Рішення

від 15.08.2018 по справі 913/353/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2018 року                                                   Справа № 913/353/18

                                                                                Провадження №33/913/353/18

За позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” у м.Харкові, вул.Залютинська, м.Харків, буд.10, 61177

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія”, вул.Інтернаціональна, буд.14, м.Рубіжне Луганської області, 93000,

про стягнення 8 612 грн 76 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Е.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне підприємство “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” у м.Харкові звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” про стягнення заборгованості сумі 8 612 грн 76 коп. за поставлений товар за накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей №10470 від 29.12.2016 та №642 від 31.01.2017.

Позивач на обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 29.12.2016 та 31.01.2018 ним було здійснено продаж товарів (підшипника URB 32324Л (NU324M) відповідачу. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплату вказаного товару повністю не здійснив. Позивач звертався до відповідача 22.09.2017 та 01.06.2018 з листами-претензіями за вих.№167 від 19.09.2017 та б/н від 31.05.2018 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8 612 грн 76 коп., які залишені відповідачем без відповіді. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Увалою Господарського суду Луганської області від 20.07.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.08.2018.

В судове засідання 15.08.2018 прибув представник позивача надав усні пояснення з приводу предмету та підстав поданого позову та додаткові документи необхідні для розгляду справи, які розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Наразі відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.42 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву із викладенням власної правової позиції суду також не надав.

За висновком суду, неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, враховуючи належне його повідомлення. Суд також враховує, що від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору не надходило, а ухвалою суду явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.08.2018 було оголошено короткочасну перерву до 14 год. 00 хв. 15.08.2018.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні представники сторін в судове засідання не прибули.

У судовому засіданні 15.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.          

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” у м.Харкові (позивач) 29.12.2016 на підставі накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 29.12.2016 №10470 та від 31.01.2017 №642, рахунків №1411 від 30.01.2017 та №20346 від 19.12.2016 здійснено продаж товарів Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергія” (відповідач) (підшипника URB 32324Л (NU324M) на суму 9741 грн 96 коп. та на суму 4870 грн 80 коп.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши 6 000 грн 31.01.2017, оплату вказаного товару повністю не здійснив.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача 22.09.2017 та 01.06.2018 з листами-претензіями за вих.№167 від 19.09.2017 та б/н від 31.05.2018 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8 612 грн 76 коп., які залишені відповідачем без відповіді. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Вказана заборгованість, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей №10470 від 29.12.2016 на суму 9741 грн 96 коп. та №642 від 31.01.2017 на суму 4870 грн 80 коп., які підписані сторонами; копіями виставлених рахунків №1411 від 30.01.2017 на суму 14145 грн 60 коп. та №20346 від 19.12.2016 на суму 9741 грн 96 коп.; довіреностями на отримання матеріальних цінностей від 19.12.2016 №257 і від 31.01.2017 №23; а також зареєстрованими податковими накладними №594 від 31.01.2017 та №318 від 13.02.2017.

Отже дана господарська операція має ознаки самостійного договору купівлі-продажу, враховуючи положення статей 205, 207 Цивільного кодексу України, а факт купівлі-продажу є самостійною підставою виникнення у відповідача грошового зобовязання.

Як з'ясовано судом, договір купівлі-продажу або поставки між сторонами у письмовій формі не укладався, продаж товару здійснювався виключно шляхом підписання накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Первинні бухгалтерські документи, що надані суду на підтвердження здійснення спірної господарської операції не містять посилань на будь-який договір, судом враховано, що накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, які визначені позивачем як підстава виникнення спірних грошових зобов'язань відповідача, містять відомості, про оплату з поточного рахунку, складені у відповідності до виставлених позивачем рахунків №20346 від 19.12.2016 та №1411 від 30.01.2017, та не містить посилань на договір поставки. В долучених позивачем довіреностях на отримання матеріальних цінностей від 19.12.2016 №257 і від 31.01.2017 №23 також відсутні такі посилання.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, а згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погоджених сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей не встановлений, строк виконання відповідного грошового зобов'язання має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Відповідачем факт отримання спірного товару не заперечується. Суд оцінив наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується отримання спірного товару відповідачем від позивача за вказаними накладними на загальну суму 14612 грн 76 коп.

Також матеріалами справи підтверджується здійснення часткової оплати відповідачем 31.01.2017 отриманого товару на суму 6000 (згідно даних наданої позивачем копії банківської виписки по рахунку).

Разом з тим, з наданої копії банківської виписки по рахунку вбачається, що відповідачем вже після подання позивачем відповідного позову до суду також були проведені часткові оплати виставлених позивачем рахунків на суму 1000 грн 16.07.2018 та на суму 1000 грн 23.07.2018, що не було наразі враховано позивачем.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо у справі відсутній предмет спору.

Враховуючи встановлені судом обставини, провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 2000 грн 00 коп. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Зважаючи на викладене, позов визнається обґрунтованим, підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути наявну заборгованість в сумі 6 612 грн 76 коп., враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати накладних (14612 грн 76 коп. – 6000 грн – 1000 грн -1000 грн).

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

          Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

          Отже, сплачена позивачем сума судового збору 409 грн 16 коп. за подання позову (враховуючи закриття провадження в частині вимоги про стягнення заборгованості 2000 грн) може бути повернута з державного бюджету України за письмовим клопотанням останнього. Однак, з огляду на те, що на час закриття провадження у справі позивачем не подано відповідне клопотання, питання про повернення судового збору буде вирішено судом в окремій ухвалі у разі надходження від позивача відповідної заяви.

Також згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у зв'язку із задоволенням позову в сумі 1352 грн 84 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” у м.Харкові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” про стягнення 8 612 грн 76 коп. задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 2 000 грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” вул.Інтернаціональна, буд.14, м.Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 31401462 на користь Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” у м.Харкові вул.Залютинська, буд.10, м.Харків, 61177, ідентифікаційний код 26355982 заборгованість в сумі 6 612 грн 76 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1352 грн 84 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.08.2018.

Суддя                                                                       О.В. Драгнєвіч