Справа №471/499/18-ц 20.08.2018
Провадження №22-ц/784/1341/18
Суддя суду першої інстанції - Скарницька І.Б.
Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2018 року м.Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,
за участі:
прокурора - Цвікілевич Н.В.,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
першого заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, постановлену під головуванням судді Скарницької І.Б. в приміщенні суду в смт.Братське, за заявою першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову в інтересах держави до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович та фермерське господарство Едем про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2018 року прокурор звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, укладеного 04 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та визнання недійсним договору міни земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, укладеного 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Одночасно прокурором подано заяву про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборони здійснення щодо них реєстраційних дій, заборони здійснення зміни цільового призначення, поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладення договорів, вчинення правочинів щодо неї, а також проведення будь-яких будівельних робіт.
Заява обґрунтована існуючою небезпекою подальшого відчуження спірних земельних ділянок, що унеможливить або ускладнить виконання судового рішення.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначав, що дії відповідачів, які полягали у прихованні незаконного обміну земельних ділянок, свідчать про існування небезпеки подальшого відчуження нерухомого майна, або зміни їх цільового призначення та виду функціонального використання.
Такі дії відповідачів до набрання законної сили судовим рішенням у справі можуть призвести до необхідності додаткового звернення до суду із позовом до інших осіб, що ускладнить поновлення інтересів держави.
На апеляційну скаргу прокурора представником ОСОБА_3 подано відзив, у якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність, як заяви про забезпечення позову так і апеляційної скарги прокурора, представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, а види забезпечення, про які він просив, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Між тим з таким висновком суду у повній мірі неможна погодитися, з огляду на таке.
Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 2 грудня 2006 р. роз'яснює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначені положення Закону та роз'яснення повною мірою не враховані судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив вимоги про визнання недійсними правочинів щодо міни земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв), мотивуючи це порушенням законодавчо встановленого мораторію на їх відчуження.
В заяві про забезпечення позову прокурор зазначав, що набувачі земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 після укладання оспорюваних договорів з метою приховування незаконного обігу пайових земель обміняли ці землі між собою. А тому існує реальна можливість для їх подальшого відчуження, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду при задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд не звернув уваги на названі вище обставини та доводи прокурора, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об'єктивних даних, які свідчать про неодноразове відчуження земельних ділянок може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, не оцінив їх належним чином і відповідно не врахував при постановлені оскарженої ухвали.
Негативним наслідком неналежного забезпечення позову про визнання правочинів недійсними є можливість реалізації спірних земельних ділянок під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред'являти додаткові позовні вимоги.
З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення за даним позовом в майбутньому у разі відчуження спірних земельних ділянок, колегія суддів вважає за необхідне вжити таких заходів шляхом накладення арешту.
Обрання такого способу забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірних земельних ділянок до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
При цьому слід по суті погодитись з висновками суду про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення позову, оскільки між запропонованими заходами та предметом позову відсутній правовий зв'язок. А саме, вимог про застосування наслідків недійсності правочинів позивач не заявляв, спірні земельні ділянки не належать до державної чи комунальної власності. Також не оспорювались рішення уповноваженого державного органу про зміну цільового призначення земельних ділянок, які передували їх відчуженню. У зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині в силу ст.375 ЦПК задоволенню не підлягає.
Що ж стосується понесених прокурором витрат при вирішенні питання про забезпечення позову, то вони підлягають відшкодуванню лише при вирішенні спору по суті (ст.141 ЦПК України). Окремий розгляд цього питання при розгляді заяви про забезпечення позову Главою 10 Розділу І ЦПК України та Законом України Про судовий збір не передбачено.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.
Забезпечити позов першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області: площею 0,01 га з кадастровим номером 48214848:06:000:0446 та площею 10,1831 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та розташовану в межах Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області площею 9,5999 га з кадастровим номером НОМЕР_3.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В.Локтіонова
Судді С.Ю.Колосовський
О.О.Ямкова
Повний текст постанови складено 20 серпня 2018 року.
Суд | Апеляційний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2018 |
Оприлюднено | 21.08.2018 |
Номер документу | 75950516 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Миколаївської області
Локтіонова О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні