Ухвала

від 15.08.2018 по справі 210/4015/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1022/18 Справа № 210/4015/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

15 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання про арешт майна та дозвіл на його реалізацію, у кримінальному провадженні № 12018040450000400 від 23 червня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, -

за участю:

слідчого ОСОБА_6

В с т а н о в и В:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого і накласти арешт шляхом заборони використання та розпорядженням посіву сільськогосподарської культури соняшнику, що засіяний на самовільно зайнятих земельних ділянках, а також надати слідчому дозвіл на реалізацію врожаю сільськогосподарської культури посіву соняшнику.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, так як під час розгляду клопотання слідчий суддя не взяв до уваги, що на даний час здійснюється досудове розслідування за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, в якому 17 липня 2018 року земельні ділянки, які знаходяться на території Новопільської сільської ради Криворізького району та посів соняшнику, виявлений на даній земельній ділянці, визнано речовим доказом, оскільки є об`єктом злочину, у зв`язку з чим прокурор вважає, що у слідчого судді були всі правові підстави, передбачені п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України для накладення арешту. Крім того, прокурор вказує, що на даний час посів соняшнику знаходиться в процесі дозрівання, тому існують ризики, що соняшник може бути прихований чи перетворений. Прокурор зазначає, що відсутність цивільного позову не є перешкодою для розгляду клопотання про арешт майна, а також вказує, що на даний час визначити точну кількість та вартість соняшнику неможливо, так як це можливо визначити тільки після реалізації урожаю, грошові кошти від якого підлягають конфіскації в дохід держави, тому прокурор просить надати право на реалізацію соняшнику.

Ухвалою слідчого судді залишено без задоволення клопотання слідчого про арешт майна та дозвіл на його реалізацію, у кримінальному провадженні № 1201804045000400 від 23 червня 2018 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що триває досудове розслідування за ч.1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки), в якому жодній особі не повідомлено про підозру, не встановлено кількість соняшнику, який посіяний на земельній ділянці та його вартість, відсутній цивільний позов, а також необґрунтовано слідчим накладення арешту з метою збереження речового доказу, у зв`язку з чим слідчий суддя вказав, що слідчим не було доведено необхідності у накладенні арешту майна, а також наявності ризиків, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України. Крім того, слідчий суддя зазначив, що слідчий необґрунтовано в своєму клопотанні просить надати дозвіл на реалізацію врожаю, який не входить до заходів забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення слідчого, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання слідчого та наданні до нього матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки слідчого судді про відсутність підстав для накладення арешту на посів сільськогосподарської культури - соняшнику, апеляційний суд вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно до п. 7 ч.2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, а отже за правилами ч.3 ст. 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, з наданих до клопотання слідчого матеріалів видно, що Криворізьким ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 12018040450000400 від 23 червня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, за фактом того, що невідома особа самовільно зайняла земельну ділянку на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, чим завдала шкоди її власнику.(а.с.8)

В той же час, слідчий подавши клопотання про арешт майна та дозвіл на його реалізацію, в порушення п. 2 ч.2 ст. 171 КПК України, в ньому не зазначив точний розмір земельної ділянки на який просить накласти арешт. Крім того, не зазначив та не долучив до нього документи, які підтверджуються право власності на земельні ділянки, на яких засіяно сільськогосподарську культуру соняшник, чим не дотримався вимог абз. 2, п.3 ч.2 ст. 171 КПК України.

Також, слідчий не дотримався вимог п. 4 ч.2 ст. 171 КПК України, так як за диспозицією ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Проте, ні з витягу ЄРДР, ні з наданих до клопотання слідчого матеріалів не має можливості встановити вартість майна, яке належить арештувати, його кількість, не надано належних доказів розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, існування цивільного позову, що свідчить про недотримання слідчим вимог ст. 171 КПК України.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання про арешт майна та дозвіл на його реалізацію, у кримінальному провадженні № 12018040450000400 від 23 червня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3