Рішення

від 15.08.2018 по справі 922/1447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1447/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСБУД7", м. Харків до Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ", м. Харків про стягнення 343 457,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гоготова В.В. довіреність б/н від 14.05.18р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг за виконані перевезення в сумі 343457,77 грн., в тому числі: основний борг в сумі 281388,99 грн., інфляційні витрати в сумі 12292,10 грн., 3% річних в сумі 4070,50 грн., пеню в розмірі 45706,18 грн. а також сплачений судовий збір. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг з перевезення за договором № 14 від 02.10.2017р. про надання послуг перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2018р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "25" червня 2018 р. о (об) 10:00.

У судовому засіданні 25.06.2018р. підготовче засідання було судом відкладено на 16.07.2018р. о 10:00.

У судовому засіданні 16.07.2018р. відбулося підготовче засідання за правилами встановленими статтями 196-205 ГПК України, судом з'ясовано всі питання на стадії підготовчого провадження та згідно п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.07.2018р. о 10:00. Відзив на позов на стадії підготовчого засідання відповідач не надав та у судові засідання не з'являвся.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про виклик у судове засідання, що призначене судом на 15.08.2018р. о 11:15, повноважному представнику відповідача: 03.08.2018р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача, який належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, проте правом на участь в судовому процесі не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд встановив наступне.

02.10.2017р. між сторонами був укладений договір № 14 від 02.10.2017р. про надання послуг перевезення вантажу (надалі - договір), предметом якого є надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом

Відповідно до п. 2.1. договору замовник (відповідач) направляє виконавцю (позивачу) за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або за усною домовленістю заявку, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2).

В пункті 2.2 договору сторони визначили, що повинна містити заявка.

Згідно п. 3.1. за надання послуг перевезення замовник зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду, розмір якої визначається в актах прийому-передачі наданих послуг, що складаються виконавцем за конкретний період надання послуг.

Відповідно до п. 3.2. замовник зобов'язаний виплатити винагороду на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 20 календарних днів, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідачем надані позивачу заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршрутах, що зазначені в товарно-транспортних накладних.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за вказаним договором, про що свідчать долучені копії товарно-транспортних накладних та підписані між сторонами копії актів прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2017р. на суму 146548,93 грн. та від 01.12.2017р. на суму 293840,06 грн.

Відповідач частково оплатив вартість послуг з перевезення вантажу на суму 159000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача від 17.11.2017р. на суму 100000,00 грн., від 14.12.2017р. на суму 50000,00 грн., від 12.01.2018р. на суму 9000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором № 14 від 02.10.2017р. про надання транспортних послуг становить 281388,99 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із змісту та умов договору № 14 від 02.10.2017р. про надання послуг з перевезення, укладеного між сторонами, він є договором перевезення вантажу.

Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач за умовами викладеними в договору повинен був сплати за надані послуги суму в розмірі 281388,99 грн., але в порушення умов договору розрахунки за надані послуги здійснив частково на суму 159000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 281388,99 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 281388,99 грн.

Окрім того, позивачем заявлені до стягнення інфляційні витрати в сумі 12292,10 грн., 3% річних в сумі 4070,50 грн., пеню в розмірі 45706,18 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору, сторони погодили, що у разі порушення замовником передбачених договором строків здійснення кінцевих розрахунків за надані послуги, замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проте ознайомившись із розрахунком позивача, суд встановив, що вірним нарахуванням є сума інфляційних, а саме позивачем здійснено нарахування за період з 01.01.2018р. по 31.05.2018р., а отже сума інфляційних у розмірі 12292,10 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В частині нарахування 3% річних та пені суд не погоджується із періодом вказаним позивачем, а саме з 01.01.2018р. по 25.06.2018р., оскільки позивач звернувся до суду 31.05.2018р., вказаною датою повинно бути закінчено відповідне нарахування, отже суд здійснивши перерахування вказаних санкцій за період з 01.01.2018р. по 31.05.2018р., суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме суми, що підлягають стягненню з відповідача є: 3% річних у розмірі 3469,18 грн. та пеня у розмірі 37852,60 грн., отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення 8454,90 грн., яка складається з пені у розмірі 7853,58 та 3% річних у розмірі 601,32 грн. позовні вимоги є такими, що заявлені безпідставно, а отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.01.2018р. по 25.06.2018р. в сумі 4070,50 грн., інфляційні витрати за період грудень 2017р. - березень 2018р. в сумі 12292,10 грн. та пеню за період з 01.01.2018р. по 25.06.2018р. в розмірі 45706,18 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме з відповідача сума судового збору, що підлягає стягненню 5025,05 грн., а на позивача покладається судовий збір у розмірі 126,82 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 631, 909 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 259, код 31436081, п/р 2600930708 в ПАТ "ПУМБ", МФО 33481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСБУД7" (61166, м. Харків, проспект Науки, 40, офіс 535, код 40312546, п/р 26007514274 в АТ "Райффайзен Банк Аваль") суму основного боргу у розмірі 281388,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 12292,10 грн., 3% річних у розмірі 3469,18 грн., пеню у розмірі 37852,60 грн. та судовий збір у розмірі 5025,05 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 8454,90 грн., яка складається з пені у розмірі 7853,58 та 3% річних у розмірі 601,32 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме з відповідача сума судового збору, що підлягає стягненню 5025,05 грн., а на позивача покладається судовий збір у розмірі 126,82 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСБУД7" (61166, м. Харків, проспект Науки, 40, офіс 535, код 40312546, п/р 26007514274 в АТ "Райффайзен Банк Аваль").

Відповідач: Приватне підприємство "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 259, код 31436081, п/р 2600930708 в ПАТ "ПУМБ", МФО 33481.

Повне рішення складено 20.08.2018 р.

Суддя Ю.В. Светлічний