Рішення

від 08.08.2018 по справі 823/2520/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

08 серпня 2018 року справа № 823/2520/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Кудінова В.О. - за довіреністю,

представника відповідача: Радченко С.П. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санвей СТ" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Санвей СТ звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 30.05.2018 №0005071403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з висновком акту перевірки від 15.05.2018 №193/23-00-14-0307/37565701 TOB Санвей CT встановлені наступні порушення вимог: п.286.2 ст. 286 та п. 288.1, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю до сплати в бюджет за період з 01.01.2014 по 27.10.2017 на загальну суму 779731,2 грн., в тому числі: за 2014 рік в сумі 171125 ,03 грн., за 2015 рік в сумі 213735,16 грн., за 2016 рік в сумі 245222,17 грн., січень-жовтень 2017 року в сумі 149648,84 грн.

Позивач вважає наведені висновки неправомірними, оскільки має місце подвійне стягнення за одним й тим самим договором оренди землі однієї тієї ж суми за той же період часу одночасно виконавчою службою на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 02.03.2017 у справі №925/1583/16 (яке вступило в законну силу) та оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

За твердженням позивача, нарахування штрафних санкцій за правилами Податкового кодексу України, які застосовуються виключно у разі збільшення сум податкового зобов'язання, а не грошового зобов'язання за орендною платою за договорами оренди земельної ділянки, за умови, що відповідачем не перевірено факт наявності відповідного рішення місцевої ради про встановлення податку на майно в частині плати за землю.

В оскарженому податковому повідомленні-рішенні міститься посилання, що це рішення складено на підставі акту №193/23-00-14-0314 від 15.05.2018, однак на запит позивача надано акт за іншим номером №193/23-00-14-0307/37565701.

На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, тому є неправомірним, що є підставою для його скасування.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, зазначивши, що TOB Санвей CT не подано до Уманській ОДПІ (Христинівське відділення) податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за землю) за 2014-2017 роки, чим було порушено пункт 286.2 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями). У відповідності до п.п.54.3.1 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Представник відповідача стверджувала, що розмір орендної плати змінювався після індексації нормативної грошової оцінки земель. Так, у 2015 році орендну плату за земельну ділянку, що перебуває в оренді за умовами договору встановлено в розмірі 213735,16 грн. (171125,03х1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2015 рік), у 2016 році орендна плата за земельну ділянку становить 245222,17 грн. (171125,03х1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2016 рік), у 2017 році орендна плата за земельну ділянку становить 181392,53 грн. (171125,03х1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2017 рік).

Таким чином, сума податкового зобов'язання за період з 01.01.2014 по 27.10.2017 складає 779 731,2 грн.

Також представник відповідача вказала, що судові рішення, про які йдеться в адміністративному позові враховані при проведенні перевірки на предмет встановлення обставин дійсності договору оренди та відповідно наслідків, які останній породжує.

Представник відповідача зазначила, що позивач з моменту укладення договору оренди землі зобов'язаний сплачувати плату за землю у вигляді орендної плати, яка є податковим зобов'язанням.

За порушення вказаного обов'язку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст.123 Податкового кодексу України, тому штрафні санкції за заниження податкового зобов'язання з плати за землю у вигляді орендної плати застосовані правомірно, у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

У запереченні на відповідь відповідач звернув увагу, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні в рядку номер, дата складання акту при зазначенні номеру акту перевірки, коду платника податків за ЄДРПОУ, то останнє не може бути взято до уваги, оскільки податкове повідомлення-рішення містить вказаний код у окремому рядку, призначеному для зазначення коду платника податку, щодо якого виноситься податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Санвей СТ зареєстроване як юридична особа 18.04.2011, ідентифікаційний код 37565701, перебуває на обліку в органах доходів і зборів, як платник податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за землю за період з 01.01.2013 по 27.10.2017.

За результатами перевірки складено акт від 15.05.2018 №193/23-00-14-0307/37565701, яким зафіксовано порушення вимог:

- п. 286.2 ст. 286 та п. 288.1, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю до сплати в бюджет за період з 01.01.2014 по 27.10.2017 на загальну суму 779 731,2 грн., в т.ч.: за 2014 рік в сумі 171 125,03 грн., за 2015 рік в сумі 213 735,16 грн., за 2016 рік в сумі 245 222,17 грн., січень -жовтень 2017 року в сумі 149 648,84 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 №0005071403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 974664 грн.00 коп., в тому числі 779 731,20 грн. - сума податкового зобов'язання, та 194932,80 грн. - штрафна санкція.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, TOB Санвей СТ відповідно нотаріально засвідченого договору оренди від 08.11.2012, укладеного з Христинівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Христинівському районі 13.12.2012 за №7124655300, орендує земельну ділянку площею 40,3692 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0174, для будівництва та експлуатації сонячної електростанції за рахунок земель Верхняцької селищної ради. Вказаним договором оренди передбачено внесення орендної плати за користування землі державної власності в сумі 171125,03 грн. на рік.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення рішення, суд враховує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, у справі №925/1583/16 за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Христинівської районної державної адміністрації, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Санвей СТ на користь Христинівської районної державної адміністрації 626 093 грн. 50 коп. заборгованості з орендної плати.

Розірвано договір оренди земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони від 08.11.2012, що зареєстрований відділом Держкомзему у Христинівському районі у Державному реєстрі земель за №712465534002517, укладений між Христинівською районною державною адміністрацією і товариством з обмеженою відповідальністю Санвей СТ .

В ході проведення перевірки відповідач мав у своєму розпорядженні вказане рішення господарського суду Черкаської області.

Відповідно до підпункту 83.1.4. пункту 83.1. статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Незважаючи на вказані положення Податкового кодексу України відповідач все ж нарахував податкові зобов'язання позивачу.

Отже, у разі залишення в силі податкового повідомлення-рішення на платника податків може бути покладено одночасно обов'язок щодо виконання судового рішення та сплати коштів за податковим повідомленням-рішенням.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч. 1, 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В силу положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на зазначене, у зв'язку з прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення позивач повинен фактично сплатити подвійний розмір орендної плати за землю, що на переконання суду є неприпустимим, з огляду на наявність прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також приймає до уваги, що позивач на виконання рішення суду у справі №925/1583/16 сплатив 08.07.2018 заборгованість з орендної плати в сумі 746 148 грн. 33 коп.

Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Однак, згідно зі ст. 17-18 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Втручання у здійснення права власності юридичних осіб може відбуватись шляхом прийняття законодавчих актів, що обмежують право вільно розпоряджатись своїм майном, що є невиправданим втручанням державних органів.

Втручання можливе, якщо тільки воно є законним, його причини є можливими і достатніми. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним та передбачуваним .

Виходячи зі сформованої практики Європейського Суду з прав людини, можна зробити висновок, що у власності особи може перебувати будь-яке майно, як виражене у матеріальній формі (кошти), так і те, що представляє собою права на речі і зобов'язальні права вимоги. Власність особи здатна формуватися і за рахунок нереалізованих вимог, якщо в достатній мірі встановлено, що воно може бути юридично реалізовано.

Поняття майно в справах Європейського Суду з прав людини може включати в себе правомірне очікування повернення надмірно сплаченого податку, бюджетного відшкодування ПДВ, права на податкову пільгу або виконання судового рішення, оспорювання податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення контролюючий орган допустив невиправдане втручання у право позивача на майно, що в даному випадку виражене грошовими коштами, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 30.05.2018 №0005071403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Санвей СТ (20000, Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. Соборна, 56, код ЄДРПОУ 37565701) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14619 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 16 серпня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко