Рішення

від 03.08.2018 по справі 810/1470/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року м. Київ № 810/1470/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Броварського МВ (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( по далі по тексту - позивач ) з позовом до Броварського МВ (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986 без урахування нарахування та виплати додаткових коштів: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

- зобов'язати Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986, а саме: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню), підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

- зобов'язати Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986 з урахуванням виплат, а саме: грошового забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

В обґрунтування таких вимог, позивач зазначив, що на час аварії на ЧАЕС працював у Броварському МВ УМВС України Київської області на посаді оперуповноваженого у званні лейтенанта міліції. Наказом УВС Київської області був відряджений до зони відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 по 06 листопада 1986 року. Від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну недугу, внаслідок чого став інвалідом.

Згідно довідки про заробітну плату № 2 від 18.01.2012 за роботу в зоні відчуження, виданої Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області, виплата заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 01 по 06 листопада 1986 року (ІІІ зона) за місцем роботи Броварський МВ на посаді оперуповноваженого здійснювалася з урахуванням окладу (тарифної ставки) у розмірі 95,00 крб., за звання 110,00 крб., за вислугу років 10,25 крб., а також коефіцієнта 4.

З вказаної довідки слідує, що денна тарифна ставка була визначена у розмірі 7,18/6,83 крб. При визначенні денної тарифної ставки не враховано вислугу років, що призвело до зменшення грошового забезпечення.

Виходячи з положень законодавства, грошове забезпечення під час виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у м. Прип'ять, які відносяться до другої, третьої зони небезпеки, повинно бути розрахованим, виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю.

Натомість, вказані Броварським МВ у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 18.01.2012 дані свідчать про те, що заробітна плата обрахована в одинарному розмірі та без 15% надбавки за підвищення окладу.

09.01.2018 позивач звернувся до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області з заявою про перерахунок грошового забезпечення та видачу довідки за період з 01.11.1986 по 06.11.1986.

Листом від 09.02.2018 № Г-11 членами Ліквідаційної комісії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області позивачу було відмовлено у видачі нової довідки.

Вважаючи зазначені дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області протиправними та такими, що порушують законні права, позивач просив суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою від 30.03.2018 суд відкрив спрощене провадження у справі № 810/1470/18 із проведенням судового засідання та призначив судове засідання 15.05.2018.

У судове засідання позивач та відповідач не з'явились. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується даними поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0113328012137.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 15.05.2018 про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався. Будь-яких заяв або клопотань до суду від відповідача не надходило.

Згідно з вимогами частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія № 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_2 та вкладкою НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_2, які видані 26.11.1999 Київською облдержадміністрацією.

Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3, виданим 01.11.2006 ГУ МВС України в Київській області та довідкою МСЕК Сер. КИО-І № 216185, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

На час аварії на ЧАЕС працював у Броварському МВ УМВС України Київської області на посаді оперуповноваженого у званні лейтенанта міліції. Наказом УВС Київської області був відряджений до зони відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 по 06 листопада 1986 року. Від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну недугу, внаслідок чого став інвалідом.

Згідно довідки про заробітну плату № 2 від 18.01.2012 за роботу в зоні відчуження, виданої Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області, виплата заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 01 по 06 листопада 1986 року (ІІІ зона) за місцем роботи Броварський МВ на посаді оперуповноваженого здійснювалася з урахуванням окладу (тарифної ставки) у розмірі 95,00 крб., за звання 110,00 крб., за вислугу років 10,25 крб., а також коефіцієнта 4.

З вказаної довідки слідує, що денна тарифна ставка була визначена у розмірі 7,18/6,83 крб. При визначенні денної тарифної ставки не враховано вислугу років, що призвело до зменшення грошового забезпечення.

Вважаючи, що грошове забезпечення під час виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у м. Прип'ять, які відносяться до другої, третьої зони небезпеки, повинно бути розрахованим, виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю.

Натомість, вказані Броварським МВ у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 18.01.2012 дані свідчать про те, що заробітна плата обрахована в одинарному розмірі та без 15% надбавки за підвищення окладу.

09.01.2018 позивач звернувся до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області з заявою про перерахунок грошового забезпечення та видачу довідки за період з 01.11.1986 по 06.11.1986.

Листом від 09.02.2018 № Г-11 членами Ліквідаційної комісії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області позивачу було відмовлено у видачі нової довідки.

З листа від 09.02.2018 № Г-11 вбачається, що згідно з вимогами постанови ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦ РПС від 07.05.1986 № 524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" надано право керівникам виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військове або спеціальне звання у подвійному розмірі.

Разом з цим, відповідач зазначив, що оплата праці працівників, зайнятих на третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у п'яти, чотирьох - і трьохкратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем тобто без їх підвищення на 100%.

Премія за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до Постанови Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. У зв'язку з тим, що у 1986 році щомісячна премія, як вид грошового забезпечення, для осіб рядового і начальницького складу не існувала, включити до довідки одноразову премію підстав немає.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що довідка про грошове забезпечення, одержана 18.02.2012 за № 2 за несення служби в зоні відчуження у 1986 році, видана Броварським МВ, правильна і підстав для видачі нової немає.

Вважаючи, що такі доводи суб'єкта владних повноважень є протиправними, оскільки не мають належного правового обґрунтування та суперечать чинним нормам законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Рада Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року N 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Рада СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100% тарифної ставки (посадового окладу).

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Рада СРСР, Рада Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Рада Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Рада Міністрів УРСР і Української республіканської Рада професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці, підвищеної у два рази.

Статтею 3 Закону України Про правонаступництво України передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Статтею 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.

Так, Міністерство праці та соціальної політики України в своєму листі від 06 березня 2012 року № 544/20/132-12 надало роз'яснення, а саме: ...Відомості про встановлення умов і розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах можуть мати, а отже й надавати виключно підприємства, установи, організації (далі - підприємства), де працювали ці особи, або їхні правонаступники.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1 й 12 Закону України Про оплату праці право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

При здійсненні розрахунку грошового забезпечення необхідно виходить із наступного:

Денна тарифна ставка в зоні ЧАЕС, з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі та врахування 15% надбавки до окладу становить 15,72 крб. (95,00 крб. посадовий оклад + 110,00 крб. за звання) х 2 (подвоєння розміру оплати праці)+15% (надбавка до окладу за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю))/30 (кількість днів у листопаді) = 15,72 крб.).

Збережений середній заробіток за дні роботи позивача в зоні відчуження з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі та врахування 15% надбавки до окладу становить 16,06 крб. (95,00 крб. посадовий оклад + 110,00 крб. за звання)х2 (подвоєння розміру оплати праці)+15% (надбавка до окладу за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю)) +10,25 вислуга років /30 (кількість днів у листопаді)=16,05 крб.х6 = 96,03.

Отже, грошове забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС складає 96,03 + 377,28 = 473,31

з 01 по 6 листопада 1986 року з урахуванням подвійного посадового окладу та врахування 15% надбавки до окладу становить 377,28 крб., а саме: (15,72 крб. (денна тарифна ставка, з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі та врахування 15% надбавки до окладу) х 4(кратність для території, яка знаходиться у 3 зоні небезпеки)*6 (кількість днів знаходження у 3 зоні небезпеки)= 15,72 х 4 х 6 = 377,28 крб.

У пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, з наведеного вбачається, що виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 01 по 06 листопада 1986 року Позивач мав право на отримання премії.

Оскільки позивач мав право на отримання премії за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а зазначена грошова винагорода не була нарахована та виплачена позивачу, Позивач вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за роботу в зоні відчуження в період з 01 по 06 листопада 1986 року у розмірі 400,00 крб.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що вказано в ухвалі від 16.03.2017 по справі № К/800/49848/15 та в ухвалі від 14.06.2017 по справі К/800/42484/15.

Крім того, Постановою Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 зазначено, що витрати, пов'язані з відрядженням всіх працівників, виробляються понад ліміти на службові відрядження і не обмежуються граничними асигнуваннями на ці цілі.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

З наведених положень вбачається, що невидача запитуваної довідки породжує у позивача невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати право отримання належного йому розміру пенсійного забезпечення. Підставою для відмови у видачі вказаної довідки, з боку відповідача, не може слугувати відсутність необхідних первинних документів щодо оплати праці позивача у період його перебування у зоні відчуження, так як вини в тому позивача не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що грошові винагороди носять разовий характер, а тому до розрахунку заробітної плати не включаються є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року у справі К/800/48786/14.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування витрат на оплату правової допомоги, судом встановлено таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням договору про надання правової допомоги від 21 грудня 2017 року № 21.12-17, вартість послуг юриста за цією угодою за участь у даній справі в якості представника позивача складається з: оплати часу, витраченого адвокатом на консультацію клієнта; роз'яснення прав та обов'язків; складання проектів процесуальних документів; представництво інтересів клієнта перед юридичними і фізичними особами, органами державної влади; збирання, копіювання, підготовка матеріалів та документів для позовної заяви, її подачі до суду, а також оплати, що передбачає виконання адвокатом інших доручень клієнта за цим договором (підготовка запитів, заяв, скарг, звернень, клопотань, тощо).

Відповідно до акта прийняття-передачі наданих послуг від 22 лютого 2018 року загальний розмір витрат на правову допомогу становить 5000 грн. 00 коп.

Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується чеком від 22 лютого 2018 року.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не надано доказів можливої недобросовісності відповідача щодо виконання рішення суду в даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143,205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (КОД ЄДРПОУ 08672970, 07400, Київська область, м. Бровари, вул.. Ярослава Мудрого, 24) щодо відмови у видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986 без урахування нарахування та виплати додаткових коштів: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

3. Зобов'язати Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (КОД ЄДРПОУ 08672970, 07400, Київська область, м. Бровари, вул.. Ярослава Мудрого, 24) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) недоплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986, а саме: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню), підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

4. Зобов'язати Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (КОД ЄДРПОУ 08672970, 07400, Київська область, м. Бровари, вул.. Ярослава Мудрого, 24) видати ОСОБА_1 довідку (РНОКПП НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 01.11.1986 по 06.11.1986 з урахуванням виплат, а саме: грошового забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 377,28 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 96,03 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (КОД ЄДРПОУ 08672970, 07400, Київська область, м. Бровари, вул.. Ярослава Мудрого, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.