Рішення

від 14.08.2018 по справі 916/1143/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1143/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Заболотній Я. О. розглянувши матеріали справи № 916/1143/18:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 ГРУП» (код - 32900914)

Відповідач ОСОБА_3 підприємство „Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, п-т Перемоги, 14, код - 38727770) в особі Одеської філії ДП „АМП України» (адміністрація Одеського морського порту) (код - 38728457, 65026, м. Одеса, Митна площа, 1)

про стягнення 36312,12 дол. США

з підстав надмірно сплаченої суми канального збору

за явкою представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: 08.06.2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 ГРУП» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (далі - відповідач) про стягнення 36312,12 дол. США Євро надмірно сплаченої суми канального збору.

11.06.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

04.07.2018 року суду надано відзив на позовну заяву, яким Відповідач позов не визнав.

10.07.2018 року від Позивача суд отримав відповідь на відзив, якою Позивач спростовує позицію Відповідача.

18.07.2018 року суд отримав заперечення Відповідача на відповідь на відзив, в якій обґрунтовано позицію щодо незгоди з відповіддю на відзив.

05.07.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 14.08.2018 року 14:00.

В С Т А Н О В И В :

14.12.2015 року між Позивачем (морський агент) та Відповідачем (адміністрація) було укладено Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 270-П-АМПУ-15.

Відповідно до п. 1.1.2. Договору, предметом Договору серед іншого є порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом (Позивачем) в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу суден із морського порту.

Згідно п. 2.3.2. Договору, Морський агент зобов'язаний вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника) взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, які обумовлені розділом 3 цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

На підставі вищевказаного Договору Позивач здійснює агентування суден в Одеському морському порту, що заходять, зокрема, до причалів Нової та Каботажної гаваней порту, а також сплачує портові збори за надані суднам послуги.

Позов ґрунтується на тому, що в.о. голови ДП АМПУ усупереч закону та не маючи на те повноважень, видав окреме доручення № 37 начальнику Одеської філії ДП АМПУ , у якому зобов'язав справляти канальний збір у повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней. Окрім цього, Відповідач також почав справляти канальний збір при слідуванні суден до причалів Ланжеронівської гавані.

При цьому, Позивач зазначає, що був вимушений сплачувати неправомірно нарахований канальний збір, оскільки в іншому випадку несплата збору, хоча і протиправного, призвела б до заборони на вихід судна із порту на підставі п. в ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України.

Тому, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 36312,12 дол. США надмірно сплаченої суми канального збору.

Відповідач, не погодившись з позовом зазначив, що позовні вимоги не ґрунтуються на умовах Договору та вимогах чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).

18.01.2017 року Рада Бізнес-омбудсмену винесла рішення № DCR-2017/18-3609, яким визнала недобросовісною діяльність Відповідача щодо нарахування канального збору з суден, що слідують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, а також рекомендувала Міністерству інфраструктури України та Відповідачу усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

11.07.2017 року Одеський окружний адміністративний суд по справі № 815/3213/17 визнав протиправним дії Відповідача щодо справляння канального збору, а також скасував окреме доручення Державного підприємства Адміністрація морських портів України № 37 від 10.08.2016 року в частині обов'язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

28.08.2017 року Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі про роз'яснення судового рішення по справі № 815/3213/17 зазначив, що ДП АМПУ в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжернівської гаваней.

14.09.2017 року Адміністрація морських портів України видала окреме доручення № 57, яким зобов'язала Відповідача не справляти канальний збір з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней. Підставою даного окремого доручення, серед іншого, слугувала вищезгадана постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3213/17.

Зі змісту Договору слідує, що Відповідач зобов'язаний нараховувати та справляти канальний збір на підставах і за ставками, вказаними у Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затвердженого 27.05.2013 року наказом Міністерства інфраструктури України №316. Проте, Відповідач систематично порушував цей обов'язок та нараховував канальний збір при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней усупереч Договору та закону

Отже, суд робить висновок, що протягом серпня 2016 - вересня 2017 канальний збір при слідуванні суден у вищевказані гавані не повинен був справлятись, і таке справляння порушувало Договір і діюче законодавство.

Так, при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней не відбувається проходження підхідного каналу судном в один кінець.

Відповідно до п. 3.3. Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець.

З аналізу даної норми випливає, що єдиною умовою нарахування канального збору є проходження судном підхідного каналу в один кінець (до кінця).

Наказ Мінінфраструктури № 316 Про портові збори не розкриває зміст поняття проходження каналу в один кінець або проходження каналу транзитом в один кінець . Однак ДП Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України (розробник методики розрахунку портових зборів) у листі від 31.08.2016 зазначає, що під транзитним проходженням каналу слід розуміти проходження судном в один кінець без швартування до причалу. Оскільки підхідний канал Одеського морського порту закінчується біля Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней, проходження в один кінець транзитом є неможливим.

При цьому, при слідуванні суден в Нову та Каботажну гавані проходження каналу в один кінець також не відбувається.

Підхідний канал Одеського морського порту має цільове призначення, яке прямо закріплене в наступних документах: Паспорті підхідного каналу, Паспорті акваторії Одеського морського порту, Обов'язкових постановах по морському порту ОСОБА_5, - це підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної і Нафтової гаваней. Глибина каналу складає 14 метрів. Таким чином, Підхідний канал був збудований саме для доступу суден до цих гаваней. Вказане також підтверджується Картою акваторії Одеського морського порту, відповідно до якої природні глибини акваторії Одеського морського порту на відрізку прямування до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней складають 5-9 метрів. Тобто судна не можуть зайти у ці гавані без проходження Підхідного каналу.

