Рішення

від 08.08.2018 по справі 225/1744/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 225/1744/18

Провадження № 2/225/624/2018

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

08 серпня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат , ОСОБА_5 міського центру зайнятості про встановлення факту перебування в трудових відносинах,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року до суду звернулася позивач з позовом про встановлення факту припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що в грудні 2017 року була звільнена з посади вихователя школи - інтернату у зв'язку зі скороченням штату. У зв'язку з цим, вона звернулася до ОСОБА_5 міського центру зайнятості з питань отримання статусу безробітної та отримання відповідної допомоги. Однак, їй було відмовлено в наданні статусу безробітної, оскільки по сьогоднішній день перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат . Вона дійсно деякий період працювала в даному товаристві, але з лютого 2014 року припинила з ними всі трудові правовідносини. При цьому, належним чином не оформила всі документи про припинення трудових правовідносин, запис в трудовій книжці не зроблений. На теперішній час вона не може в установленому законом порядку припинити трудові відносини з даним товариством, оскільки фактично Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат припинило свою діяльність, за зареєстрованою юридичною адресою не знаходиться.

З цих підстав, вона не може реалізувати своє набуте право на отримання статусу безробітної та отримати допомогу по безробіттю.

В подальшому, позивач уточнила заявлені позовні вимоги, просила суд встановити факт перебування в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат у період з 15 січня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Позивач, її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні.

Представник ОСОБА_5 міського центру зайнятості в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала в частині пред'явлення даного позову до ОСОБА_5 міського центру зайнятості, вважає, що вони не є належними відповідачами по справі, оскільки позивач перебувала у трудових правовідносинах саме з Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат . Вирішення справи залишила на розсуд суду.

Належно повідомлений відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач ОСОБА_2 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат за сумісництвом на час декретної відпустки іншої працівниці. Суду підтвердила, що позивач працювала у період часу з 2013 року по березень 2014 року. Вона знає про це, оскільки в роботі була пов'язана з ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 суду надала такі ж саме свідчення, що й свідок ОСОБА_6 При цьому, суду пояснила, що в цей період часу вона також працювала в приміщенні "Іліташ" і займалась документацією щодо оформлення оренди приміщень, які знаходяться в "Іліташ". Вони з ОСОБА_2 сиділи в одній кімнаті по лютий 2014 року. Потім ОСОБА_2 припинила виконувати свої обов'язки. Суду зазначила, що товариством Марат було продовжено строк дії договору оренди, але з березня 2014 року вже за оренду не платили.

Вислухавши всіх учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, КЗпП України та іншими нормативно - правовими актами щодо трудових правовідносин .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосудді, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що не оспорюється учасниками справи, позивач ОСОБА_2 знаходилась у трудових відносинах з Загальноосвітньою школою - інтернат І-ІІІ ступенів Дзержинської міської ради Донецької області. 29 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади вихователя у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З цих підстав, вона звернулася до ОСОБА_5 міського центру зайнятості з питань набуття статусу безробітної.

Однак, позивачу ОСОБА_2 було відмовлено в набутті статусу безробітної з підстав, що вона є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат (надалі - ТОВ ЛК Марат ) (а.с. 10), оскільки нею не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо її звільнення з даного товариства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 6-8) відомості щодо припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат відсутні.

Проте, ТОВ ЛК Марат за юридичною адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул.Маяковського, буд. 37 відсутнє, його фактичне місце знаходження судом не встановлено.

Судом також з'ясовано той факт, що повністю узгоджується з поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, позивач ОСОБА_2 у період часу з січня 2013 року по лютий 2014 року дійсно працювала в ТОВ ЛК Марат за сумісництвом. Після фактичного припинення трудових відносин з ТОВ ЛК Марат в установленому законом порядку не розірвала трудовий договір та не внесла відповідний запис про звільнення в трудову книжку.

Крім того, відповідно до інформації з довідника ПОУ (ЄДРС) з ОСОБА_5 міського центру зайнятості, позивач ОСОБА_2І дійсно числиться в довіднику як найманий працівник, дата початку її трудової діяльності 15.01.2013.

Факт того, що позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах ТОВ ЛК Марат також підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с. ). З представленої інформації вбачається, що початок трудової діяльності позивача ОСОБА_2 в ТОВ ЛК Марат значиться з 15.01.2013.

При встановлені факту перебування позивача в трудових відносинах з ТОВ ЛК Марат судом також прийнято до уваги інформацію, що міститься в персональній картці застрахованої особи ОСОБА_2 стосовно суми нарахованої їй заробітної плати та з якої сплачено відповідні страхові внески, та визнано належним доказом, оскільки система персоніфікованого обліку відомостей - це спеціальна інформаційна система, яка створена в Пенсійному фонді, в якій накопичуються відомості про заробіток, дохід, внески і стаж застрахованих осіб.

Із системного аналізу діючого пенсійного законодавства України вбачається, що відомості про застраховану особу подаються страхувальниками та після відповідної обробки на місцевому рівні подаються до Державного реєстру застрахованих осіб. У цьому сховищі у вигляді електронних облікових карток накопичуються відомості про застрахованих осіб за весь період їх трудової діяльності. Крім цього, єдина централізована база даних дозволяє накопичувати та зберігати інформацію, що надходить зі всіх місць, де працювала людина протягом своєї трудової діяльності. Це дає можливість одержати інформацію про дохід і страховий стаж застрахованої особи.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 вбачається, що остання знаходилась у трудових відносинах з ТОВ ЛК Марат у період часу з січня 2013 року по лютий 2014 року, за цей період отримувала заробітну плату, з якої було сплачено єдиний внесок.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 21 КЗпП України (в редакції Закону України, що діяв на час спірних правовідносин № 406-VII від 04.07.2013) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 24 КЗпП України (в редакції Закону України, що діяв на час спірних правовідносин № 406-VII від 04.07.2013) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період часу з 15 січня 2013 по 28 лютого 2014 року фактично була допущена до роботи на товаристві з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат і в цей період виконувала її, за що отримувала заробітну плату, то її вимоги до відповідача ТОВ ЛК "Марат" про перебування в трудових відносинах в зазначений період підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 міського центру зайнятості, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

Встановивши в ході судового розгляду, що ОСОБА_5 міський центр зайнятості є неналежним відповідачем, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про перебування в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат до відповідача ОСОБА_5 міського центру зайнятості необхідно відмовити.

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю Лікувальний комплекс Марат у період з 15 січня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міського центру зайнятості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв