Рішення від 19.07.2018 по справі 910/6119/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/6119/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екодевелоп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" простягнення 643 239,62 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екодевелоп" простягнення 199 696,07 грн. Суддя Бойко Р.В.

при секретарі судового засідання Бариновій О.І.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Фінк О.Е. від відповідача за первісним позовом:Хасін І.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екодевелоп" (надалі - "ТОВ "Екодевелоп") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" (надалі - "ТОВ "КТС Інжиніринг") про стягнення 643 239,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було здійснено повернення отриманих від позивача за договором №627 (КТС) 61227 від 27.12.2016 коштів у розмірі 554 775,00 грн. в якості передоплати за товар за наслідками розірвання такого договору, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 554 775,00 грн. та нарахованих за прострочення виконання такого грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 17 555,21 грн. і інфляційних витрат у розмірі 70 909,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6119/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов та заперечень на відповідь.

05.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, заява про розгляд справи в загальному позовному провадженні, заява про долучення документів до матеріалів справи та зустрічна позовна заява.

Так, у своєму відзиві ТОВ "КТС Інжиніринг" заперечує проти позовних вимог та вказує, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання якого позивач перерахував обумовлену договором суму передоплати, проте, в подальшому ТОВ "Екодевелоп" ініціювало дострокове розірвання такого договору з особистих причин, незалежних від відповідача, та вимагає повернення суми передоплати, вказуючи, що відповідач зберігає ці кошти без достатніх правових підстав, однак, існування між сторонами договірних відносин унеможливлює застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач вказує, що ним було пронесено витрати для придбання обладнання та передачі його покупцеві, а тому покупець зобов'язаний сплатити йому комісію за одностороннє розірвання спірного договору.

Зустрічний позов ТОВ "КТС Інжиніринг" мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом не було належним чином виконано взяте на себе за договором №627 (КТС) 61227 від 27.12.2016 зобов'язання із внесення чергового платежу передоплати за товар, у зв'язку з чим відповідачем за первісним позовом вказується на наявність правових підстав для стягнення з позивача за первісним позовом нарахованих за прострочення виконання вказаного зобов'язання пені у розмірі 113 636,57 грн. та штрафу у розмірі 86 059,50 грн. При цьому, ТОВ "КТС Інжиніринг" звертає увагу на те, що розірвання укладеного між сторонами договору №627(КТС) 61227 від 27.12.2016 було ініційовано ТОВ "Екодевелоп" в порядку, визначеному п. 6.1 такого договору, який передбачає виникнення у зв'язку з цим обов'язку останнього по виплаті комісії за одностороннє розірвання договору, якого позивачем за первісним позовом виконано не було.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі 910/6119/18 прийнято зустрічний позов ТОВ "КТС Інжиніринг" до ТОВ "Екодевелоп" про стягнення 199 696,07 грн. до розгляду з первісним позовом у справі №910/6119/18, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, ухвалено перейти до розгляду справи №910/6119/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2018.

В судовому засіданні 26.06.2018 суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.07.2018.

12.07.2018 через відділ діловодства суду представником позивача за первісним позовом було подано відзив на зустрічний позов, в якому проти позовних вимог заперечував та вказував на те, що зобов'язання ТОВ "Екодевелоп" з оплати обладнання за договором №627(КТС) 61227 від 27.12.2016 припинилося з розірванням такого договору, що мало місце 28.02.2017, а відтак, і припинилося право вимоги ТОВ "КТС Інжиніринг" по оплаті неустойки. В іншій частині нарахованої неустойки (до 28.02.2017) вказував на пропущення позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності на звернення до суду з вимогами по її оплаті, у зв'язку з чим заявив про застосування строку позовної давності та просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Також, 12.07.2018 через відділ діловодства суду представником позивача за первісним позовом було подано відповідь на відзив, за змістом якого вказував на те, що припинення спірного договору свідчить про відсутність правових підстав для володіння відповідачем за первісним позовом сплачених на його користь коштів в якості внесення передоплати за обладнання, а тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України є правомірним.

16.07.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача за первісним позовом було подано відповідь на відзив на зустрічний позов, у відповідності до якого вказував на невірність висновків представника ТОВ "Екодевелоп" щодо припинення зобов'язань останнього оплати неустойки, нарахованої за прострочення з внесення передоплати згідно спірного договору, адже розірвання такого договору не звільняє її сторін від відповідальності за порушення його умов під час його дії.

