Рішення

від 10.08.2018 по справі 645/1690/18

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1690/18

Провадження № 2/645/1348/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Кривиженко М.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматіка" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та витрат на правничу допомогу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в остаточній редакції якого просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ароматіка на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11249,52 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн.. В обґрунтування позову посилався на те, що у відповідності до наказу № 04-К від 17.10.2017 року його було прийнято на роботу до ТОВ Ароматіка у якості директора магазину. В січні 2018 року він написав заяву про звільнення з займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. 25.01.2018 року він був звільнений з займаної посади. Згідно положень ст. 116, ч. 3 ст. 235 КЗпП України, при звільненні працівник повинен отримати трудову книжку. У разі затримання видачі трудової книжки працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він усно та письмово звертався до відповідача з вимогою про видачу йому трудової книжки, оскільки її відсутність перешкоджає йому у подальшому працевлаштуватися. Позивачем приведено розрахунок, зроблений ним на підставі п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року. Згідно наведеного порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передуються події, з якою пов'язана відповідна виплата. При розрахунку середнього заробітку позивачем врахована сума отриманого доходу за грудень та січень 2017 року. В позові вказувалося, що заробітна плата за грудень 2017 року склала - 5500 грн., за січень 2018 року - 5552, 36 грн. За вказаний період відпрацьовано - 56 днів. Після направлення відповідачу письмової вимоги щодо повернення трудової книжки та відкриття провадження по справі, підприємство відповідача поштою направило на його адресу трудову книжку, яку він отримав 23.04.2018 року. Таким чином, затримка у видачі трудової книжки становить 57 робочих днів, середньоденна заробітна плата склала - 197,36 грн.. Відповідно до розрахунку середній заробіток за час затримки за період з 01.02.2018 року по 23.04.2018 року складає: середній заробіток за день 197,36 грн. х 57 днів, що становить 11249,52 грн.. В обґрунтування моральної шкоди зазначалося, що позивач страждає від неправомірних дій з боку підприємства відповідача, оскільки не мав можливості працевлаштуватися без трудової книжки, що викликало глибокі душевні страждання, а також фізичне недомагання. Крім того, 05.02.2018 року він звернувся до ПП Агро-Максимум Груп щодо працевлаштування, і листом № 0703/1 від 06.02.2018 року йому повідомили, що питання його працевлаштування буде розглянуте у випадку надання, у тому числі, оригіналу трудової книжки. З метою захисту своїх прав та інтересів він був змушений звернутися до адвоката ОСОБА_1, з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги. За отримання допомоги (консультації, складання позовної заяви, авансування за участь в судових засіданнях) він сплатив 5000 грн.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючий по справі визначений ОСОБА_3.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.07.2017 року закрито підготовче засідання по даній справі та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник ТОВ Аромітка не з'явився, повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

22.05.2018 року та 14.06.2018 року на адресу суду направлені відзиви на позову заяву, відповідно до яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. В обґрунтування зазначалося, що відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно наказу № 043-К від 25.01.2018 року Про звільнення ОСОБА_2 звільнено з 25.01.2018 року. Позов про стягнення заборгованості подано 04.04.2018 року. Таким, чином, припинення трудового договору мало місце 25.01.2018 року, про звільнення позивач знав у день його звільнення, відтак звернення до суду 04.04.2018 року є зверненням з пропуском, визначеного ст. 233 КЗпП України місячного строку. У зв'язку з тим, що причини пропуску строку позивачем не вказані, в задоволенні позову належить відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору. Крім того, оскільки позовні вимоги є такими, що випливають з трудових правовідносин, згідно із Законом України Про судовий збір чинним на момент подачі позову, ОСОБА_2 не був звільнений від сплати судового збору. У зв'язку з викладеним, позов ОСОБА_2 до ТОВ Ароматіка має бути залишений без розгляду. Що стосується розрахунку середнього заробітку, то він обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадку, передбачених чинним законодавство, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробіткам. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число відпрацьованих днів за цей період. Проте, всупереч вищенаведеному, позивач здійснив множення вирахуваного ним середньоденного заробітку на кількість календарних днів, через що вимоги позивача щодо відшкодування 12038,96 грн. є такими, що не підлягають задоволенню. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то необхідно з'ясувати саме чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір моральної шкоди встановлюється виходячи з тривалості страждань потерпілого. Проте ОСОБА_2 при подачі позову про зменшення позовних вимог, не здійснено зменшення розміру моральної шкоди. З урахуванням відсутності вини відповідача у затримці отримання трудової книжки позивачем, не відповідність дійсності твердження позивача про невчасний розрахунок, з урахуванням відсутності будь-яких доказів наявності глибоких душевних страждань та фізичних недомагань, докладання зусиль позивача, вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. є безпідставною та необґрунтованою, такою що не підлягає задоволенню. У зв'язку з тим, що позивачем зменшено ціну позову, на підставі п. 4 ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правову допомогу позивача має бути співмірно зменшений.

