Ухвала

від 07.08.2018 по справі 911/872/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"07" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/872/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С., розглянувши матеріали

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Євро Плюс"

02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 44, код ЄДРПОУ 39857834

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) Святопетрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області

08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Володимирська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 02043485

2) Служба автомобільних доріг у Київській області

03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 26345736

про знесення об'єкту самочинного будівництва

за участю представників:

позивача - Сапсай М.Ю. (посвідчення № 1212 від 03.08.2017, довіреність № 40-702-10/2738 від 19.04.2018); Горбач І.В. (довіреність від 19.04.2018 № 40-702-10/2736);

відповідача - не з'явився;

третьої особи 1 - Кривенко О.О. (довіреність від 02.07.2018);

третьої особи 2 - Савченко О.Л. (довіреність № 12с/1089 від 12.03.2018), Максимчук В.Я. (дов. № 12с/1867/ від 03.05.2018);

встановив:

До господарського суду Київської області (вх. № 893/18 від 27.04.2018) надійшла позовна заява Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Євро Плюс" про знесення об'єкту самочинного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звернення громадської організації "Стоп корупція" № 312 від 19.05.2017 (вх. 10/10-2505/4), відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі наказу № 110П від 30.05.2017, направлення для проведення позапланової перевірки № 435.17/01 від 30.05.2017, у період з 07.06.2017 по 13.06.2017 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва "автозаправна станція", що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Білогородська, 29.

Порушення, що були виявлені під час проведення перевірки, підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: актом перевірки від 09.06.2017, протоколами про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: №1-Л-З-0906/5 від 09.06.2017, №1-Л-З-0906/4 від 09.06.2017, №1-Л-З-0906/3 від 09.06.2017, №1-Л-З-0906/2 від 09.06.2017, №1-Л-З-0906/1 від 09.06.2017.

Відповідачу направлено приписи: № С-0906/1 від 09.06.2017, № С-0906/2 від 09.06.2017, якими зобов'язано усунути допущені порушення містобудівельного законодавства до 09.07.2017 та зупинити експлуатацію автомобільного заправного пункту скрапленого газу (АГЗП) та дизельного пального (АЗП) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Білогородська, 29 до усунення виявлених порушень містобудівного законодавства.

Вищевказані документи направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку ПАТ Укрпошта , що підтверджується наявними у матеріалах справи чеками про відправлення.

21.06.2017 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Погребняком Б.М., за результатами розгляду матеріалів перевірки, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-2106/5-10/10-57/2106/06/01, № З-2106/4-10/10-56/2106/06/01, № З-2106/3-55/2106/06/01, № З-2106/2-10/10-54/2106/01, № З-2106/1-10/10-53/2106/01.

У період з 19.07.2017 по 01.08.2017 позивачем повторно проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва "автозаправна станція". За результатами перевірки встановлено, що вимоги приписів від 09.06.2017 №С-0906/1 та №С-0906/2 не виконано, що підтверджується актом перевірки №Т-0108/1 та протоколами про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від №1-Л-З-0108/2 від 01.08.2017, №1-Л-З-0108/1 від 01.08.2017.

Окрім того, відповідачу надано припис №С-0108/14 від 01.08.2017, яким зобов'язано добровільно знести автомобільний заправний пункт скрапленим газом (АГЗП) та дизельним паливом (АЗП) та привести земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Білогородська, 29 у первісний стан до 01.09.2017.

09.08.2017 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Погребняком Б.М., за результатами розгляду матеріалів перевірки, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: № З-0908/2-10/10-37/0908/06/01 та № З-0908/1-10/10-36/0908/06/01.

Перевіркою виконання вимог припису №С-0108/14 від 01.08.2017 встановлено, що вимоги припису не виконано - автомобільний заправний пункт не знесено та земельну ділянку не повернуто до попереднього стану, що підтверджується актом перевірки №Т-2310/4.

У зв'язку з тим, що відповідач, у встановлений строк, добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2018 у справі №911/872/18 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9319/18 від 17.05.2018) надійшла заява позивача про усунення недоліків на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 05.05.2018 у справі №911/872/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2018 прийнято позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Євро Плюс" про знесення об'єкту самочинного будівництва до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Святопетрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та відкладено підготовче засідання до 10.07.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12364/18 від 02.07.2018) від позивача на виконання ухвали господарського суду Київської області від 21.06.2018 надійшли документи про направлення третій особі позовної заяви з додатками.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13168/18 від 10.07.2018) від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/872/18, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Службу автомобільних доріг у Київській області та відкладено підготовче засідання на 24.07.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13433/18 від 13.07.2018) від позивача на виконання ухвали господарського суду Київської області від 10.07.2018 надійшли документи про направлення третій особі позовної заяви з додатками.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14223/18 від 23.07.2018) від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2018 відкладено підготовче судове засідання у справі на 07.08.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №15282/18 від 07.08.2018) від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У судове засідання 07.08.2018 з'явились представники позивача та третіх осіб, представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, оскільки був присутнім у судовому засіданні 24.07.2018.

Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 07.08.2018 розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Клопотання обґрунтоване таким.

У зверненні до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва з мотивів порушення архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

Отже, спори, що виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими та, відповідно, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За результатами розгляду клопотання відповідача (вх. № 15282/18 від 07.08.2018) суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках (частина 1 статті 20 Господарського процесуального коедксу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій, та відсутність у справі спору між сторонами, що виник в процесі господарської діяльності.

Згідно з пунтктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі, якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 (далі - Положення), Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; департамент є територіальним органом - структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області є забезпечення реалізації державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у випадках, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" на території Київської області.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області) є суб'єктом владних повноважень, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за їх участю з питань, що виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта.

Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв'язку з його невиконанням.

Враховуючи положення частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб'єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку.

Зокрема, такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду.

Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

Позивачем клопотання про закриття провадження у справі із вказаних підстав не заперечене.

Представник третьої особи -2 - Служби автомобільних доріг у Київській області, заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Враховуючи суб'єктний склад сторін, спір за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а, відтак, розгляд даної справи слід здійснювати за правилами господарського судочинства.

Відносно вказаних тверджень, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі. Річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (статті 179, 181 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До матеріалів справи представником третьої особи-1, додано рішення виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 192 від 16.08.2016.

Відповідно до вказаного рішення відповідачу надано згоду на встановлення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності з надання послуг обслуговування автотранспорту в с. Святопетрівське Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

Крім того, відповідача попереджено, що розміщення тимчасової споруди необхідно погодити з відповідними службами району.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Отже, метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спір, який є предметом даного розгляду, не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування.

Тобто, справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 161/14920/16-а.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

Частинами 4, 5 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судові витрати у справі складаються з судового збору, що сплачений позивачем за подання позовної заяви згідно з платіжним дорученням від 13.04.2018 № 1232 у розмірі 1762,00 грн., відповідного клопотання про повернення судового збору з бюджету позивачем суду не заявлено, відтак, вказане питання судом не вирішувалось.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 185, пунктом 1 частини 1 статті 231, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Провадження у справі № 911/872/18 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України ( 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Євро Плюс" ( 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 44, код ЄДРПОУ 39857834) про знесення об'єкту самочинного будівництва закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів.

Суддя С.О. Саванчук