Також, 16.07.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача за первісним позовом було подано заперечення на відповідь на відзив на первісний позов, за змістом якого вказував на те, що сплата заявленої позивачем за первісним позовом до повернення суми передоплати була здійснена за час дії (чинності) договору №627(КТС) 61227 від 27.12.2016, а тому визначення положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, як правової підстави для її повернення є неправомірним, адже такі кошти було набуто відповідачем за первісним позовом чинного правочину, який не було визнано недійсним, що виключає можливість для висновку про безпідставність їх набуття.

В судовому засіданні 19.07.2018 суд, без виходу до нарадчої кімнати, за наявності згоди представників учасників справи, ухвалив закінчити підготовче провадження у справі №910/6119/18 та перейти до розгляду справи по суті в цьому ж судовому засіданні.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив їх задовольнити повністю, проти зустрічного позову заперечував і в його задоволенні просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечував, в їх задоволенні просив відмовити, а зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні 19.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екоенергобуд" (після зміни назви - ТОВ "Екодевелоп") (покупець) та ТОВ "КТС Інжиніринг" (продавець) було укладено договір №627 (КТС) 61227 (надалі - "Договір"), за змістом п. 2.1 якого продавець зобов'язався продати згідно погоджених строків і умов поставки, а покупець придбати обладнання, виробництва "GE Jenbacher GmbH Ц Co OG", Австрія (виробник), а саме: когенераційний модуль JMC 320 GS-B,L в контейнерному виконанні, у кількості 1 штука, вартістю 18 492 500,00 грн.

У відповідності до п. 3.1 Договору ціна даного договору на момент укладення становить 18 492 500,00 грн. Валютний еквівалент ціни договору - 650 000,00 Євро, залишається незмінним на протязі строку дії даного договору.

В положеннях розділу 4 Договору сторонами було погоджено наступний порядок оплати обладнання: 554 775,00 грн. покупець сплачує до 31.12.2016 (п. 4.1); 867 725,00 грн. покупець сплачує не пізніше 01.02.2017 (п. 4.2); 1 422 500,00 грн. покупець сплачує до 15.03.2017 (п. 4.3); 15 647 500,00 грн. покупець сплачує на протязі 5 (п'яти) банківських днів після отримання повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, але не пізніше 01.11.2017 (п. 4.4).

Згідно із п. 4.6 Договору право власності на обладнання переходить від продавця до покупця в момент прийняття обладнання та підписання видаткової накладної представниками сторін.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що строк поставки обладнання - 7 (сім) місяців з дня отримання переоплати згідно п. 4.3 даного договору. Умови поставки: DDP (склад покупця), Україна, у відповідності з Incoterms 2010.

Відповідно до п. 6.1 Договору не зважаючи на добросовісне виконання продавцем своїх зобов'язань по даному договору покупець має право в будь-який час розірвати даний договір. Про розірвання договору покупець направляє продавцю повідомлення. Договір вважається розірваним в день отримання повідомлення продавцем, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань по виплаті штрафів, а саме: за розірвання договору у період 1-75 днів після набрання договором чинності (підписання його обома сторонами) у розмірі 16% від ціни договору; у період 76-150 днів після набрання договором чинності (підписання його обома сторонами) у розмірі 30% від ціни договору; у період 151 дня - до дати повідомлення про готовність обладнання до відвантаження у розмірі 50% від ціни договору.

Положеннями п. 10.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 30.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору та на підставі рахунку-фактури №КТ-0000007 від 28.12.2016 позивачем за первісним позовом було перераховано на користь відповідача за первісним позовом кошти у розмірі 554 775,00 грн. в якості здійснення першого платежу передоплати за обладнання, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 29.12.2016.

Листом №4-2 від 27.02.2017, отриманим відповідачем за первісним позовом 28.02.2017, позивач за первісним позовом повідомив про розірвання Договору на підставі п. 6.1 Договору.

30.03.2017 листом №7-2 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою повернути у зв'язку із розірванням Договору суму внесеної передоплати за обладнання у розмірі 554 775,00 грн.

Листом №14/04/18-01 від 17.04.2018 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією №1 про повернення передоплати за договором купівлі-продажу, відповідно до якої вимагав повернути суми передоплати у розмірі 554 775,00 грн. та сплатити інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за час прострочення відповідачем за первісним позовом виконання зобов'язання з повернення суми передоплати.

03.05.2018 листом №116 відповідач за первісним позовом направив на адресу позивача за первісним позовом відповідь на претензію, відповідно до якої вказував на те, що у ТОВ "КТС Інжиніринг" відсутні будь-якій зобов'язання перед ТОВ "Екодевелоп" за наслідками розірвання останнім Договору на підставі його п. 6.1, в той час, як у ТОВ "Екодевелоп" з розірванням такого договору виникає обов'язок по сплаті комісії, у визначеному положеннями п. 6.1 Договору розмірі.

