Постанова від 15.08.2018 по справі 826/6161/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6161/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Василенка Я.М., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2018 №0028461206, форми Н ; визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про продовження строку розгляду скарги від 19.02.2018 №6089/6/99-99-11-03-01-25; визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.03.2018 №10974/6/99-99-11-03-01-25; визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 №57037-17, форми Ю ; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 23.03.2018 №57037-17.

Позивачем разом із позовною заявою подано заяву про вжиття заходів забезпечення даного позову, в якій він просить зупинити дію податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 №57037-17, форми Ю , винесеної відносно ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ; зупинити дію рішення ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 23.03.2018 №57037-17, винесеного відносно ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ; заборонити ГУ ДФС у м. Києві вчиняти дії направлені на: складання акту опису майна, належного ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС , на яке поширюється право податкової застави, зупинення видаткових операцій на рахунках ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС та заборони відчуження ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення обумовлена можливими ризиками та необхідністю вчинення додаткових дій, в тому числі звернення до суду, у випадку якщо за наслідками судового розгляду справи, суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов до висновку, що відсутні законодавчо передбачені підстави для її задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані існуючою очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що не зважаючи на те, що податкову зобов'язання не набуло статусу узгодженого, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №57037-17 від 23.03.2018, що дає право вимагати останньому примусову реалізацію майна позивача та зупинення видаткових операцій по банківським рахункам, що в свою чергу матиме негативні наслідки у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, неможливості здійснення розрахунків з контрагентами та спричинить значні збитки позивачу.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи та дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, дійшла висновку про обґрунтованість заяви та про наявність підстав для її задоволення, оскільки наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду у справі №826/6161/18 є податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2018 №0028461206, податкова вимога ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 №57037-17, ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 23.03.2018 №57037-17, рішення Державної фіскальної служби України про продовження строку розгляду скарги від 19.02.2018 №6089/6/99-99-11-03-01-25; рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.03.2018 №10974/6/99-99-11-03-01-25.

Аналізуючи чинні норми Податкового законодавства, виконання позивачем грошових зобов'язань, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, вважається зупиненим на строк від дня подання скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури оскарження.

Враховуючи, що позивач вдався до процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення та подав скаргу до ДФС у визначний п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України строк, при цьому письмово повідомив ГУ ДФС у м. Києві про подання такої скарги, відповідач не має жодних законних підстав вживати будь-які заходи до позивача, в тому числі нараховувати пеню, здійснювати опис майна у податкову заставу до закінчення процедури адміністративного оскарження, надсилати податкову вимогу, оскільки до закінчення даної процедури податкове зобов'язання є неузгодженим, граничний строк сплати його не настав.

Позивачем доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі порушення прав позивача, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивачем наведено наявність підстав щодо можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам та доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми процесуального права та ухвалено передчасне рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС задовольнити .

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 №57037-17, форми Ю , винесеної відносно ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС .

Зупинити дію рішення ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 23.03.2018 №57037-17, винесеного відносно ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС .

Заборонити ГУ ДФС у м. Києві вчиняти дії направлені на: складання акту опису майна, належного ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС , на яке поширюється право податкової застави, зупинення видаткових операцій на рахунках ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС та заборони відчуження ТОВ МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС майна.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Я.М. Василенко

А.Ю. Коротких