Рішення

від 11.07.2018 по справі 804/2142/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Справа № 804/2142/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2018 року Приватне акціонерне товариство Марганецький рудоремонтний завод звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № НОМЕР_1 від 01.03.2018 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2452090,50 грн.;

- № НОМЕР_2 від 01.03.2018 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1435140,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1561/04-36-14-22/05448389 від 18.01.2018 р., висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2057347 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 1148112 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню (том 1, а.с.5-14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).

Представники позивача у судовому засіданні 11.07.2018 року позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2018 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві, а саме: продубльовано зміст акта перевірки № 1561/04-36-14-22/05448389 від 18.01.2018 року та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено здійснення операцій з використанням простих векселів на загальну суму 8767062,53 грн. зі строком погашення 16 років, виданих на адресу наразі ліквідованих підприємств (ТОВ Лігапромінвест , ТОВ Контактсіті , ТОВ Істок-Трейд ), в погашення кредиторської заборгованості за отримані товари (роботи, послуги), що вказує на відсутність ділової мети; дії зі здійснення операцій розрахунку за отримані товари (роботи, послуги) безпроцентними простими векселями направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, а правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючи під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети, може бути визнаний недійсним. Отже ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» необгрунтовано не включено до складу іншого доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості по векселям, що були видані на адресу юридичних осіб, які визнані банкрутом та ліквідовані. Також вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення адміністративних витрат по операції зі списання матеріалів, а саме металопластикових конструкцій та склопакетів, у зв'язку з тим, що не доведено фактичне використання та встановлення списаних матеріалів в господарській діяльності підприємства у вказаних розмірах - 761719,48 грн. Крім того, було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів-постачальників позивача МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз , та встановлено, що останні відсутні за місцем реєстрації, відсітня достатня кількість трудових ресурсів, зареєстровані без мети ведення господарської діяльності, мають ознаки фіктивності, що характеризує діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, надані ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приватне акціонерне товариство Марганецький рудоремонтний завод (код ЄДРПОУ 40291872) зареєстровано 19.04.1997 року виконавчим комітетом Марганецької міської ради народних депутатів та знаходиться на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області у період з 27.11.2018 р. по 11.01.2018 р. була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року, валютного законодавства та єдиного внеску на загальобовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1561/04-36-14-22/05448389 від 18.01.2018 року (том 1 а.с. 27-112).

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, ст.4, ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.2 розділу 2 положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.10, 11 П(С)БО Витрати , в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2057347 грн., у тому числі: за 2015 рік - 477573 грн., за 2016 рік - 1579774 грн.;

2. п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1148112 грн., у тому числі: січень 2015 року 57 грн., лютий 2015 року 6667 грн., березень 2015 року 101970 грн., квітень 2015 року 348000 грн., жовтень 2015 року 74000 грн., листопад 2015 року 6183 грн., березень 2016 року 75576 грн., серпень 2016 року 167 грн., жовтень 2016 року 8876 грн., листопалд 2016 року 370751 грн., грудень 2016 року 152345 грн., березень 2017 року 1084 грн., квітень 2017 року 571 грн., червень 2017 року 1092 грн., липень 2017 року 1675 грн., серпень 2017 року 1660 грн., вересень 2017 року 438 грн.

На підставі вказаного акта 01.03.2018 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за податковим зобов'язанням - 1148112,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 287028,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням - 2057347,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 394943,50 грн.

Правомірність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Господарською операцією, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз .

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з постачальниками на підставі наступних договорів: договір поставки №010316 від 01.03.2016 року, укладений з ТОВ Альтекс Союз , договір поставки №0302 від 03.02.2015 року, укладний з МПП КВФ Експрес-Комплект ; договір поставки №011214 від 01.12.2014 року з ТОВ Вільхова ; договір поставки №200715 від 20.07.2015 року з ТОВ Оптоторг груп .

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договорів між ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод та зазначеними контрагентами підписано відповідні видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні та специфікації, які дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, характеристики кількісних показників та суму відповідних витрат позивача.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи cудом було встановлено, що МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на продаж товарів та надання робіт/послуг від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Слід вказати, що видами господарської діяльності ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод є: виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва; холодне штампування та гнуття; лиття чавуну; лиття сталі (основний); лиття інших кольорових металів; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; оброблення металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; передача електроенергії; демонтаж (розбирання) машин і устатковання, що, в свою чергу, пояснює необхідність використання великого обсягу будівельних матеріалів, які були придбані в рамках вище наведених договорів поставки.

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз товару, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від'ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз , як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наявні в матеріалах справи докази та первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, обороти рахунку, ліцензії, тощо містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз , а також право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та валові витрати за господарськими операціями з МПП КВФ Експрес-Комплект , ТОВ Вільхова , ТОВ Оптоторг груп , ТОВ Альтекс Союз сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Щодо порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, ст.4, ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.2 розділу 2 положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.10, 11 П(С)БО Витрати - не включено до складу іншого доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості по векселям, що були видані на адресу юридичних осіб, які визнані банкрутом та ліквідовані (ТОВ Лігапромінвест , ТОВ Контактсіті , ТОВ Істок-Трейд ), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, суд зазначає таке.

Так, документальною перевіркою ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод встановлено здійснення операцій з використанням векселів:

1. ТОВ Лігапромінвест (код ЄДРПОУ 35864303, місце реєстрації - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 6.6, кв.22, індивідуальний податковий номер - 358643004629, свідоцтво платника ПДВ № 100126621 від 08.07.2008 року анульоване 23.04.2010 року за рішенням контролюючого органу), стан платника 16 -припинено (ліквідовано, закрито) 22.12.2010 року, номер запису 12241170012042457.

В бухгалтерському обліку ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод станом на 01.01.2015 року та 30.09.2017 року по рахунку №511 Довгострокові векселі видані обліковується кредиторська заборгованість в сумі 6 988 402,75 грн. по виданим на адресу ТОВ Лігапромінвест простим векселям в погашення кредиторської заборгованості за отримані товари (роботи, послуги):

№ АА 0805191 від 28 жовтня 2009р. на суму 295 187,80 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805190 від 28 жовтня 2009р. на суму 451 227,60 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805193 від 28 жовтня 2009р. на суму 318 864,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805194 від 28 жовтня 2009р. на суму 552 537,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805195 від 28 жовтня 2009р. на суму 260 061,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805196 від 28 жовтня 2009р. на суму 253 545,51 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805197 від 28 жовтня 2009 р. на суму 431 600,99 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805198 від 28 жовтня 2009р. на суму 460 338,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805199 від 28 жовтня 2009р. на суму 247 689,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805200 від 28 жовтня 2009р. на суму 400 551,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805201 від 28 жовтня 2009р. на суму 336 921,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805202 від 28 жовтня 2009р. на суму 503 193,75 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805203 від 28 жовтня 2009р. на суму 572 010,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805204 від 28 жовтня 2009р. на суму 515 900,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805205 від 28 жовтня 2009р. на суму 303 240,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805206 від 28 жовтня 2009р. на суму 419 520,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805210 від 28 жовтня 2009р. на суму 332 640,00 грн. (строк погашення 31.10.2025р.);

№ АА 0805213 від 30 листопада 2009р. на суму 146 188,10 грн. (строк погашення 30.11.2025р.);

№ АА 0805211 від 30 листопада 2009р. на суму 187 188,00 грн. (строк погашення 30.11.2025р.).

2. ТОВ Контактсіті (код ЄДРПОУ 36728023, місце реєстрації - 49047, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 6.21, кв.405, індивідуальний податковий номер - 367280204668, свідоцтво платника ПДВ № 100252573 від 02.11.2009 р. анульоване 27.09.2010 р. за рішенням контролюючого органу), стан платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито) 31.01.2011 р., номер запису 18821170007017525.

В бухгалтерському обліку ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод станом на 01.01.2015 року та 30.09.2017 року по рахунку №511 Довгострокові векселі видані обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1 337119,83 грн. по виданим на адресу ТОВ Контактсіті простим векселям в погашення кредиторської заборгованості за отримані товари (роботи, послуги) зі строком погашення 31.08.2026 р.: № АА 0805215 від 12 серпня 2010р. на суму 445 086,66 грн., № АА 0805216 від 12 серпня 2010р. на суму 457 116,76 грн., № АА 0805217 від 12 серпня 2010р. на суму 434 916,41 грн.

3. ТОВ Істок-Трейд (код ЄДРПОУ 37160381, місце реєстрації - 52005, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 6.27А, індивідуальний податковий номер - 371603804174 свідоцтво платника ПДВ № 100296550 від 06.08.2010 р. анульоване 23.12.2011 р. за рішенням контролюючого органу). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2013 р. у справі № 26/5005/3483/2012 юридичну особу ТОВ Істок-Трейд було ліквідовано.

В бухгалтерському обліку ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод станом на 01.01.2015 року та 30.09.2017 року по рахунку №511 Довгострокові векселі видані обліковується кредиторська заборгованість в сумі 441 539,95 грн. по виданим на адресу ТОВ Істок-Трейд простим векселям в погашення кредиторської заборгованості за отримані товари (роботи, послуги) зі строком погашення 01.12.2026 р.: № АА 0759029 від 1 грудня 2011р. на суму 240 270,00 грн., № АА 0759030 від 1 грудня 2011 р. на суму 201 269,95 грн.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, врегульовані Законом України Про цінні папери та фондовий ринок .

Приписами статті 14 вказаного закону передбачено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

06.07.1999 року прийнято Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» . Названа конвенція набрала чинності для України 06.01.2000 року.

Законом України Про обіг векселів в Україні визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. (стаття 1 Закону України Про обіг векселів в Україні ).

Також на момент видачі векселів, вексельні правовідносини були врегульовані, зокрема нормами Положення про переказний і простий вексель, яке затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937року № 104/1341 (далі - Положення).

У відповідності до приписів пунктів 75-76 Положення, простий вексель має такі реквізити:

1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче.

Простий вексель, строк платежу в якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням.

У разі відсутності особливого зазначення місце складання документа вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, у якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Згідно статті 77 Положення, до простого векселя застосовуються, такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до пункту 78 Положення векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.

Прості векселі строком у такий-то час від пред'явлення повинні бути пред'явлені векселедавцю для відмітки у строки, вказані у статті 23. Строк від пред'явлення починається з дня відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця поставити датовану відмітку засвідчується протестом (стаття 25), дата якого є початком відрахування строку дії від пред'явлення.

Згідно статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Відповідно до вимог статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб:

при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений;

навіть до настання строку платежу:

1. якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

2. у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

3. у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Статтею 70 Уніфікованого закону передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Пунктом 4 статті 2 Закону України Про обіг векселів в Україні юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином:

зазначені у пункті 2 статті 43, - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель;

зазначені у пункті 3 статті 43, - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту;

зазначені в абзаці шостому статті 44, - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта.

Судом встановлено, що строки погашення зобов'язань за наведеними простими векселями встановлено 31.10.2025 р., 30.11.2025 р., 31.08.2026 р. та 01.12.2026 р., отже станом на час проведення перевірки строки погашення зобов'язань не сплив, зобов'язання по векселям не припинилось.

Також, суд зазначає, що в рамках планової виїзної перевірки ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, за результатом якої складено акт № 590/230/04558389 від 26.07.2011 року, та в рамках планової виїзної перевірки ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатом якої складено акт № 985/221 від 16.08.2012 року, надано оцінку фінансово-господарським операціям ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод з контрагентами ТОВ Лігапромінвест , ТОВ Контактсіті , ТОВ Істок-Трейд , та виписаним на виконання договірних відносин вищевказаним простим векселям.

Згідно підпункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Разом з тим, суд вказує, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже, з огляду на те, що строк погашення зобов'язань за наведеними простими векселями встановлено 31.10.2025 р., 30.11.2025 р., 31.08.2026 р. та 01.12.2026 р., отже станом на час проведення перевірки строк позовної давності не минув, висновки контролюючого органу про необхідність включення кредиторської заборгованості по вказаним векселям, що були видані на адресу ТОВ Лігапромінвест , ТОВ Контактсіті , ТОВ Істок-Трейд , є хибними.

На спростування висновків контролюючого органу про завищення адміністративних витрат по операціям зі списання матеріалів, а саме металопластикових конструкцій та склопакетів, у зв'язку з тим, що не доведено фактичне використання та встановлення списаних матеріалів в господарській діяльності підприємства у розмірі 815829,59 грн., ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод надано: акт № 1 на використання сировини й матеріалів у грудні 2016 року; акти приймання-здачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об'єктів № 119 від 30.12.2016 р.. Також в ході розгляду справи зазначалось, що всі ремонтні роботи здійснювались власними силами; необхідність зміни віконних систем (металопластикові конструкції та склопакети) обгрунтована підготовкою до осінньо-зимового періоду та поганим станом старих віконних систем, які потребували ремонту; використані матеріали придбані у ТОВ Баратеон в рамках договору № 0111-16 від 01.11.2016 р., на підтвердження чого надано прибутковий ордер від 11.11.2016 р. № 370, видаткова накладна № РН-0000029 від 11.11.2016 р., ТТН № РН-29 від 11.11.2016 р.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 1561/04-36-14-22/05448389 від 18.01.2018 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 58308,46 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1050 від 10.04.2018 року та № 1072 від 11.04.2018 року (том 1 а.с.3, 4).

З огляду на задоволення позовних вимог сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 58308,46 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 23 липня 2018 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод (вул.Єдності, буд. 162, м.Марганець, Дніпропетровська обл., 53401; код ЄДРПОУ 05448389) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 01.03.2018 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2452090,50 грн.;

- № НОМЕР_2 від 01.03.2018 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1435140,00 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод (код ЄДРПОУ 05448389) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 58308,46 грн. (п'ятдесят вісім тисяч триста вісім гривень 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 липня 2018 року.

Суддя (підпис) ОСОБА_4