Рішення

від 13.08.2018 по справі 912/1197/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 рокуСправа № 912/1197/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1197/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", 52551, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Василівка-на-Дніпрі, вул. Яворницького, б, 51

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОКОМ", 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38

про стягнення 502 787,02 грн

Представники сторін участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (далі - ТОВ "Агросервіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОКОМ" (ТОВ "ХІМАГРОКОМ", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі основного боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення в розмірі 418 464,48 грн, пені в розмірі 76 164,92 грн, 3% річних в розмірі 8 157,62 грн, загалом 502 787,02 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору поставки від 22.08.2017 №22/08-17, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 31.05.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1197/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.07.2018.

Враховуючи те, що суддя Поліщук Г.Б., в провадженні якої перебувала справа № 912/1197/18, з 19.06.2018 знаходиться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, з метою розгляду судової справи у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, розпорядженням керівника апарату господарського суду № 164 від 20.06.18 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1197/18, за результатами якого справу призначено судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 20.06.2018 господарський суд прийняв справу № 912/1197/18 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 12.07.2018.

Ухвалою від 12.07.202018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.08.2018.

В судовому засіданні 13.08.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилались на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38.

Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Поштові конверти з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та прийняття справи до свого провадження, направлені на адресу відповідача, повернуто до канцелярії суду з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" та "за не запитом".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

З залучених до матеріалів справи листів, в яких відповідачу направлялись копії ухвал, убачається, що дані листи було суду повернуто поштою з помітками "за закінченням терміну зберігання" та "за не запитом".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, господарський суд телефонограмою № 1169 від 31.07.2018, що міститься в матеріалах справи, повідомив ТОВ "ХІМАГРОКОМ" про призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2018 о 12:00.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 , ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2017 між ТОВ "Агросервіс" (продавець) та ТОВ "Хімагроком" (покупець) укладено договір №22/08-17 (далі - Договір, а.с. 13-15), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити належний продавцю ячмінь та озиму пшеницю насипом виробництва 2017 року, країна походження - Україна, що по тексту іменується Товар.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору кількість товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при завантаженні на складі Продавця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару визначена на вагах на складі Продавця, які сертифіковані та опломбовані згідно чинного законодавства України.

Термін поставки - три дні по реєстру. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній. Товар поставляється частинами, частиною партії товару є кількість товару зазначена у одній накладній. Повна партія товару вважається кількість і сума всіх накладних за даним договором (пункт 3.4. Договору).

Ціна товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. (пункт 5.1. Договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.08.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами його умов, а пункт 7.5. договору - протягом 3 років з моменту підписання. У випадку, якщо зобов'язання сторін виникли під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися не виконаними, такі зобов'язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 11.6. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

22.08.2017 між сторонами складено та підписано Специфікацію до Договору (а.с. 16), у якій погоджено характеристики, кількість, номенклатуру та загальну вартість партії товару.

31.08.2017 позивачем поставлено відповідачу товар - ячмінь 3 класу 2017 року врожаю, кількістю 106,34 т, на загальну суму 491 290,80 грн з ПДВ, що підтверджується накладною №8 від 31.08.2017, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 54 від 28.08.2017 (а. 17-18).

За твердженням позивача, відповідач за отриманий Товар розрахувався частково 04.10.2017 на суму 50 000,00 грн та 14.11.2017 на суму 50 000,00 грн. Як вбачається акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2018, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками, заборгованість відповідача складає 391 290,80 грн (а.с. 20)

Крім цього, гарантійним листом б/н від 05.03.2018 відповідач підтвердив станом на 05.03.2018 залишок заборгованості перед ТОВ "Агросервіс" в розмірі 391 291,80 грн (а.с.21)

З метою врегулювання спору, позивач звернувся до ТОВ "Хімагроком" з претензією від 02.04.2018 №15 про сплату 391 290,80 грн боргу відповідно до договору №22/08-17 від 22.08.2017 (а.с. 22), що залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, відповідач не надав до господарського суду доказів оплати вартості отриманого Товару.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 391 290,80 грн.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Агросервіс" про стягнення з ТОВ "Хімагроком" боргу в розмірі 391 290,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення строків оплати товару в сумі 8 157,62 грн та 27 173,68 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних:

- на суму боргу 491 290,80 грн за період прострочення з 06.09.2017 по 04.10.2017 в сумі 1 171,02 грн;

- на суму боргу 441 290,80 грн за період прострочення з 05.10.2017 по 14.11.2017 в сумі 1 487,09грн;

- на суму боргу 391 290,80 грн за період прострочення з 15.11.2017 по 04.05.2018 в сумі 5 499,51 грн.

