Рішення

від 06.06.2018 по справі 183/5214/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5214/17

№ 2/183/745/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Шевченко О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю ,-

встановив:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Перещепинської міської ради, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами, який розташований по вул. Українській, буд. 37 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 зазначає, що з 09.10.2001 року зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом зі своєю дочкою - ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_3 вони проживали з ОСОБА_4, який помер 22.10.2007 року, - однією сім'єю. Померлому ОСОБА_4 на праві приватної власності належало домоволодіння № 37 по вул. Українській в м. Перещепине.

Після смерті господаря ОСОБА_4, позивач вчасно не звернулася до нотаріальної контори з заявою про вступ у спадщину як спадкоємець 4 черги, оскільки хворіла та вважала, що мешкаючи та ведучи спільне господарство зі спадкодавцем, визнається такою, що прийняла спадщину. Лише у 2009 році, звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що нею не подано документ, який підвереджує її спільне проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.

Між тим, позивач зазначає, що на сьогоднішній день вона та її сім'я продовжує проживати у вказаному житловому будинку, добросовісно, безперешкодно, відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, сплачує комунальні послуги, податок на землю та інші витрати, які потребує домоволодіння. Інших осіб, які б мали право на дане нерухоме майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, крім неї немає. У зв'язку з чим, ОСОБА_1, посилаючись на вимоги ст. 344 ЦК України, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок № 37, загальною площею 25,2 кв.м., житловою площею 10,6 кв.м., який розташований за адресою: вул. Українська, буд. 37 в м. Перещепине, як за набувачем таких прав за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду від 29 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явилася, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, одночасно позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача - Перещепинської міської ради, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнав (а.с.72).

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справа розглянута за правилами загального позовного провадження, з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВА № 388283, посвідченого 07.06.1999 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за № 1-381, у відповідності до якого ОСОБА_4 являється власником житлового будинку з надвірними побудовами, загальною площею 25,2 кв.м., житловою площею 10,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1 500 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Українська, буд.37 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, право власності за ОСОБА_4 зареєстроване 24.11.1999 року в Новомосковському БТІ за № 2061 (а.с.61).

20 жовтня 2007 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.7).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з земельної ділянки площею 5,410 га кадастровий номер 1223210500:02:047:0775, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належної померлому ОСОБА_4 (а.с.95).

В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 на інше спадкове майно є ОСОБА_1, про що свідчить заява останньої про прийняття спадщини, яка також міститься в матеріалах спадкової справи (а.с.97). Однак, постановою державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 11.09.2009 було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_4, померлого 20.10.2007 року, оскільки нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, а також не представлено до нотаріальної контори документи, що підтверджують проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років (ст. 1264 ЦК України) (а.с. 20).

У відповідності до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, а п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначає, що правила ст. 344 ЦК України поширюються також у випадках, коли володіння почалося за три роки до набрання чинності ЦК України.

До суду подано довідку № 2889, видану 11.09.2009 року виконкомом Перещепинської міської ради, у відповідності до якої ОСОБА_1 дійсно проживала спільно зі своїм дядьком ОСОБА_4 в. м. Перещепине по вул. Українській, буд. 37, по день його смерті, вели спільне господарство (а.с.74).

Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 з 09.10.2001 року за адресою вул. Українська, буд. 37 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області підтверджується відміткою у її паспорті (а.с.5).

Довідкою про склад сім'ї № 808 від 07.04.2017 року стверджується, що позивач мешкає за вказаною адресою з дочкою ОСОБА_8 та онукою ОСОБА_9 (а.с.75), що також підтверджується актом про встановлення факту проживання від 08.04.2017 року (а.с.76).

Крім того в матеріалах справи містяться копії платіжних квитанцій та чеків про сплату ОСОБА_1 комунальних платежів по утриманню будинку № 37 по вул. Українська, м. Перещепино, а також копія квитанції на підтвердження сплати нею податку за землю.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Частиною 4 ст.344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішення суду.

Суду доведено, що ОСОБА_1 з 2001 року безперешкодно заволоділа нерухомим майном та продовжує відкрито, постійно ним володіти, що дає суду підстави визнати позивача власником нерухомого майна, з підстав, зазначених в ст. 344 ЦК України.

Аналізуючи викладене, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок № 37, загальною площею 25,2 кв.м., житловою - 10,6 кв.м., який розташований за адресою: вул. Українська, буд. 37 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровського області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12,76,81,89,206, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН2539011888) право власності на житловий будинок А, загальною площею 25,5 кв.м., житловою площею 10,6 кв.м. з господарськими надвірними спорудами: а-сіни, Б,В- сарай, в- прибудова, Г-літня кухня, пг-погріб, Д-вхід у погріб, Е-сарай, е-прибудова, ж-вбиральня, з,л-навіс, к-колодязь, №1-хвіртка, №2-ворота, №3,№4,№5-огорожа, який розташований за адресою: вул. Українська, буд.37, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.