Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/7315/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 липня 2018 року справа №826/7315/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АНТОНОВИЧА 44" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АНТОНОВИЧА 44") доГоловного управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області) третя особа 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Капітал" (далі по тексту - третя особа 1, ТОВ "Будінвест-Капітал") 2. Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Скряга Олександр Вікторович (далі по тексту - третя особа 2) 3. Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Семенюк Ігор Дмитрович (далі по тексту - третя особа 3) провизнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо проведення перевірки та складання відповідного акту перевірки В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та складання відповідного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, у зв'язку із чим, обставини та факти, викладені в акті вважати недостовірними та невстановленими.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перевірку проведено з порушеннями вимог чинного законодавства, з огляду на наступне: направлення на проведення перевірки позивачу не надсилалось; під час проведення перевірки та складанні акту, відповідачем перевищено службові повноваження; перевірку проведено без згоди центрального органу виконавчої влади, чим порушено вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року №132.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7315/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив про відсутність порушеного права позивача, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а перевірку проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Треті особи письмових пояснень чи заперечень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

В судовому засіданні 23 листопада 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; представники третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03 квітня 2017 року №31-ДК державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Скрягою О.В. та Семенюком І.Д. проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по вулиці Антоновича, 44 у місті Києві, кадастровий номер 8000000000:79:013:0006.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 12 квітня 2017 року №10-0.411-227/91-17, яким встановлено нецільове використання земельної ділянки, а саме використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0006 під будівництво житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями громадського призначення на землях наданих для реконструкції торговельно-офісного центру з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, чим порушено вимоги статей 91 та 211 Земельного кодексу України.

Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно частини другої статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Частиною першою статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, здійснювати перевірку об'єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб та складати акти, за результатами таких перевірок.

Доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин, предметом перевірки є земельна ділянка, а не суб'єкт господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, а тому суд приходить до висновку, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у даному випадку застосуванню не підлягає.

З тих же підстав, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року №132, оскільки даний порядок регламентує процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності виключно органами Державної інспекції сільського господарства України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини не встановлено обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення суб'єкта господарювання чи уповноважених ним осіб про здійснення перевірки використання земельної ділянки чи щодо присутності цих осіб при здійсненні такої перевірки, а тому посилання позивача на те, що його не повідомлено про проведення перевірки нормативно не підтверджуються.

Таким чином, перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по вул. Антоновича, 44 у місті Києві, відповідачем здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, а тому дії щодо її проведення є правомірними.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки, та викладення відповідних висновків, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, суд звертає увагу, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права чи обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а є формою викладення результатів перевірки, під час якої встановлено порушення вимог законодавства.

Будь-які висновки, викладені в акті перевірки, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

При цьому, юридично значимими для позивача є рішення та дії, прийняті/вчинені за наслідками складання акта перевірки.

Крім того, як встановлено судом вище, право відповідача на складання актів перевірок встановлено Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "АНТОНОВИЧА 44" є необґрунтованими та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АНТОНОВИЧА 44" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "АНТОНОВИЧА 44" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТОНОВИЧА 44" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а офіс 139; ідентифікаційний код 40654691) Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14; ідентифікаційний код 39817550)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Капітал" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 28, каб. 1; ідентифікаційний код 35133356)

Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Скряга Олександр Вікторович (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)

Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Семенюк Ігор Дмитрович (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)

Суддя В.А. Кузьменко