Постанова

від 14.08.2018 по справі 826/12605/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12605/17 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Каргон до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Каргон звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.07.2017 № 0005991401, № 0006001401 та № 0006011401.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.05.2017 по 12.06.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Каргон з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 26.06.2017 № 268/26-15-14-01-02/38241508, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 12 444 785,00 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за І квартал 2017 року на суму 18 980,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 7 713 949,00 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 586 148,00 грн.

26.07.2017 на підставі зазначеного акта прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006011401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року на 259 427, 00 грн. та за грудень 2016 року на 326 721,00 грн.;

- № 0006001401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11 570 924, 00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 856 975,00 грн.;

- № 0005991401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 472 089,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 6 027 304,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 21.09.2017 № 21121/6/99-99-11-01-25 податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017 № 0005991401, № 0006001401 та № 0006011401 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів перевіряє чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унітех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект , ТОВ Глобал Інвест Груп реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ПП НП Хіміч (нове найменування ПП Лібскер ) за договором підряду від 01.08.2014 № 01/08.14, на виконання будівельно-монтажних робіт на підтвердження виконання робіт за яким позивачем надано суду копії вказаного договору, протоколу узгодження договірної ціни, зведеного кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за жовтень 2014 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, відомостей витрачених ресурсів витрат замовника за жовтень 2014 року.

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ Пром-Тех-Снаб (нове найменування ПП Діксан-Плюс ) за договорами підряду від 26.02.2014 № 26/02.2014 від 17.02.2014 № 17/02.14 на виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження факту виконання робіт вказаних договорів позивачем надано копії відповідних договорів, протоколів узгодження договірної ціни, зведених кошторисів, додаткової угоди від 01.07.2014, акту від 25.03.2014 № 25/03 приймання - передачі робіт до договору підряду № 26/02.14 від 26.02.2013, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за жовтень 2014 року, відомостей витрачених ресурсів витрат замовника за жовтень 2014 року за березень 2014 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт*/ та витрати**/ за березень 2014 року, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту № 4 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №5 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №6 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №7 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №8 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №9 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №10 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №11 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №12 приймання виконаних будівельних робіт* за березень 2014 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт* за червень 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт*/ та витрати**/ за червень 2014 року, акту від 24.03.2014 № 24/03 приймання - передачі виконаних робіт.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Руст за договорами підряду від 01.10.2014 № 01/10.14 від 27.06.2014 №27/06.14, від 15.12.2014 № 15/12.14 на виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження факту виконання робіт вказаних договорів позивачем надано копії відповідних договорів, протоколів узгодження договірної ціни, зведених кошторисів, додаткових угод, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за грудень 2015 року, за вересень 2016 року, за лютий 2016 року, за січень 2016 року, за травень 2016 року, грудень 2014 року, жовтень 2014 року, грудень 2015 року, за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, серпень 2015 року, лютий 2015 року, січень 2015 року, травень 2015 року, акту № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, відомостей витрачених ресурсів витрат замовника за грудень 2016 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, актів № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року, акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року, акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, акту № 4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №5 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року.

Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Кромбуд ЛТД за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 19.07.2016 № 19/07/01.

На підтвердження факту виконання робіт вказаного договору позивачем надано копії відповідного договору, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за липень 2016 року, актів №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, серпень 2016 року, актів №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №8 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №7 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №10 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, акту №5 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Хупер ЛТД за договором підряду від 14.12.2016 на виконання робіт №06/06-16.

На підтвердження факту виконання робіт вказаного договору позивачем надано копії актів надання послуг від 19.12.2016 № 823, від 22.12.2016 № 837, № 832, № 829, № 834, від 23.12.2016 №823, від 21.12.2016 № 827, № 828, від 20.12.2016 № 824, № 825, від 19.12.2016 № 822.

Фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Арса Компані позивач мав за договором підряду від 02.11.2016 № 02/11-16 на виконання робіт.

На підтвердження факту виконання робіт вказаного договору позивачем надано копії відповідно договору, додаткової угоди від 14.12.2016 № 1, актів надання послуг від 09.12.2016 № 280, від 07.12.2016 № 278, від 05.12.2016 № 277, від 02.12.2016 № 275, від 12.12.2016 № 281, від 13.12.2016 № 302, № 282 від 14.12.2016 № 327, № 326, № 285.

Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Молер ЛТД за договорами від 05.12.2016 № 05/12-16 на виконання робіт від 01.12.2016 № 1/12-16 надання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг позивачем надано копії відповідних договорів, актів надання послуг від 23.12.2016 № 124, № 125.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Стар ТК Бізнес за договорами від 02.12.2016 № 02122016/1 надання послуг, від 14.12.2016 підряду № 14/12 на виконання робіт, від 05.12.2016 підряду № 05122016/2 на виконання робіт.

На підтвердження факту отримання послуг позивачем надано копії відповідних договорів, актів надання послуг від 16.12.2016 № 527, № 526, від 15.12.2016 № 525.

Фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Пром-Аспект позивач мав за договором підряду на виконання робіт від 28.11.2016 № 28/11/16.

На підтвердження факту отримання послуг позивачем надано копії відповідного договору та актів надання послуг від 20.12.2016 №226, від 15.12.2016 № 223, від 16.12.2016 № 224, від 19.12.2016 № 225.

Крім того, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Унітех за усною згодою (придбання товару).

На підтвердження факту отримання обладнання від ТОВ Унитех позивачем надано копії видаткових накладних від 03.03.2016 № 542, № 526, від 25.06.2015 № 646, № 648, від 24.06.2015 № 639, № 631 та від 06.03.2015 № 549.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій , 80.20 Обслуговування систем безпеки , 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування , 43.29 Інші будівельно - монтажні роботи , 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля та 43.21 Електромонтажні роботи , а отже, послуги та товар отриманий від контрагентів ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унитех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унитех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Отже, апелянтом не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Компанія Аурумінвест , ТОВ Вента плюс 2000 , ТОВ Колвест - плюс .

Посилання апелянта, як на обґрунтування відсутності фінансово-господарські взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унитех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект на факт відсутності декларування ними отримання/придбання товарів послуг аналогічних наданих позивачу та наявності в них розбіжності щодо податкових зобов'язань задекларованих за фінансово-господарськими взаємовідносинами з їх контрагентами та допущення ними порушень при реєстрації податкових накладених не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Таким чином, господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 № К/9991/79487/12, від 16.02.2016 № К/800/1418/15, 18.01.2017 № К/9991/60898/12, від 19.04.2017 №К/9991/55916/11.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унитех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект апелянтом не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами мали реальний товарний характер, у зв'язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з контрагентами ТОВ Руст , ПП Лібскер (стара назва ПП НП Хіміч ), ПП Діксан-Плюс (стара назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), ТОВ Унитех , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Хупер ЛТД , ТОВ Арса Компані , ТОВ Молер ЛТД , ТОВ Стар ТК Бізнес , ТОВ Пром - Аспект .

Щодо посилань апелянта на матеріали кримінальної справи № 295/2648/17, зокрема ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10.03.2017 в зазначеній справі, а також на матеріали кримінальної справи № 369/5408/17 (кримінальне провадження № 32016080020000038), зокрема, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до часини першої статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Так, у рішенні Вищого адміністративного суду України від 07.09.2016 у справі № К/800/31623/15, зазначено про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту та витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Доводи апелянта про те, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2016 у справі № 753/10768/16-к засновників (до перереєстрації) - ТОВ Глобал Інвест Груп ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого статтею 205 КК України, що, на думку податкового органу, вказує на фіктивність спірних господарських операцій позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки даним вироком не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самої юридичної особи ТОВ Глобал Інвест Груп , ані фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації даного підприємства без наміру займатися господарською діяльністю, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, підтверджуючим обставини, на які посилається апелянт, та не виключає можливості здійснення ТОВ Глобал Інвест Груп реальних господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаним підприємством, так і на теперішній час ТОВ Глобал Інвест Груп зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діюче підприємство та перебуває на обліку в податкових органах як платник податків і апелянт не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів, які є необхідними для складання і направлення до органів державної реєстрації повідомлення щодо внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку Закону України № 755-IV та не анулював свідоцтво платника податків ТОВ Глобал Інвест Груп згідно з приписами ПК України, зокрема ст. 184.

Водночас, у ч. 1 ст. 18 Закону України № 755-IV у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, чітко визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, у даному випадку у колегії суддів відсутні жодні правові підстави вважати, що позивач знав або міг знати про факт реєстрації даного підприємства на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Більш того, колегія суддів зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, подібна правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі 2а-10463/10/0870.

Водночас, апелянтом, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано жодних доказів, які б спростовували саме факт виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ Глобал Інвест Груп за усним договором, нездатність сторін виконати такі господарські операції та/або показники економічної вигоди, отриманої та облікованої позивачем за їх результатами, а отже, фіктивність спірних господарських операцій податковим органом не доведено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 № 0005991401, № 0006001401 та № 0006011401 та наявність підстав для їх скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменка В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 16.08.2018.