19.07.2018 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно з якими наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначаючи щодо відзиви відповідача є необґрунтованими.

Згідно з пп. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи представника підприємства відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

По-перше, що стосується доводів представника відповідача щодо звернення до суду із пропуском строку, передбаченого КЗпП, то вони є необґрунтованими, оскільки статтею 233 КЗпП України, частиною 2, передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

По -друге, що стосується вимоги про залишення позову без розгляду, оскільки не сплачений судовий збір на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України, то суд не погоджується з даними доводами, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Що стосується інших підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 з 18.10.2017 року працював директором магазину ТОВ Ароматіка .

25.01.2018 року ОСОБА_2 звільнений з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 т. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Питання пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються, зокрема, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі Інструкція).

Згідно вимог ст.ст. 47, 235 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п.п. 2.27 Інструкції, встановлено днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 4.2 Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Водночас, згідно положень п. 7.1 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , у разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Доказом дати отримання трудової книжки при звільненні може бути наявність підпису працівника, у передбачений підзаконними актами документах, про отримання трудової книжки із зазначенням дати.

Підприємством відповідача було складено акт про неявку від 25.01.2018 року відповідно до якого зазначалося, що ОСОБА_2 протягом робочого дня 25.01.2018 року за отриманням трудової книжки не прибув.

Проте не має правового значення такий акт, оскільки якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Ароматіка направили на адресу ОСОБА_2 03.04.2018 року повідомлення щодо необхідності отримання трудової книжки.

Іншого повідомлення, яке б передувало повідомленню від 03.04.2018 року, в матеріалах справи відсутнє.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

У відповідності до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 вказаної статті Кодексу).

Статтею 82 ЦПК України визначено випадки, у яких сторона звільняється від доказування обставин, на які посилається.

Доказів направлення позивачу до 03.04.2018 року повідомлення щодо необхідності отримання трудової книжки, суду не надано.

12.04.2018 року ТОВ Ароматіка отримано письмову вимогу ОСОБА_2 щодо направлення трудової книжки та на виконання даної заяви позивачу направлена трудова книжка, яку ОСОБА_2 отримав 23.04.2018 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеній в постанові від 21 січня 2015 року, в справі №6-195цс14, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

Враховуючи, що ОСОБА_2 був звільнений 25.01.2018 року, то для розрахунку середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки беруться місяці листопад 2017 року та грудень 2017 року, тобто два місяці що передували звільненню працівника.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу на виплату грошей за листопад 2017 року отримав плату в сумі 5500 грн., таку ж заробітну плату було отримано в грудні 2017 року.

Отже, сума заробітної плати за два місяці, що передували місяцю звільненню позивача становить 11 000 грн..

Протягом листопада та грудня 2017 року було 43 робочі дні, інших даних суду не надано.

Таким чином, сума середньоденної заробітної плати позивача за листопад та грудень 2017 року рахується як сума заробітної плати за ці місяці, тобто 11 000 грн. поділена на суму відпрацьованих днів, тобто 43, що в свою чергу становить 255,81 грн. за один день.

Кількість днів затримки видачі трудової книжки ОСОБА_2 становить 61, тобто з 25.01.2018 року по 23.04.2018 року.

За таких підстав, сума яка підлягає стягненню з ТОВ Ароматіка за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 25 січня по 23 квітня 2018 року становить 15 604, 41 грн.

В позові ОСОБА_2 ставить вимоги про стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в розмірі 11249,52 грн..

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ЦПК України).

На підстав викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених вимог, а саме 11249,52 грн..

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то дані вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Вищевказані дії з боку відповідача є порушенням законних прав на працю позивача, які завдали йому моральних страждань. Моральна шкода, завдана позивачу в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному.

Згідно ст. 43 Конституції України передбачено , що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідач позбавив позивача гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, відсутність засобів для забезпечення належного рівня життя.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин , зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, несвоєчасна видача трудової книжки спричинила ОСОБА_2 певні незручності, що спонукало його вносити зміни у звичайний спосіб життя.

На підставі викладеного, суд вважає стягнути з підприємства відповідача на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 1000 грн..

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають , що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 в суді здійснював адвокат ОСОБА_1, повноваження якого були підтверджені договором про надання правової допомоги від 22.03.2018 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано Розрахунки витрат на правову допомогу на підставі Договору, та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.03.2018 року на суму 5000 грн..

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручі до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову з відповідача ТОВ Ароматіка на користь ОСОБА_2 слід стягнути 5000 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді.

Керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ароматіка на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11249,52 грн. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ароматіка на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 1000,00 грн..

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Ароматіка на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ароматіка на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1409,60 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт МН041119, реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ароматіка , код ЄДРПОУ 40821633, місцезнаходження - м. Дніпро, вул. Глинки, 2, офіс 1201.

Повне рішення складено 17 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Горпинич