Ухвала

від 20.08.2018 по справі 29/393-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"20" серпня 2018 р.           Справа № 29/393-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Тарасова І. В., суддя Шевель О. В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (вх.№1476 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2007 у справі №29/393-07

за позовом Харківської державної академії фізичної культури, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2007 позов задоволено, визнано за державою Україна в особі Харківської державної академії фізичної культури право власності на нежитлові приміщення спортивного залу літ. "Ж-3" площею 1326,7 м2 та нежитлову будівлю літ. "З-1" (топочна) площею 25,7 м2 розташовані по вул. Клочківській, 99 у м. Харкові; в частині позовних вимог до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" провадження у справі припинено.

17.07.2018 року ТОВ «Альфа» звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що її права та інтереси зачіпаються оскаржуваним рішенням, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2007, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у визнанні права власності на нежитлові приміщення спортивного залу літ. "Ж-3" площею 1326,7 м2 та нежитлову будівлю літ. "З-1" (топочна) площею 25,7 м.кв. розташовані по вул. Клочківській, 99 у м. Харкові.

Апелянт звернувся до суду з клопотанням, у якому просить поновити пропущений строк на подання скарги з посиланням на ч.2 ст.261 ГПК України, зазначаючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права та інтереси ТОВ «Альфа», оскільки останнє є стороною договору про спільну діяльність від 30.09.2004 №1/30-09, в рамках якого здійснювалось будівництво об'єкту нерухомого майна, на яке за позивачем визнано право власності, всупереч умовам наведеного договору. Апелянт зазначає, що дізнався про оскаржуване рішення лише 02.07.2018 з листа ТОВ «Оптима» від 26.06.2018 (копію додано до скарги). Інших підстав поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги апелянтом не наведено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 наведену апеляційну скаргу залишено без руху для надання заявникові можливості вказати інші підстави для поновлення строку.

13.08.2018 від ТОВ «Альфа» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт не наводить інших підстав для поновлення строків на подання апеляційної скарги, ніж лист ТОВ «Оптима» від 26.06.2018. Апелянт зазначає про необізнаність з судовим рішенням, що оскаржується, та посилається на те, що знаходження його в Єдиному державному реєстрі судових рішень не доводить факту обізнаності особи, яка не була учасником судового процесу та не могла знати про його існування, оскільки не зобов'язана знати про всі можливі існуючи судові рішення.

Розглянувши клопотання ТОВ «Альфа» про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2007 у даній справі, в п.1 ч. 2 ст. 261 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 20 днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Згідно з ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Частиною 2 ст. 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Головним критерієм в питанні поновлення строку є встановлення поважності причин пропущення вказаних строків. Визначення поважності причин пропущення процесуального строку покладається саме на суд і не визначає навіть загального визначення цих причин. А тому, в даному випадку визначальним є встановлення судом, що апелянт не знав і не міг знати про пропуск строків.

Колегія суддів зазначає, що з правового контексту наведених вище норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи такий строк підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як зазначає ТОВ «Альфа» в апеляційній скарзі та в заяві про усунення недоліків, об'єкт, на який було визнано право власності за оскаржуваним рішенням суду від 03.08.2007, був побудований в межах дії договору про спільну діяльність, укладеного між апелянтом та позивачем №1/30-09 від 30.09.2004, предметом якого в тому числі є будівництво об'єкту -1.

У подальшому, у суб'єктний склад договору було введено Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима" (далі -ТОВ "Оптима").

При цьому, ТОВ «Альфа» зазначає, що про реєстрацію права власності на спірний у даній справі об'єкт нерухомого майна за Харківською державною академією фізичної культури дізналась з листа ТОВ «Оптима» від 26.06.2018. Крім того, адвокатом заявника 13.07.2018 здійснено запит до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради щодо надання інформації стосовно реєстрації права власності на спірне у даній справі нерухоме майно.

Таким чином, апелянт вважає, що перебіг строків на апеляційне оскарження повинен обчислюватись з моменту, коли ТОВ «Альфа» довідалась про порушення свого права, а саме з моменту отримання листа ТОВ «Оптима» (02.07.2018) та відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (13.07.2018).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, та зазначає, що будучи стороною договору про спільну діяльність, ТОВ «Альфа» в процесі виконання його умов повинно бути обізнаним з виконанням іншими сторонами договору обов'язків та опікуватись щодо майна, яке будується чи побудовано в рамках договору про спільну діяльність. Правовідносини за даним договором є довготриваючими, доказів їх припинення у матеріалах апеляційної скарги та даної справи відсутні.

Крім того, з листа ТОВ «Оптима» від 26.06.2018 вбачається, що останнє звертається до ТОВ «Альфа» щодо питань які виникли у зв'язку з виконанням умов договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004, сторонами якого є Харківська державна академія фізичної культури, ТОВ «Альфа» та ТОВ «Оптима», з урахуванням додаткових угод до договору №2 від 03.10.2005 та №3 від 15.01.2006.

При цьому, ТОВ «Оптима» в даному листі посилається на судовий процес у Господарському суді Харківської області з розгляду справи №922/3093/17, де третьою особою є ТОВ «Альфа».

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, провадження у справі №922/3093/17 відкрито за позовом ТОВ «Оптима» до Харківської державної академії фізичної культури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа", на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України про зобов'язання Харківську державну академію фізичної культури виконати умови договору спільної діяльності № 1/30-09 від 30.09.2004 та передати ТОВ “Оптима” проектно-технічну документацію на будівництво об'єкта 2, в тому числі дозвіл (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт.

Окремим джерелом права у відповідності до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права та частиною національного законодавства, у відповідності до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, та статті 9 Конституції України, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі “Мушта проти України” зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яке передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зважаючи на приписи статті 74 ГПК України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Відтак, судова колегія апеляційної інстанції розглянувши підстави, зазначені особою, яка не брала участі у справі – ТОВ «Альфа» для поновлення строку на апеляційне оскарження, вбачає їх недостатніми в світлі норм національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.

Поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження судового рішення на думку апеляційного суду призведе до порушення права на справедливий судовий розгляд для інших осіб, які брали участь у справі, а також буде порушенням принципу правової визначеності, що в свою чергу не відповідає положенням пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 254, 261 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Альфа” у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2007 у справі №29/393-07.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа” на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2007 у справі №29/393-07.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Альфа” матеріали апеляційної скарги на 35 арк., в томі числі оригінал квитанції № 0.0.1075280737.1 від 03.08.2018 та оригінал ордеру адвоката.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню протягом 20 днів до Верховного Суду з дня її підписання.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Шевель О. В.