Постанова

від 19.06.2007 по справі 11/242-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.06.2007р.

м.Київ

№ 11/242-А

За позовом

Закритого акціонерного товариства

„Осокор”

до 

Державної податкової інспекції у

Дарницькому районі м. Києва

про

визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко

Л.М.

Представники

від позивача      

Луценко В.В. (предст. за дов.);

Моторний В.А. (предст. за дов.);

від відповідача 

Дума Ю.М. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 19.06.2007 о 10 год. 28 хв. проголошено вступну та

резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 21.06.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС

України. З технічних причин виготовлення постанови у повному обсязі відкладено

на 22.06.2007 на 16 год. 00 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової

інспекції у Дарницькому районі м. Києва

- № 0002561502/0/10742 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 30 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 585.194,30 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у

розмірі 10%, тобто у сумі 58.519,43 грн.;

- № 0002561502/0/10743 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 90 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 16.370,46 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі

50%, тобто у сумі 8.185,23 грн.;

- № 0002561502/0/10744 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 60 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 359.997,65 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у

розмірі 20%, тобто у сумі 71.999,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідачем згідно зі спірними рішеннями було застосовано до позивача штрафні

санкції з порушенням з порушенням строку давності (тобто пізніше ніж через 1095

календарних днів), передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 5 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”, відповідно до якого податковий орган має право самостійно

визначити суму податкових зобов'язань платника податків  у 

випадках,  визначених цим  Законом, 

не  пізніше  закінчення 

1095  дня,  наступного 

за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у

разі,  коли  така 

податкова декларація була надана пізніше,  - за днем її 

фактичного  подання.  Якщо протягом 

зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових

зобов'язань,  платник податків вважається

вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої

декларації  не  підлягає розгляду  в адміністративному або судовому порядку.

Відповідач в свою чергу проти

позову заперечує та просить в позові відмовити, мотивуючи це тим, що суми

штрафних санкцій, які нараховані ЗАТ „Осокор" згідно зі ст. 17 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами”, обліковуються понад 1095 днів та не

підлягають списанню у відповідності до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами”, так як оскільки дія підпункту

"в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 вказаного Закону зупинена на

2005-2006-2007 роки відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України

на 2005 рік", Закону України „Про Державний бюджет України на 2006

рік" та Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши 

пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський

суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем -Державною податковою

інспекцією у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта перевірки від

28.02.2007 № 935 були прийняті податкові повідомлення-рішення

- № 0002561502/0/10742 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 30 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 585.194,30 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у

розмірі 10%, тобто у сумі 58.519,43 грн.;

- № 0002561502/0/10743 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 90 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 16.370,46 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у

розмірі 50%, тобто у сумі 8.185,23 грн.;

- № 0002561502/0/10744 від

12.03.2007, яким до позивача за затримку на 60 календарних днів граничного

строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану

вартість у розмірі 359.997,65 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у

розмірі 20%, тобто у сумі 71.999,53 грн.

Як вбачається з акта перевірки,

28.02.2007 відповідачем було проведено перевірку своєчасності поданих платіжних

доручень ЗАТ „Осокор" (код ЄДРПОУ 03360911) до установ банку по податку на

додану вартість.

При проведенні перевірки

встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ЗАТ „Осокор" було

зареєстроване у ДПА у м. Києві 26.02.1991.

На момент виникнення штрафних

санкцій підприємство знаходилось на обліку у ДПА у м. Києві та перейшло до ДПІ

у Дарницькому районі м. Києва 05.07.2002 з наявною штрафною санкцією в сумі

138.906,64 грн. При цьому відповідачем не надано до матеріалів справи рішень

контролюючого органу про застосування до позивача таких санкцій впродовж 2002

-2006 років.

В ході перевірки встановлено

порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами", яким встановлено, що строк сплати узгодженої суми

податку на додану вартість протягом десяти календарних днів, наступних за

останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1

ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

ЗАТ „Осокор”, згідно з актом від

28.02.2007 № 935 „Про результати перевірки дотримання вимог податкового

законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ

банку", нарахована штрафна санкція за не своєчасну сплату податкових

зобов'язань платника податку в сумі 138.704,19 грн. згідно зі спірними

податковими повідомленнями-рішеннями від 12.03.2007.

При цьому, які підтверджено

матеріалами справи та визнається сторонами, несвоєчасна сплата позивачем

податку на додану вартість мала місце ще в 2001-2002 роках (згідно з переліком

звітних податкових періодів та дат сплати податкових зобов'язань, визначеним в

акті перевірки).

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1

ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник 

податків  не  сплачує узгоджену суму податкового

зобов'язання протягом граничних строків, визначених  цим 

Законом,  такий  платник  

податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці  до  30

календарних днів,  наступних за останнім

днем  граничного  строку 

сплати   узгодженої   суми  

податкового зобов'язання, - у 

розмірі  десяти  відсотків 

погашеної  суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90

календарних днів включно, наступних за 

останнім  днем  граничного 

строку  сплати  узгодженої  

суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної

суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90

календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати

узгодженої суми податкового зобов'язання, 

-  у  розмірі 

п'ятдесяти  відсотків погашеної

суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із

зазначених у цьому підпункті штрафів  відповідно 

до  загального  строку затримки незалежно від того, чи були

застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1, 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до пп. 18.2.1 п. 18.2

ст. 18 Закону № 2181 підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому

числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під

терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг

юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності,

встановлений цим Законом (пп. „В”).

Суд враховує, що дію підпункту

"в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зупинено  на 2005 рік згідно із Законами України від

23.12.2004 N 2285-IV,  від 25.03.2005 N

2505-IV, на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005  N 3235-IV, 

на 2007 рік -  згідно із Законом

України від 30.11.2006 N 398-V.

Разом з тим, як встановлено судом,

спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Дарницькому районі м. Києва від 12.03.2007 прийняті (за порушення що, за

твердженням відповідача, мало місце у 2001-2002 роках) з порушенням строку

давності (тобто пізніше ніж через 1095 календарних дні), передбаченого до пп.

15.1.1 п. 15.1 ст. 5 Закону № 2181, відповідно до якого податковий орган має

право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника

податків  у  випадках, 

визначених цим  Законом,  не 

пізніше  закінчення  1095 

дня,  наступного  за останнім днем граничного строку подання

податкової декларації, а у разі, 

коли  така  податкова декларація була надана

пізніше,  - за днем її  фактичного 

подання.  Якщо протягом  зазначеного строку податковий орган не

визначає суму податкових зобов'язань, 

платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання,

а спір стосовно такої декларації  не  підлягає розгляду  в адміністративному або судовому порядку.

Як визначено п. 1.2, 1.6 ст.  1 Закону № 2181:

податкове зобов'язання -

зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових

фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або

іншими законами України;

штрафна санкція (штраф) - плата у

фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання

(без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків

у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними

законами.

Відповідно до п. 17.3 ст.  17 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних

санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення)

податку та оскарження їх сум.

Зважаючи на порушення відповідачем

встановлених Законом строків притягнення платника податків до відповідальності,

застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до пункту 1.7

розділу 1 та пункту 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних

перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами

підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та

іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від

16.09.2002 № 429 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового і

валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися

чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні   документи, 

що підтверджують наявність зазначених 

фактів  та  на 

підставі  яких  вчинені 

записи  у  податковому 

та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших

доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням

змісту порушень.

В акті перевірки, на підставі якого

прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відсутнє чітке викладення

змісту порушення, пов'язаного з несвоєчасністю подання платіжних доручень до

установ банків з податку на додану вартість, а тому нарахування штрафних

санкцій за спірними рішеннями, здійснено відповідачем необґрунтовано.

Суд також бере до уваги, що згідно

з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)

добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод

та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно,

тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта 

владних  повноважень обов'язок

щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи 

бездіяльності покладається 

на   відповідача,   якщо  

він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам

відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятих ним спірних рішень з

урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем

способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то

суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов

може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним,

а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162

КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною

третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері

публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала

дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту

прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю

або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20

Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до

уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК

України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права

повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС

України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом

владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені

судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого

бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова

чи службова особа).

Таким чином, судові витрати

позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі

3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89,

90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П

О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.

Києва № 0002561502/0/10742 від 12.03.2007.

Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.

Києва № 0002561502/0/10743 від 12.03.2007.

Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.

Києва № 0002561502/0/10744 від 12.03.2007.

Стягнути з Державного бюджету

України на користь Закритого акціонерного товариства „Осокор” витрати зі сплати

судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. 

ст.  185-187 КАС України, шляхом

подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

       О.О. Євсіков

Дата

складення та підписання постанови в повному обсязі -22.06.2007.