Рішення

від 08.08.2018 по справі 910/6390/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2018Справа № 910/6390/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-А ; ідентифікаційний код 40951214)

до Товариства з обмеженою відповідальність "База Газоблоку" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; ідентифікаційний код 41293996)

про стягнення 425 695, 41 грн.

Представники сторін:

від позивача: Приходько С.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "База Газоблоку", в якому позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 425 695, 41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови договору № 07/07-17 від 07.07.2017, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 425 695, 41 грн., з яких: 171 306,00 грн. - основний борг, 17 130,60 грн. - штрафні санкції та 237 258,81 грн. - пеня, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/6390/18, підготовче засідання призначено на 13.06.2018.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" про забезпечення позову.

У підготовчому засіданні 13.06.2018 судом у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 01.08.2018.

У судовому засіданні 01.08.2018 судом у порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.08.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальність "База Газоблоку" є: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2018, від 13.06.2018, від 27.06.2018, від 01.08.2018 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверти з ухвалами від 24.05.2018, від 13.06.2018, від 27.06.2018 повернулися із відміткою: "за закінченням терміну зберігання", а згідно відомостей із сайту Укрпошти станом на 08.08.2018, конверт з ухвалою від 01.08.2018 (поштове повідомлення № 0103047335489) вручений не був із зазначенням: "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/6390/18 за правилами загального позовного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, 08.08.2018 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" та Товариством з обмеженою відповідальність "База Газоблоку" був укладений договір № 07/07-17 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах 100% попередньої оплати, за умовами якого покупець, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах до договору, що надані продавцем та являють собою невід'ємну частину даного договору (надалі матеріали, що зазначені в тахунках фактурах - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.

У підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.4. продавець зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури покупцем (п. 3.3. даного договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох днів із дня одержання рахунку-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.5. постачання товару і його прийняття оформляються в накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені дорученням.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятий покупцем:

а) по кількості - згідно накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх екземплярах накладної;

б) по якості - згідно наданого продавцем покупцеві документа, що засвідчує відповідність товару якості визначеній виробником товару.

За порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у розмірі, що визначений даним договором та вимогами чинного Законодавства.

У випадку порушення постачальником обумовлених сторонами строків поставки, постачальник, за вимогою покупця, зобов'язується повернути кошти об'ємом 100% передоплати та сплатити штраф у розмірі 10 % від суми передоплати. Постачальник, повинен сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, що діє в період, за який платиться пеня. Виплата пені та штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань відповідно до даного договору (п. 5.1., 5.2. договору).

Згідно п. 7.4. даний договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

07.07.2017 відповідачем будо виставлено рахунок на оплату № 7 на суму 171 306, 00 грн., який як про це вказує позивач в той же день був ним оплачений.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" стверджує, що ним було

виконано зобов'язання за договором належним чином, перераховано на банківський рахунок відповідача кошти, що обумовлені договором в сумі 171 306, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 07.07.2017 з відміткою банку про проведення коштів.

Таким чином, відповідач в силу вимог п. 2.4. та п. 3.3. договору повинен був поставити товар не пізніше 04.08.2017.

Проте, всупереч обумовленим умова договору термін відповідач поставки товару не здійснив.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки, відповідачем в обумовлений умовами договору строк не було поставлено товар, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" й звернулось з позовом про стягнення з відповідача оплаченої позивачем суми за непоставлений товар в розмірі 171 306, 00 грн., а також суми штрафу за прострочення поставки в розмірі 17 130, 60 грн. та пені в розмірі 237 258, 81 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 07/07-17 від 07.07.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань обумовлених договором, а саме, його п. 3.3. та згідно з рахунком № 7 від 07.07.2017, позивачем було здійснено оплату за продукцію на суму 171 306, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 07.07.2017 з відміткою банку про проведення коштів, проте, відповідачем в порушення умов даного договору до цього часу товару не поставлено, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Також, із доданих позивачем до позовної заяви документів вкачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" зверталось до відповідача з претензіями від 21.08.2017 за вих. № 21/08-1 та від 01/11-1 від 01.11.2017 про повернення оплати за непоставлений товар, проте вказані вимоги залишились без задоволення.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки поставки продукції, встановлені п. 2.4. договору № 07/07-17 від 07.07.2017, відповідач зобов'язаний був поставити товар не пізніше 04.08.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 07/07-17 від 07.07.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення боргу, а саме, суми попередньої оплати в розмірі 171 306, 00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки в розмірі 17 130, 60 грн. та пені в розмірі 237 258, 81 грн. станом на 08.05.2018, то суд зазначає наступне.

Так, згідно 5.2. договору у випадку порушення постачальником обумовлених сторонами строків поставки, постачальник, за вимогою покупця, зобов'язується повернути кошти об'ємом 100% передоплати та сплатити штраф у розмірі 10 % від суми передоплати. Постачальник, повинен сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, що діє в період, за який платиться пеня. Виплата пені та штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань відповідно до даного договору.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 17 130, 60 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 158 458, 05 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців, а саме в період з 05.08.2017 по 05.02.2018, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "База Газоблоку" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; ідентифікаційний код 41293996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Грей" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-А ; ідентифікаційний код 40951214) передоплату в розмірі 171 306 (сто сімдесят одна тисяча триста шість) грн. 00 коп., штраф в розмірі 17 130 (сімнадцять тисяч сто тридцять) грн. 60 коп., пеню в розмірі 158 458 (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 203 (п'ять тисяч двісті три) 42 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.08.2018.

Суддя Д.О. Баранов