Рішення

від 14.08.2018 по справі 902/341/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2018 р.          Cправа № 902/341/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м.Вінниця в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі", м.Вінниця

до виробничо-комерційного підприємства "Спецодяг", заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини "АРГО", м.Вінниця

про стягнення 20434,45 грн заборгованості згідно договору постачання

представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористалися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/341/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" про стягнення з виробничо-комерційного підприємства "Спецодяг", заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини "АРГО" 20434,45 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору "про постачання електричної енергії" №ВІ-390300 від 26.02.2014 в частині несвоєчасних та не в повному обсязі розрахунків за спожиту електричну енергію, з яких: 16545,55 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 2489,09 грн - пеня, 1111,51 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 288,30 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/341/18; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у справі №902/341/18 призначити на 09.08.2018.

На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 03.07.2018.

Так, позивач - ПАТ "Вінницяобленерго" отримало вказану ухвалу суду (06.07.2018), а СО "Вінницькі міські електричні мережі" (09.07.2018), що підтверджується поштовими повідомленням про вручення №2101801503819 та №2101801503789, які містяться в матеріалах справи.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2018 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 09.08.2018, якою останній просить суд розгляд справи здійснювати без його участі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, слід зазначити, що ухвала суду від 02.07.2018 направлена на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з написом в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго " в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (постачальник) та виробничо-комерційного підприємства "Спецодяг" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №ВІ-390300 (а.с.17), за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору (п. 1.1. договору).

Точка продажу електричної енергії знаходиться на межі балансової незалежності електромереж, що вказана у відповідних додатках до цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.2. договору постачальник зобов'язується виконувати умови договору; поставити споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам);

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "№2 "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін";

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п.2.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та Графік зняття показників засобів обліку електроенергії".

Так, згідно п.1 додатку №3 до договору, "Порядок розрахунків" визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу електричної енергії, спожитої протягом календарного місяця, приймається період часу з 00 год. 00 хв. 28-го числа попереднього календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа поточного календарного місяця (а.с.22-23).

Постачальник визначає обсяг електричної енергії, що відпускається споживачу протягом розрахункового періоду, та здійснюється нарахування коштів за відпущену електричну енергію із застосуванням тарифів, що діють на кінець розрахункового періоду.

Пунктом 2 додатку №3 "Порядок розрахунків" до договору визначено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період, наступним чином: плановий платіж до 01 числа розрахункового періоду в розмірі 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії на розрахунковий місяць згідно з додатком "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" до договору.

Остаточний розрахунок за електричну енергію, споживачу протягом розрахункового періоду, споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 (п'яти) операційних днів з моменту отримання рахунку з урахуванням попередньої оплати.

Згідно п.2.3.4 договору, споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 2.3.5. договору встановлено, що споживач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ в будь-який час уповноважених представників постачальника (за пред'явленням службового посвідчення) до: засобів (систем) обліку електроенергії; засобів вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії; бази даних локального устаткування збору і обробки даних; пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 – 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 3 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з чинним законодавством. Сума пені, 3% річних та інфляційних нарахувань зазначається у розрахунковому документі окремим порядком.

Згідно з п.7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку "Порядок розрахунків".

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2017 відповідачу було нараховано за спожиту електричну енергію 21655,78 грн та за перевищення договірних величин споживання електроенергії санкції в розмірі 17446,20 грн.

Пунктом 6.5 Правил користування електричною енергією, які діяли на той час було визначено, що "У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору".

З огляду на вказане, та відповідно до норм п.6.5 ПКЕЕ сторонами був укладений договір №1275 від 16.08.2017 "Про реструктуризацію заборгованості" (а.с.36).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору про постачання електричної енергії та згідно з його умовами позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу. Факт постачання електричної енергії відповідачу та її обсяг підтверджується наданими до позовної заяви актами про використану електричну енергію, які щомісячно оформлялись сторонами (а.с.29-30).

Так, за період з 01.07.2017 по 01.10.2017 позивачем поставлено відповідачу електричної енергії 9524,10 кВт*г на загальну суму 22575,78 грн (а.с.31-32).

Тоді як відповідач зобов'язання за договором виконував не належним чином, оплатив частину спожитої електричної енергії в сумі 6030,23 грн, в тому числі по договору реструктуризації заборгованості 5413,95 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 12.09.2017, в результаті чого, станом на 01.05.2018 в нього виникла заборгованість в сумі 16545,55 грн (а.с.33-35).

Таким чином, вказані вище обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суд.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та «Про електроенергетику".

Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 16545,55 грн боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 2489,09 грн - пені, 1111,51 грн - інфляційних втрат та 288,30 грн - 3% річних

Розглядаючи зазначені вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 – 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 3 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з чинним законодавством. Сума пені, 3% річних та інфляційних нарахувань зазначається у розрахунковому документі окремим порядком.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" правильність проведених позивачем розрахунків пені, відсотків та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх арифметичну правильність, відповідність вимогам умовам договору. Відтак, дані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/341/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з виробничо-комерційного підприємства "Спецодяг", заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини "АРГО" (21100, м.Вінниця, вул.Привокзальна, 42; код ЄДРПОУ 32648133) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, м.Вінниця, вул.Магістратська, 2; код ЄДРПОУ 25509880) 16545,55 грн основного боргу; 2489,09 грн пені; 1111,51 грн інфляційних втрат; 288,30 грн 3% річних та 1762,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Повне рішення у справі №902/341/18 складено 14 серпня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Вінницяобленерго" (21050, м.Вінниця, вул.Магістратська,2)

3 - позивачу - СО "Вінницькі міські електричні мережі" (21008, м.Вінниця, вул.Пирогова, 174)

4 - відповідачу - ВКП "Спецодяг", заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини "АРГО" (21100, м.Вінниця, вул.Привокзальна, 42)