З листа від 22.07.2016 року № 743 ДП ОСОБА_3 проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ , яке є розробником паспорту підхідного каналу Одеського морського порту, також вбачається, що призначенням підхідного каналу за Паспортом є підхід до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней. Судна, що прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней, використовують Східний вхід та в даному випадку для підходу суден до цих причалів не використовується проходження каналу в один кінець, умови безпечної проводки суден до зазначених гаваней забезпечені існуючими маневровими зонами та навігаційними глибинами.

Таким чином, судна, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней, не здійснюють проходження підхідного каналу в один кінець або проходження підхідного каналу транзитом в один кінець та не використовують підхідний канал за його цільовим призначенням. Заходження суден в дану гавань забезпечується природними глибинами акваторії порту.

Також судна, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней не використовують підхідний канал як гідротехнічну споруду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про морські порти України , внутрішнім підхідним канал є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту. Зокрема, відповідно до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, підхідному каналу Одеського морського порту присвоєний номер ГТС-3204. Власником (балансоутримувачем) ГТС Підхідний канал є Одеська філія ДП Адміністрація морських портів України (Одеська філія).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 ЗУ Про морські порти України гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучкого та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Вимоги до порядку користування портовими гідротехнічними спорудами визначені Правилами технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 року №257.

Так, згідно з пп. 4.1.2. п. 4.1 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, режим експлуатації підхідних каналів повинен встановлюватись обов'язковими постановами морського порту з урахуванням їхнього дійсного технічного стану, а також проектних і паспортних.

Як було вказано вище, відповідно до Паспорту підхідного каналу, Паспорту акваторії Одеського морського порту та Обов'язкових постанов по морському порту ОСОБА_5, призначення Підхідного каналу порту ОСОБА_5 - підхід до Практичної, Заводської. Хлібної та Настової гаваней морського порту ОСОБА_5 (причали №№ 25-47,1н-7н). Проектна глибина каналу становить 14 м навігаційна 3,5 м. Із витягів із міжнародної бази даних Marine Traffic слідує, що мінімальна осадка суден, що агентувались Позивачем, становить 2,9 м (МЕСІТ KAPTAN). максимальна - 9,3 м (DS SOFIE BULKER).

Таким чином, безперешкодне слідування суден до причалів Нової та Каботажної гаваней забезпечується природними глибинами акваторії, та при слідування не відбувається експлуатація підхідного каналу як гідротехнічної споруди.

Отже, враховуючи не використання Позивачем при агентуванні суден, що прямують до причалів Нової та Каботажної гаваней підхідного каналу за його цільовим призначенням, Позивач і не використовує підхідний канал як гідротехнічну споруду.

Крім того, суднам, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней, не надається послуга, що оплачуються у складі канального збору.

Виходячи з положень ЗУ Про морські порти України , а також Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316, канальний збір є платою за певну послугу.

Відповідно до п. 8 ст. 1 вказаного закону, до об'єктів портової інфраструктури належать - гідротехнічні споруди,... розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для ... надання послуг... .

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ Про морські порти України , тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Законодавство не конкретизує, які саме послуги оплачуються у складі портових зборів та, зокрема, у складі канального збору. Такої конкретизації не містить і Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 34-П-АМПУ-17 від 16.03.2017, укладений між Позивачем та Відповідачем. Однак за своєю суттю канальний збір є платою за послугу з надання можливості великотоннажному судну з великою осадкою пройти до необхідного причалу. Тобто канальний збір нараховується судну за надання вищевказаної послуги.

Як було вказано вище, проходження суден до причалів Нової та Каботажної гаваней забезпечується природними глибинами акваторії порту, без використання підхідного каналу.

Таким чином, при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней не надається послуга, за яку здійснюється нарахування та справляння канального збору.

Отже, протягом серпня 2016 - вересня 2017 Позивач надмірно сплатив суми канального збору у розмірі: 36312,12 дол. США, що підтверджують копії рахунків та платіжних доручень.

Щодо доводів Відповідача проти задоволення позову, суд зазначає, що питання наявності чи відсутності коштів на банківському рахунку Відповідача стосується виконання судового рішення, а не предмету розгляду даної справи, тому позиція Відповідача є необґрунтованою та ніяк не пов'язана із обов'язком останнього повернути надмірно сплачені суми канального збору у іноземній валюті.

Крім того, Договір укладений виключно між Позивачем та Відповідачем. Безпосереднім платником портових зборів є Позивач. Відповідно до умов Договору, саме Позивач несе відповідальність за неповну або несвоєчасну оплату портових зборів. Тобто Позивач є самостійним учасником даних правовідносин і має свої власні права і обов'язки за Договором, укладеним з Відповідачем від власного імені.

Також Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що Позивач не надав підтвердження траєкторії руху суден, що нібито унеможливлює підтвердження обставин, на які посилається Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, а також нібито Позивач не надав доказів того, що судна за спірний період використовували Підхідний канал таким чином, що давало б підстави для звільнення від сплати канального збору, або не використовували взагалі.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що при слідуванні суден до причалів Карантинної, Ланжеронівської, Нової та Каботажної гаваней не відбувається проходження підхідного каналу в один кінець.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити, з покладанням відповідач витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (код - 38728457, 65026, м. Одеса, Митна площа, 1) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 ГРУП» (код - 32900914, 65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 35): 36312 долара США 12 центів та 14248 гривень 88 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.256-259 ГПК України .

Повне рішення складено 17 серпня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин