, суд наголошує, що під іншимволодінням особирозуміються транспортнийзасіб,земельна ділянка,гараж,інші будівлічи приміщенняпобутового,службового,господарського,виробничого таіншого призначеннятощо,які знаходятьсяу володінніособи (ч.2ст.233КПК України).

Аналізуючи третю обставину, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, прокурором відкрито стороні захисту матеріали досудового розслідування в одному томі, серед яких і містилась постанова слідчого про визнання речовими доказами від 22.09.2017 року. Таким чином, стороні захисту було відомо про наявність вказаних речових доказів, оскільки прокурором повідомлено про наявність таких та надано доступ, а в матеріалах провадження також наявні квитанції про передачу речових доказів у камеру зберігання Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області. До того ж, ОСОБА_4 , а в подальшому його захисники, не заявляли клопотання про ознайомлення безпосередньо з такими доказами на відповідній стадії. Отже, речові докази по кримінальному провадженні стороною обвинувачення відкрито стороні захисту у відповідності до вимог ст. 290 КПК України.

Відтак, твердження сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_4 на відповідній стадії, як і про проведення обшукуз вилученнямзаборонених предметіву володінніобвинуваченого,котре невказане вухвалі слідчогосудді пронадання дозволуна проведеннятакого обшуку,а такожпро невідкриття обвинуваченомуна відповіднійстадії речовихдоказів тадодаткових матеріаліву видівідеозапису проведенняобшуку,неналежне вилученнята опечатуванняречових доказів,-є безпідставними, не ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону, що, відповідно, не може свідчити про встановлення очевидної недопустимості доказу у виді протоколу обшуку і, як наслідок, подальших зібраних на його основі доказів, а саме висновку експерта № 5/482 від 22.09.2017 року та постанови від 22.09.2017 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку предметів.

Враховуючи, що судом не встановлена очевидна недопустимість доказів, про які зазначають захисники обвинуваченого у поданому ними клопотанні, такі підлягають подальшому дослідженню у судовому засіданні, а належна оцінка їм буде надана у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду даного кримінального провадження, що тягне за собою відмову у задоволенні клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими.

Керуючись ст. ст. 84-86, 89, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання очевидно недопустимими доказів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1