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено період прострочення платежу.

Як слідує із наданого позивачем розрахунку 3% річних (а.с. 11), останній включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, відповідачем 04.10.2017 та 14.11.2017 здійснено часткову оплату товару, тому ці дні не може бути включено у розрахунок як кінцевий термін, так як на вказані дати заборгованість вже зменшилась за рахунок оплат.

Отже, здійснивши власний розрахунок 3% за допомогою програми Ліга Закон, з врахуванням розрахунку позивача (а.с. 11) та днів фактичної сплати відповідачем суми боргу, суд встановив, що 3% річних:

- на суму боргу 491 290,80 грн за період прострочення з 06.09.2017 по 03.10.2017 становлять 1 130,64 грн;

- на суму боргу 441 290,80 грн за період прострочення з 05.10.2017 по 14.11.2017 становлять 1 450,82 грн;

- на суму боргу 391 290,80 грн за період прострочення з 15.11.2017 по 04.05.2018 становлять 5 499,51 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 8 080,97 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення 3% річних в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 27 173,68 грн, господарський суд враховує, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Враховуючи викладене та рекомендації листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача (а.с. 9):

- інфляційні нарахування за жовтень 2017 на суму боргу 491 290,80 грн становлять 5 895,49 грн;

- інфляційні нарахування за листопад 2017 на суму боргу 441 290,80 грн становлять 3 971,62 грн;

- інфляційні нарахування за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на суму боргу 391 290,80 грн становлять 17 903,31 грн.

Всього, згідно наведеного розрахунку інфляційні втрати становлять 27 770,42 грн. Разом з тим, позивач просить стягнути інфляційних втрат в сумі 27 173,68 грн, тому суд задовольняє такі позовні вимоги в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 76 164,92 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором № 22/08-17 від 22.08.2017 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 508 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для заявлення до стягнення пені в сумі 76 164,92 грн нарахованої:

- з суми боргу 491 290,80 грн за період з 06.09.2017 по 04.10.2017 в сумі 14 247,43 грн;

- з суми боргу 441 290,80 грн за період з 05.10.2017 по 14.11.2017 в сумі 18 092,92 грн;

- з суми боргу 391 290,80 грн за період з 15.11.2017 по 06.03.2018 в сумі 43 824,57 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 7.2. Договору передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, останнім неправомірно розраховано пеню, оскільки визначений Договором розмір пені - 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день, перевищує установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені.

Крім того, позивачем включено в період часу, за який нараховано пеню, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача (а.с. 10), господарський суд здійснює наступний розрахунок пені, сума якої обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ та з урахуванням днів фактичної сплати відповідачем суми боргу:

- з суми боргу 491 290,80 грн за період з 06.09.2017 по 03.10.2017 пеня становить 9 422,02 грн;

- з суми боргу 441 290,80 грн за період з 05.10.2017 по 13.11.2017 пеня становить 12 525,40 грн;

- з суми боргу 391 290,80 грн за період з 15.11.2017 по 06.03.2018 пеня становить 35 569,94 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 57 517,36 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення пені в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Агросервіс" до ТОВ "ХІМАГРОКОМ" підлягають частковому задоволенню на суму 484 062,81 грн, з яких: 391 290,80 грн основного боргу, 27 173,68 грн інфляційних втрат, 8 080,97 грн 3% річних та 57 517,36 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема на відповідача в сумі 7 260,94 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38, ідентифікаційний код 40526348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (52551, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Василівка-на-Дніпрі, вул. Яворницького, б, 51, ідентифікаційний код 19428309) 391 290,80 грн основного боргу, 27 173,68 грн інфляційних втрат, 8 080,97 грн 3% річних та 57 517,36 грн пені, а також 7 260,94 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.08.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.