Спір у справі стосується припинення дії Договору шляхом його одностороннього розірвання покупцем в порядку, визначеному п. 6.1 такого договору, а саме: за первісним позовом - наявності правових підстав для стягнення з продавця суми внесеної передоплати; за зустрічним позовом - наявності правових підстав для стягнення з покупця неустойки за прострочення виконання зобов'язання з внесення чергового платежу передоплати.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, дії, що передбачені відповідним правочином, що встановлює обов'язкові їх наслідки для того чи іншого суб'єкта.

В даному випадку, підставою первісного позову позивачем за первісним позовом визначено невиконання відповідачем за первісним позовом обов'язку з повернення суми отриманого платежу передоплати, який виник внаслідок припинення дії Договору, у зв'язку із його одностороннім розірванням.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями частин 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом п. 6.1 Договору не зважаючи на добросовісне виконання продавцем своїх зобов'язань по даному договору покупець має право в будь-який час розірвати даний договір. Про розірвання договору покупець направляє продавцю повідомлення. Договір вважається розірваним в день отримання повідомлення продавцем, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань по виплаті штрафів у визначених таким пунктом розмірах.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи Договір сторонами в силу приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України було встановлено право покупця (позивача за первісним позовом) в будь-який момент, не в залежності від добросовісного виконання продавцем взятих на себе обов'язків, відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення продавцю (відповідачу за первісним позовом).

Отже, з направленням позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом листа №4-2 від 27.02.2017 про розірвання Договору на підставі п. 6.1 та отримання останнім такого листа 28.02.2017, що не заперечується сторонами, Договір є таким, що припинив свою дію в силу приписів ст. 651 Цивільного кодексу України та п. 6.1 останнього з 28.02.2017.

При цьому, суд відзначає, що за змістом положень п. 6.1 Договору визначення права покупця на односторонню відмову від Договору обумовлювалося виникненням за наслідками цього його обов'язку з виплати комісії за одностороннє розірвання Договору при добросовісному виконанні продавцем своїх обов'язків за ним.

Тобто, з метою покриття можливих збитків продавця в положеннях п. 6.1 Договору сторонами було фактично встановлено оплатне одностороннє розірвання такого правочину, а відтак, в силу встановлених обставин відмови позивача за первісним позовом від Договору та визначених положеннями його п.п. 3.1, 6.1 ціни договору та відсотку комісії з припиненням дії Договору (28.02.2017) у позивача за первісним позовом виник обов'язок з виплати на користь відповідача за первісним позовом комісії за розірвання Договору у розмірі 2 958 800,00 грн. (16% від 18 492 500,00 грн.).

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що Договір припиняє свою дію на підставі п. 6.1 не з моменту отримання ним повідомлення покупця про його розірвання, а виключно після сплати останнім комісії судом відхиляється, оскільки дані твердження ґрунтуються виключно на власному тлумаченні таких положень спірного договору, в той час, як останніми чітко визначено, що: "договір вважається розірваним в день отримання повідомлення продавцем, але в будь-якому випадку до повного виконання обов'язків по виплаті штрафів". Тобто, викладення змісту такого речення з приставкою "до" унеможливлює підстави для висновку про залежність припинення дії спірного договору на підставі такого пункту від оплати покупцем визначеної комісії за розірвання.

З огляду на викладене вбачається, що за наслідками реалізації покупцем (позивачем за первісним позовом) набутих ним на підставі п. 6.1 Договору прав на його одностороннє розірвання такий договір припинив свою з 28.02.2017, що мало своїм наслідком виникнення у покупця (позивача за первісним позовом) обов'язку з оплати на користь продавця (відповідача за первісним позовом) суми комісії у розмірі 2 958 800,00 грн.

В аспекті наведеного суд враховує, що за загальним правилом у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс (сплачувалася переоплата), незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Однак, як встановлено судом з припиненням дії Договору у позивача за первісним позовом виник обов'язок з виплати відповідачу за первісним позовом комісії за одностороннє розірвання спірного правочину при добросовісному виконанні продавцем взятих на себе зобов'язань за ним, розмір якої в п'ять разів перевищує суму сплаченої переоплати (2 958 800,00 грн. - сума комісії; 554 775,00 грн. - сума платежу передоплати).

