Рішення

від 17.08.2018 по справі 815/1526/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1526/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РСВ Пак» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 33А, код ЄДРПОУ 40681002) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РСВ Пак» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0051031212, №0051021212, №0051041212 від 13.09.2017 року та №0008971212, №008961212 від 22.01.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатом проведених камеральних перевірок, результати яких відображені в актах перевірки №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року та №10059/15-32-12-12/40681002 від 19.10.2017 року, Відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У вказаних актах камеральних перевірок містяться недостовірні відомості щодо відображення сум ПДВ, що вказані в податкових накладних у складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди - червень, серпень 2017 року.

Так в акті перевірки №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року вказано, що підприємством відображено податкові зобов'язання не в повному обсязі. TOB РСВ ПАК зобов'язаний був відобразити суму податку на додану вартість, що вказана в податкових накладних, у складі податкових зобов'язань в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період - червень 2017 року В таблиці 1 зазначеного акту перевірки, помилково відображено дані, які не відповідають дійсності та вплинули на невірні розрахунки податкових зобов'язань, здійснених податковим органом. В цілому вказані неточності стосуються зазначених в таблиці 1 податкових накладних №20 та №35 від 16.06.2017 року.

Позивач зазначає. що за звітний період - червень 2017 року взагалі не складалась та не реєструвалась податкова накладна від 16.06.2017 року з порядковим номером №20, адже на той час вже була складена та зареєстрована податкова накладна від 09.06.2017 року за №20.

Платником податків подавалась податкова накладна №35 із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1479952,06 грн., проте контролюючим органом була зупинена її реєстрація, підтвердженням чого є квитанція №1 та запропоновано надати пояснення для прийняття рішення про реєстрацію. В свою чергу підприємством письмові пояснення не надавались та відповідно рішення про реєстрацію податкової накладної до платника податків не надходило. Згодом товариством було складено та подано до ДПІ податкову накладну №135 із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1 479 952,06 грн., яка вже зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, податкова накладна №35 від 16.06.2017 року, із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1 479 952.06 грн. повністю дублює податкову накладну №135 від 16.06.2017 року.

Стосовно акту перевірки №10059/15-32-12-12/40681002 від 19.10.2017 року Позивач зазначає, що контролюючим органом було встановлено, що підприємством ТОВ РСВ ПАК відображено податкові зобов'язання не в повному обсязі. Згідно даних Розділу І Податкові зобов'язання, Додатка 5 від 20.09.2017 року №9191932721 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ від 20.09.2017 року №9191932756 з додатками за звітний (податковий) серпень 2017 року встановлені розбіжності нарахованих сум податкових зобов'язань з ПДВ з контрагентами-покупцями.

Позивач зазначає, що за даними, наведеними у Таблиці 1 вказаного акту, контролюючий орган помилково включив суми ПДВ з податкових накладних №49 від 28.08.2017 р., №44 від 21.06.2017 р., №29 від 07.08.2017 р. та №7 від 03.08.2017 р. до сум податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що за звітний період - серпень 2017 року були виписані податкові накладні №49 від 28.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 31 936,65 грн., №44 від 21.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 65 492,48 грн. та №29 від 07.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1 289 057,59 грн. Однак, у зв'язку з поверненням товару, зазначеного у вказаних податкових накладних, підприємством були складені відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №77 від 28.08.2018 р., №74 від 21.08.2017 р. та №73 від 18.08.2018 р. якими зменшено суми податкових зобов'язань.

Крім того, платником податків подавалась податкова накладна №7 від 03.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ в розмірі 38 147,41 грн., проте контролюючим органом була зупинена її реєстрація, підтвердженням чого є квитанція №1 та запропоновано надати пояснення для прийняття рішення про реєстрацію. Проте, підприємством письмові пояснення не надавались та відповідно рішення про реєстрацію податкової накладної до платника податків не надходило. У той же час товариством було складено та подано до ДПІ податкову накладну №27 від 03.08.2017 р. із зазначенням такої ж суми ПДВ в розмірі 38 147,41 грн., яка і була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому, податкова накладна №7 від 03.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ в розмірі 38 147.41 грн. повністю повторює податкову накладну №27 від 03.08.2017 р.

