Рішення

від 17.08.2018 по справі 806/2816/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2816/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, -

встановив:

13.06.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, що підтверджено листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким відмовлено в наданні в оренду від 30.03.2018 № Г-1804/0-1766/0/22-18 земельної ділянки, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.03.2018 він звернувся до відповідача з клопотанням про надання в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області. ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.03.2018 № Г-1804/0-1766/0/22-18 відмовлено у наданні в оренду зазначеної земельної ділянки. Натомість, позивач вказує на те, що відповідач його клопотання не розглянув своєчасно, чим, на думку позивача, порушив вимоги ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

06.07.2018 за № 13285/18 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 14-17). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що вказане клопотання позивача від 02.03.2018 розглянуто. Позивачу відмовлено у передачі вказаної земельної ділянки в оренду, про що його письмово повідомлено листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.03.2018 № Г-1804/0-1766/0/22-18. Причиною відмови стало те, що проект землеустрою на передачу вказаної земельної ділянки в оренду позивачем не розроблявся. Також у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що посилання відповідача на те, що земельна ділянка має кадастровий номер, а отже і є проект землеустрою не відповідають дійсності, так як кадастровий номер спірної земельної ділянки був присвоєний у зв'язку із інвентаризацією земельних ділянок Брусилівського району, тобто розроблялась технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Окрім того, на думку відповідача передача земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в оренду здійснюється проведення земельних торгів. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити, оскільки їх склад та розмір не підтверджені належними доказами, у договорі № 15 про правову допомогу не вказано конкретну справу, у якій вона надається, а сам договір № 15 прикладається позивачем як доказ понесених витрат у інших адміністративних справах № 806/2861/18, № 806/2813/18. Крім того, відповідач відмічає, що позивач є особою яка звільнена від сплати судового збору, а отже ніяких витрат не поніс, тому задоволення вказаної вимоги позивача є недоцільним та необґрунтованим.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.03.2018 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 26.02.2018, в якому просив надати в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку площею 46,3976 га за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області. До клопотання також додав: інформацію з речових прав, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду (а.с. 7).

Листом від 30.03.2018 № Г-1804/0-1766/0/22-18 позивача повідомлено, що його клопотання про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння терміном на 49 років на території Брусилівського району Житомирської області, зокрема, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, розглянуто. Відповідно до листа відділу у Брусилівському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.03.2018 № 12/309-18-0.22, вказаний у клопотанні проект землеустрою у відділі у Брусилівському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області не перебуває. Окрім того, відповідно до постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис) у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва повинні передавати в користування (оренда, емфітевзис) лише за результатами земельних торгів. Виходячи з наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило у задоволенні клопотання (а.с. 8).

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що його клопотання не розглянуто своєчасно.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду вказаного клопотання, чим порушено права та законні інтереси позивача, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч. 2 ст. 2 КАС України зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що його клопотання не розглянуте у встановлений нормами ч. 6 ст. 123 ЗК України двотижневий термін, чим порушено право позивача на отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на лист № Г-1804/0-1766/0/22-18 від 30.03.2018, яким позивача повідомлено, що його клопотання про надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння терміном на 49 років на території Брусилівського району Житомирської області, зокрема, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, розглянуте. Відповідно до листа відділу у Брусилівському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.03.2018 № 12/309-18-0.22, вказаний у клопотанні проект землеустрою у відділі у Брусилівському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області не перебуває. Крім того, вказано, що передача земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів відповідно до постанови КМУ № 413.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, що полягала у несвоєчасному розгляді клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571 на території Брусилівського району Житомирської області, задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не було допущено бездіяльності, так як клопотання позивача від 02.03.2018 було розглянуте, що підтверджено листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.03.2018 № Г-1804/0-1766/0/22-18, хоча і з порушенням встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд наголошує, що відповідачем у порушення ч. 6 ст. 123 КАС України клопотання позивача про надання в оренду земельної ділянки не розглянуте у двотижневий термін, про що свідчить лист вих. № Г-1804/0-1766/0/22-18 датований 30.03.2018.

Таким чином, відповідач при розгляді клопотання позивача діяв всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов'язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

У контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору № 15 та розрахунку оплати праці (на звороті а.с. 9) неможливо встановити, в якій конкретній (-ому) справі/позові надавались правничі послуги. У матеріалах справи відсутні акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких би вбачався обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів у сумі 2978,40 грн адвокатом ОСОБА_3 від ОСОБА_1, що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період червень 2018 року. При цьому сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера №93 від 01.06.2018 на суму 2978,40 грн, підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів відповідно до норм податкового законодавства України та не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.

Крім того, слід зауважити, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, а отже не потребує понесення значних правових витрат позивачем.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення у сумі 2978,40 грн.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (12642, Житомирська область, Брусилівський район, с. Биків, вул. Житомирська, 229, код платника податку НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985600:03:000:0571, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 17 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Єфіменко