Тому, враховуючи зустрічний зміст таких зобов'язань, визначені положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені в положеннях ст.ст. 12-14 Цивільного кодексу України засади здійснення цивільних прав та виконання обов'язків суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом суми здійсненої позивачем за первісним позовом передоплати, адже з припиненням дії Договору на підставі п. 6.1 останнього така передоплата фактично зарахована в суму визначеної комісії за розірвання спірного договору.

Враховуючи наведене підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення з повернення суми переоплати відсутні, адже за наявності факту автоматичного зарахування такої суми в рахунок оплати комісії з моменту припинення дії Договору на підставі п. 6.1 останнього відсутнє фактичне прострочення виконання такого обов'язку.

За таких обставин, в задоволенні первісних позовних вимог необхідно відмовити повністю.

При цьому, враховуючи визначені судом правові підстави для відмови в задоволенні первісного позову суд не вбачає доцільності в дослідженні посилань та заперечень учасників справи щодо застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України в контексті регулювання відносин сторін за договором, що припинив свою дію внаслідок його одностороннього розірвання.

Щодо зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

Так, в поданій до суду зустрічній позовній заяві продавець вказує на порушення покупцем взятого на себе за Договором зобов'язання із внесення чергового платежу передоплати за обладнання, а саме, суми у розмірі 867 725,00 грн. згідно п. 4.2 спірного договору, що мала бути сплачена до 01.02.2017, у зв'язку з чим здійснює нарахування пені у розмірі 113 636,57 грн. за період з 02.02.2017 по 01.08.2017 та штрафу у розмірі 86 059,50 грн.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію 28.02.2017, тобто, з вказаної дати у продавця відсутній обов'язок з поставки обумовленого обладнання, а відтак, і відсутній обов'язок покупця здійснювати визначені умовами такого договору платежі щодо внесення передоплати за таке обладнання.

Тому, посилання позивача за зустрічним позовом (продавця) на продовження існування обов'язку відповідача за зустрічним позовом (покупця) з внесення чергового платежу передоплати, строк виконання якого настав до припинення дії Договору, є безпідставними, адже в силу приписів ст.ст. 598, 653 Цивільного кодексу України відповідне зобов'язання покупця припинилося.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня та штраф), якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку, як на підставу нарахування заявлених до стягнення пені та штрафу позивач за зустрічним позовом посилається на положення п. 13.3 Договору.

У відповідності до п. 13.3 Договору у випадку прострочення оплати по Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення. У випадку прострочення оплати по Договору протягом строку, який перевищує один місяць, покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 20% річних від суми заборгованості за весь період такого прострочення, але не більше 50% від ціни Договору.

Однак, судом встановлено, що Договір припинив свою дію 28.02.2017, а тому правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої після припинення дії Договору, та штрафу, оскільки на момент його припинення не мало місце прострочення з оплати чергового платежу передоплати більше одного місяця, відсутні.

При цьому, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що визначений п. 4.2 Договору черговий платіж у розмірі 867 725,00 грн., який мав бути сплачений до 01.02.2017, не був здійснений покупцем до припинення дії спірного договору, а тому заявлена до стягнення за зустрічним позовом пеня, яка нарахована за період з 01.02.2017 до 28.02.2017 у розмірі 17 972,61 грн., є правомірною.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (95 663,96 грн.) та штрафу у розмірі 86 059,50 грн. необхідно відмовити, оскільки вони нараховані безпідставно, після припинення дії правочину, а відповідні і зобов'язання, за порушення якого було встановлено таку відповідальність.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зустрічна позовна заява у даній справі подана до суду 05.06.2018, а тому вимоги про стягнення пені, нарахованої по 27.02.2017 (включно) заявлено з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В поданому до суду відзиві на зустрічний позов від 11.07.2018 представником ТОВ "Екодевелоп" було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені).

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем за зустрічним позовом, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то за таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення пені, яка нарахована за період з 01.02.2017 до 28.02.2017 у розмірі 17 972,61 грн., необхідно відмовити.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ТОВ "КТС Інжиніринг" задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються: за первісним позовом - на позивача за первісним позовом; за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екодевелоп" (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 132; ідентифікаційний код 40642052) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. У; ідентифікаційний код 32597770) про стягнення 643 239,62 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи за первісним позовом, покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Екодевелоп".

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. У; ідентифікаційний код 32597770) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екодевелоп" (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 132; ідентифікаційний код 40642052) про стягнення 199 696,07 грн. відмовити повністю.

4. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи за зустрічним позовом, покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "КТС Інжиніринг".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.08.2018.

Суддя Р.В. Бойко