ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.08.2018Справа № 910/7585/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НІТ Груп доТовариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна простягнення 170610,73 грн Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю НІТ Груп звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна 170610,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №171116_1 від 16.11.2017, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 63740,00 грн, однак відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 63740,00 грн, неустойку в сумі 96247,40 грн та відшкодувати ПДВ за невиконання реєстрації податкової накладної на суму 10623,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7585/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвала від 18.06.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверти з ухвалою від 18.06.2018 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою: не знаходиться .
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштових конвертах відмітки не знаходиться за адресами місцезнаходження сторін, які зареєстровані у встановленому законом порядку, вважається днем вручення сторонам відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
16.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НІТ Груп (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №171116_1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію (далі в тексті договору - товар) в порядку, в кількості, в асортименті і за цінами визначеними цим договором та невід'ємними додатками до нього - специфікаціями (п.1.1), кількість, номенклатура, якість, ціна, порядок сплати і умови поставки товару обумовлюються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2), обов'язки постачальника: передати покупцеві товар належної якості та у встановлений термін, в порядку визначеному договором та додатками до нього; передати покупцеві разом із товаром сертифікат якості - 1 екземпляр, рахунок-фактуру - 1 екземпляр, видаткову накладну - 1 екземпляр (з обов'язковим зазначенням місця складання, ПІБ та посади особи, відповідальної за відвантаження) та товарно-транспортної накладної (при доставці автомобільним транспортом) - 1 екземпляр, інші документи за погодженням сторін; з дотриманням вимог діючого законодавства здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних на всю суму податкових зобов'язань, що виникли у постачальника (п.2.1), обов'язки покупця: прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (п.2.2), днем виконання покупцем зобов'язання по поставці товару вважається дата здачі товару органу транспорту або зв'язку, а при здачі на складі покупцю - дата акту приймання - передачі або товарна - транспортної накладної (видаткової накладної), безпосередньо умови поставки: порядок та місце передачі товару, визначаються сторонами в специфікаціях (п.2.3), кінцеву суму договору складає сума вартості товару всіх специфікацій (п.3.1), ціни на товар вказуються у специфікаціях на товар, який поставляється (п.3.2), порядок оплати товару визначається сторонами в додатках до договору та специфікаціях (п.3.5), за прострочку поставки чи недопоставку товару постачальник сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 1 (одного) відсотка вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення (п.5.2), у випадку невиконання реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує покупцю суму ПДВ, вказану в такій податковій накладній (п.5.5), договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами всіх вимог даного договору (п.8.1).
16.11.2017 між контрагентами було підписано специфікацію №1 до договору, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: редуктор планетарний Mittenstein Alpha SP100S-MF1-7-2KO-2S у кількості 1 шт., вартістю 63740,00 грн, у тому числі ПДВ 10623,33 грн (п.1.1), покупець зобов'язується його прийняти і оплатити на наступних умовах: передоплата 100% (п.1.2), строк поставки становить 40 календарних днів з моменту здійснення 100% передоплати з правом дострокової поставки (п.1.4).
Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-000150 від 16.11.2017 було перераховано на рахунок останнього передоплату за товар на загальну суму 63740,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2845 від 23.11.2017 на суму 31870,00 грн, №2859 від 27.11.2017 на суму 31870,00 грн та відповідними виписками банку з рахунку покупця.
Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару у визначений договором строк, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 63740,00 грн, неустойку у розмірі 96247,40 грн та відшкодувати ПДВ за невиконання реєстрації податкової накладної на суму 10623,33 грн.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування , що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії , Пономарьов проти України , Агрокомплекс проти України ).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.
Наразі, як встановлено судом, виконання позивачем як покупцем свого обов'язку з перерахування відповідачу як постачальнику 100% попередньої оплати за товар на суму 63740,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжними дорученнями №2845 від 23.11.2017 на суму 31870,00 грн, №2859 від 27.11.2017 на суму 31870,00 грн та відповідними виписками банку з рахунку покупця.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вказану суму в погоджений між сторонами строк, а саме: у строк 40 календарних днів з моменту 100% передоплати, тобто до 09.01.2018 включно (згідно приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та з урахуванням того, що 08.01.2018 було вихідним днем).
Отже, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 63740,00 грн., підлягають задоволенню.
Також, за прострочення виконання зобов'язання по поставці товару, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 96274,40 грн згідно п.5.2 договору та відшкодувати ПДВ в сумі 10623,33 грн. у відповідності до п.5.5 укладеного між сторонами правочину.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
За умовами п.5.2 договору за прострочку поставки чи недопоставку товару постачальник сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 1 (одного) відсотка вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення.
Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар у строк, який погоджений сторонами в договорі, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки обґрунтованими.
Здійснивши власний перерахунок неустойки за період, який визначений судом з 10.01.2018 (з наступного дня після дати коли відповідач повинен був виконати обов'язок з поставки товару позивачу з урахуванням того, що 08.01.2018 було вихідним днем) по 08.06.2018 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до позовної заяви), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки в сумі 95610,00 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування ПДВ за невиконання реєстрації податкової накладної на суму 10623,33 грн, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до умов п.2.1 договору постачальник зобов'язаний з дотриманням вимог діючого законодавства здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних на всю суму податкових зобов'язань, що виникли у постачальника, а згідно п.5.5 договору у випадку невиконання реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує покупцю суму ПДВ, вказану в такій податковій накладній.
Доказів виконання відповідачем обов'язку в частині реєстрації податкових накладних у порядку, встановленому податковим законодавством, суду не надано. Матеріалами справи підтверджено, що 14.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю НІТ Груп отримало рішення №697322/37653001 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 23.11.2017 на загальну суму з урахуванням ПДВ 31870,00 грн, сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 5311,67 грн з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг тощо, продавцем у якій виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Страбат Україна .
Також, 16.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю НІТ Груп отримало рішення №701951/37653001 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №8 від 27.11.2017 на загальну суму з урахуванням ПДВ 31870,00 грн, сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 5311,67 грн з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг тощо, продавцем у якій виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Страбат Україна .
Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, вимоги позивача щодо відшкодування сум ПДВ, які вказані в таких податкових накладних відповідно до умов п.5.5 укладеного між сторонами договору є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню на суму 10623,33 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НІТ Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна (02094, м.Київ, вул.Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, ідентифікаційний код 37653001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІТ Груп (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 38, ідентифікаційний код 36800921) суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 63740 (шістдесят три тисячі сімсот сорок) грн 00 коп, неустойку у розмірі 95610 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот десять) грн 00 коп. відшкодування ПДВ за невиконання реєстрації податкової накладної на суму 10623 (десять тисяч шістсот двадцять три) грн 33 коп та судовий збір на суму 2549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн 60 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 17.08.2018
Суддя Ю.М.Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.08.2018 |
Оприлюднено | 20.08.2018 |
Номер документу | 75946665 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні