Постанова

від 07.08.2018 по справі 808/4498/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 року справа № 808/4498/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року (головуючий суддя у 1 інстанції Татаринов Д.В., рішення ухвалено та складено у залі судового засідання Запорізького окружного адміністративного суду в м. Запоріжжя 17.05.2018 року, повний текст судового рішення складено 28.05.2018 року) у справі №808/4498/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ (далі - позивач, ТОВ Босал-ЗАЗ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 квітня 2013 року №0000511510 та №0000501510.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки №529/1501/33985999 від 21 березня 2013 року, проте висновки вищевказаного акту перевірки є необґрунтованими та упередженими, та базуються на припущеннях про відсутність реальних господарських відносин позивача з його контрагентом. Водночас, позивачем до перевірки надано всі первинні документи, які підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000501510 в частині суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1072,50грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 536,25грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу, які викладені у відзиві на позовну заяву від 18.04.2018 року.

Позивач до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, жодних клопотань чи заяв до суду не надали, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що з 26 лютого 2013 року до 21 березня 2013 року фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку, за грудень 2012 року у сумі 14507,00грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9085054059 від 17 січня 2013 року).

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №529/1501/33985999 від 21 березня 2013 року.

Висновками акту перевірки №529/1501/33985999 від 21 березня 2013 року контролюючим органом встановлені порушення:

- пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, пункту 4.6.3, пункту 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №1492 від 25 листопада 2011 року, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду на суму ПДВ 2275106 грн.;

- підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на суму 11667 грн.

За результатами перевірки 11 квітня 2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000511510, яким Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2275106,00 грн.;

- №0000501510, яким Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11667,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5833,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з наступного.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. […] Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у пункті 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що оскільки судовими рішеннями по справах №2а-0870/480/11, №2а-0870/12153/11, №808/5617/13-а, які набрали законної сили, встановлено правомірність висновків податкового органу у актах перевірки №4491/2302/33985999 від 17 грудня 2010 року, №840/2305/33985999 від 26 травня 2011 року, №412/1501/33985999 від 21 лютого 2013 року, які послугували підставою для прийняття в подальшому податкових повідомлень-рішень №0000432302/0 від 30 грудня 2010 року, №0000182302 від 25 червня 2011 року, №0000201510 від 18 березня 2013 року відповідно, що в свою чергу підтверджує правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2013 року №0000511510 та №0000501510 в частині суми 15891,75 грн., з яких 10594,50грн. сума зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та 5297,25 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Сторонами а ні в апеляційній скарзі, а ні в відзиві на апеляційну скаргу, встановлені вище Запорізьким окружним адміністративним судом висновки не заперечуються.

При цьому, підставою для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 17.05.2018 року, стала незгода відповідача із задоволенням позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000501510 в частині суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1072,50грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 536,25грн.

З огляду на означене, суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме: щодо протиправності задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000501510 в частині суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1072,50грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 536,25грн.

Висновки акту перевірки №529/1501/33985999 від 21 березня 2013 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000501510, обґрунтовані, зокрема тим, що згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року ТОВ Босал-ЗАЗ включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2012 року суму ПДВ при здійсненні взаємовідносин з ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548, м. Київ, вул. Івана Кудрі, б.5) у розмірі 1072,50 грн. Водночас, в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення поставки товару з боку ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548).

Так, позивач сформував податковий кредит за грудень 2012 року на суму 1072,50 грн. від проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548).

На підтвердження формування з ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ податкового кредиту за грудень 2012 року у відповідності до Податкового кодексу України позивачем надано:

- рахунок-фактуру №СФ-0009668 від 21 листопада 2012 року на загальну суму 6434,99 грн., у тому числі ПДВ 1072,50 грн.;

- податкову накладну від 26 листопада 2012 року №116 на загальну суму 6434,99 грн., у тому числі ПДВ 1072,50 грн.

- банківську виписку за 26 листопада 2012 року, якою підтверджується здійснення позивачем оплати за придбаний товар безготівковим розрахунком.

В якості обґрунтування податковий орган в акті перевірки №529/1501/33985999 від 21 березня 2013 року посилається на Акт №947/22.10/38104548 від 12 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548), та зазначає, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємствами не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань. За таких обставин ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548) не надано до перевірки документи (видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, тощо), які б підтверджували взаємовідносини з ТОВ Босал-ЗАЗ у грудні 2012 року. Дані факти свідчать про не підтвердження фактичного здійснення поставки товарів (послуг) від ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ (код ЄДРПОУ 38104548) у грудні 2012 року на суму 6434,99 грн., у тому числі ПДВ 1072,50 грн. на ТОВ Босал-ЗАЗ .

Щодо зазначених доводів відповідача, то судом першої інстанції вірно зазначено, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, податкових взаємовідносин з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та транспортних заявок, як на підставу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ , то судом першої інстанції вірно відхилено означені доводи, а колегія суддів зазначає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося його контрагентами-постачальниками за власний рахунок, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо посилань відповідача, що акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000189 від 24.12.2012 року не містить інформації про вантаж, який було перевезено ТОВ Інжинірінг та Консалтинг , відсутня дата виконання робіт, адреси пунктів навантаження-розвантаження товару, що не дає змогу підтвердити перевезення саме ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ до позивача товару (круги), та те, що в видатковій накладній №ЗР-0000752 від 24.12.2012 року кількість товару двом позиціям не відповідає кількості товарів зазначеній у податковій накладній №116 від 26.11.2012 року, що викликає сумніви щодо оформлення документів та відповідно щодо реальності поставки товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених контрагентом.

Також, відсутність акту виконаних робіт з перевезення товару не є підставою для визнання господарської операції нереальною, оскільки інші первинні документи за правочинами з означеними вище контрагентом складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , та у своїй сукупності підтверджують реальність господарської операції.

При цьому відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ з ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ .

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ .

Крім того, зміст угоди, укладеної між позивачем та ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ , не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Контролюючим органом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ , оскільки факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій. Та як наслідок суд першої інстанції правильно вирішив у своєму рішенні, що податкове повідомлення-рішення №0000501510 від 11 квітня 2013 року підлягає скасуванню в частині суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1072,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 536,25 грн.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року у справі №808/4498/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Босал-ЗАЗ до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 ОСОБА_1

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_3