Позивач зазначає, що контролюючий орган неправомірно подвоїв суми одних і тих податкових зобов'язань за відповідними податковими накладними, чим порушив норми податкового законодавства, тому висновки актів камеральних перевірок є не обґрунтованими, у зв'язку з чим визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними, а тому вони належать до скасування.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

25.05.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ТОВ РСВ ПАК зобов'язаний був відобразите суму податку на додану вартість, що вказана в податкових накладних, у складі податкових зобов'язань в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період - червень 2017 року. Проте позивачем було порушено норми п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200, п.201. п.201.14. п.201.15. ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, що виразилось в заниженні податкових зобов'язань (р.9) по декларації з ПДВ за червень 2017 року на суму ПДВ 1550850,27 грн., завищення суми від'ємного значення (р.19) на 256467,00 що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується, державного бюджету (р.18) у розмірі 1 294 383,27 грн. Крім того, за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2017 року підприємством ТОВ РСВ ПАК встановлено порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу II Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року.

18.06.2018 року від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він додатково зазначив, що в своєму відзиві Відповідач повністю дублює інформацію зазначену в Акті перевірки №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року та в ньому відсутня інформація щодо акту перевірки №10059/15-32-12-12/40681002 від 19.10.2017 року.

Позивач повторно зазначив, що контролюючий орган при розрахунках грошового зобов'язання помилково подвоїв суми одного і того ж податкового зобов'язання за відповідними податковими накладними, чим грубо порушив норми податкового законодавства, що в свою чергу призвело до викривлення показників податкової звітності та неправомірного нарахування ТОВ РСВ ПАК грошового зобов'язання. Крім того позивач зазначив, що у відзиві на позовну Відповідачем взагалі не зазначається інформації, яка б заперечувала наведені в адміністративному позові обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не враховано наданих до адміністративного позову доказів, що підтверджують вказані обставини. Вказане свідчить про поверхневе дослідження положень адміністративного позову та протиправну бездіяльність зі сторони посадових осіб контролюючого органу.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.08.2018 року Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 16.08.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

TOB PCB ПАК (код ЄДРПОУ 40681002) перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

07.04.2017 року підприємством був укладений договір №070420171 із ДПІ про визнання електронних документів, який був зареєстрований належним чином, підтвердженням чого є квитанція №2. У відповідності з положеннями договору, платником податків подавалась до контролюючого органу податкова звітність в установлені податковим кодексом строки.

Так, платником податків в електронному виді подавались до ДПІ за місцем обліку податкові декларації з ПДВ за звітний (податковий) період - червень 2017 року та серпень 2017 року.

Окрім цього, протягом вказаного звітного періоду TOB РСВ ПАК , за результатами здійснених фінансово-господарських операцій, були виписані та зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням встановлених строків та вимог податкового законодавства.

Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ РСВ ПАК з податку на додану вартість за червень 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки від №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року, в якому відображено порушення платником вимог п. 200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, що виразилось у заниженні по декларації з ПДВ за звітний період червень 2017 року суми, що сплачується до державного бюджету (рядок 18) у розмірі 1294383,27 грн. та завищення суми відємного значення (рядок 19) у розмірі 256467 грн., а також встановлено порушення норм п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2017 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0051031212 від 13.09.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 617 979,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1294383,27 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 323596,00 грн.).

№0051021212 від 13.09.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 256467,00 грн.

№0051041212 від 13.09.2017 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 170,00 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ РСВ ПАК з податку на додану вартість за серпень 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки від №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року, в якому відображено порушення платником вимог п.п. 192.1.1, п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст 192, п. 200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, що виразилось у заниженні податкових зобов'язань (р.9) по декларації з ПДВ за звітний період серпень 2017 року на суму ПДВ 1365025,03 грн., завищення суми від'ємного значення (рядок 19) на суму ПДВ 17338, що призвело до завищення заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до державного бюджету (р. 18) у розмірі 1347687 грн. 256467 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0008971212 від 22.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 021 531,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1 347 687,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 673 844,00 грн.).

№0008961212 від 22.01.2018 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 338,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу п.201.16.4 пункту 201.16, п.201.10 ст.201 ПК України вбачається, що розрахунок коригування до податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, може бути зареєстрований лише після реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН та за умови, що з дати складання такого розрахунку коригування не минуло 365 днів.

Судом встановлено, що в червні 2017 року не складалась та не реєструвалась податкова накладна від 16.06.2017 року з порядковим номером №20, в матеріалах справи наявна податкова накладна від 09.06.2017 року за №20, яка і була своєчасно зареєстрована.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем подавалась податкова накладна №35 із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1479952,06 грн., проте контролюючим органом була зупинена її реєстрація, підтвердженням чого є квитанція №1 та запропоновано надати пояснення для прийняття рішення про реєстрацію.

В свою чергу підприємством письмові пояснення не надавались та відповідно рішення про реєстрацію податкової накладної до платника податків не надходило.

Суд зазначає, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є правом платника податків.

Згодом Позивачем було складено та подано до ДПІ податкову накладну №135 із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1 479 952,06 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не містять прямої заборони щодо повторної виписки податкової накладної замість накладної, реєстрація якої зупинена.

Судом встановлено, що податкова накладна №35 від 16.06.2017 року та податкова накладна №135 від 16.06.2017 року є абсолютно ідентичними за змістом. Так у графі Отримувач (покупець) , зазначено ТОВ РОСТДОРСТРОЙ ; у графі номенклатура товарів/послуг , зазначено Асфальт КЗ щільний тип А ; у графі кількість , зазначено 4101,408 у графі ціна постачання , зазначено 1804,20 ; у графі обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість зазначено 7399760,31 .

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкова накладна №35 від 16.06.2017 року, із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1 479 952.06 грн. повністю дублює податкову накладну №135 від 16.06.2017 року.

Таким чином, як вбачається з викладеного, Позивачем по одній господарській операції фактично було складено дві податкові накладні.

Аналогічна ситуація виникла в серпні 2018 року. Позивачем подавалась податкова накладна №7 від 03.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ в розмірі 38 147,41 грн., проте контролюючим органом була зупинена її реєстрація, підтвердженням чого є квитанція №1 та запропоновано надати пояснення для прийняття рішення про реєстрацію. Підприємством письмові пояснення не надавались та відповідно рішення про реєстрацію податкової накладної до платника податків не надходило. У той же час товариством було складено та подано до ДПІ податкову накладну №27 від 03.08.2017 р. із зазначенням такої ж суми ПДВ в розмірі 38 147,41 грн., яка і була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому податкова накладна №7 від 03.08.2017 року та податкова накладна №27 від 03.08.2017 року є абсолютно ідентичними за змістом. Так у графі Отримувач (покупець) , зазначено ПП КИЇВШЛЯХБУД ; у графі номенклатура товарів/послуг , зазначено Георешітка ASPHALTEX GLASS 50/50 ; у графі кількість , зазначено 3044 у графі ціна постачання , зазначено 62.66 ; у графі обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість зазначено 190737,04 .

Суд зазначає, що такі дії Позивача направлені на підтримку дисципліни розрахунків з контрагентом та дотримання строків реєстрації податкових накладних, товариство було вимушене скласти нові податкові накладну з аналогічними вартісними показниками, які в подальшому були зареєстровані в ЄРПН та відображені у деклараціях з ПДВ за червень 2017 року та серпень 2017 року відповідно.

Таким чином суд вважає, що Позивачем не було допущено заниження сумм податкових зобов'язань, а навпаки вчинені дії, спрямовані на повноту відображення в податковій декларації сум ПДВ в результаті здійснених господарських операцій.

Також судом встановлено, що за звітний період - серпень 2017 року були виписані податкові накладні №49 від 28.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 31 936,65 грн., №44 від 21.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 65 492,48 грн. та №29 від 07.08.2017 р. із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1 289 057,59 грн. Однак, у зв'язку з поверненням товару, зазначеного у вказаних податкових накладних, підприємством були складені відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №77 від 28.08.2018 р., №74 від 21.08.2017 р. та №73 від 18.08.2018 р. якими зменшено суми податкових зобов'язань.

Зазначені розрахунки коригування до податкових накладних були своєчасно, з дотриманням норм податкового законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, що підтверджують квитанції №1.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі Сєрков проти України (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимогі якості закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У рішенні від 14 січня 2011 року у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства, враховуючи обставини справи, беручи до уваги положення п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0051031212 від 13.09.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 617 979,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1294383,27 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 323596,00 грн.), №0051021212 від 13.09.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 256467,00 грн., №0008971212 від 22.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 021 531,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1 347 687,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 673 844,00 грн.), №0008961212 від 22.01.2018 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 338,00 грн. належать до скасування.

Стосовно податкового повідомлення рішення №0051041212 від 13.09.2017 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 170,00 грн. суд зазначає наступне.

Актом перевірки від №5961/15-32-12-12/40681002 від 18.08.2017 року, встановлено порушення норм п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2017 року.

Згідно пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що граничним строком для подання податкової декларації за червень 2017 року було 20.07.2017 року, а зазначена декларація була подана 21.07.2017 року, тобто з пропуском строку, передбаченого пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, у зв'язку з чим Відповідачем правомірно застосовано до Позивача штрафні санкції, а тому у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення рішення №0051041212 від 13.09.2017 р., яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 58723 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову, виходячи з обсягу задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 58717,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РСВ Пак» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 33А, код ЄДРПОУ 40681002) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0051031212 від 13.09.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0051021212 від 13.09.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008971212 від 18.01.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008961212 від 13.09.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РСВ Пак» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 33А, код ЄДРПОУ 40681002) судові витрати у розмірі 58717 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. та 73 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.08.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.