Постанова

від 08.08.2018 по справі 811/1326/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2018 року справа № 811/1326/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (головуючий суддя у 1 інстанції - Пасічник Ю.П., рішення ухвалено та складено у залі судового засідання Кіровоградського окружного адміністративного суду в м. Кропивницький 30 травня 2018 року) у справі №811/1326/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Епсілон (далі - позивач, ТОВ Епсілон ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2018 року №00000791403.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні фактичної перевірки господарської одиниці позивача - аптека №4 за адресою: м. Кропивницький, вул. В.Перспективна, 17/10, за результатами якої складено акт від 02.02.2018 року №3/11/11/РРО 20634681, встановлено порушення, а саме запис у розділі 2 "Обліку руху готівки та сум розрахунків" в КОРО 1123008963/6 від 18.09.2015 року на підставі Z звіту №1570, зроблений 08.01.2016 року на суму 3307,60 грн., не відповідає реальному часу здійснення запису. Оскільки Z звіт №1570 за 08.01.2016 року фактично виконано 11.06.2016 року о 15:21 год., то оприбуткування готівки на підставі вказаного чеку було здійснено на наступний робочий день після її фактичного надходження. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове-повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 13914,25 грн. Зазначає, що вказана санкція є адміністративно-господарською, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України, зокрема ст. 250 ГКУ, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Таким чином, строк застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення встановлене актом фактичної перевірки сплинув в січні 2017 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що перевіркою, яка проводилась 02.02.2018 року, встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів 08.01.2016 року у сумі 2782,85 грн. та застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі згідно з Указом Президента України від 112.06.1995 року №436/95. Проте, за своєю суттю передбачена ст. 1 Указу №436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України, зокрема ст. 250 ГКУ, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Враховуючи положення Податкового кодексу України щодо можливості встановлювати відповідальність виключно законами України, то у випадку виявлення порушень порядку готівкового обігу, норми Указу №436/95 щодо застосування штрафних санкцій за неоприбуткування готівки не можуть бути застосовані, оскільки вони є нормами підзаконного нормативного акту.

Особи, які беруть участь у справі про дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, на підставі наказу від 01.02.2018 року №199, проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - аптека №4 за адресою: м. Кропивницький, вул. В.Перспективна, 17/10, за результатами якої складено акт фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 02.02.2018 року №3/11/11/РРО 20634681 (а.с.7-10).

Перевіркою встановлено порушення, а саме: запис у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" в КОРО 1123008963/6 від 18.09.2015 року на підставі Z звіту №1570, зроблений 08.01.2016 року на суму 3307,60 грн., не відповідає реальному часу здійснення запису. Оскільки Z звіт №1570 за 08.01.2016 року фактично виконано 11.01.2016 року о 15:21 год., то оприбуткування готівки на підставі вказаного чеку було здійснено на наступний робочий день після її фактичного надходження.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2018 року №00000791403, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 13914,25 грн. за порушення п. 2.6. Положення НБУ №637 та відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норма з регулювання обігу готівки" (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по даній справі, є контролюючим органом на який покладено функції контролю за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.04.2004 №637 (далі - Положення), визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6 Положення, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення).

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12.06.1995 року передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та своєчасному і точному здійсненні обліку зазначених готівкових коштів у КОРО на підставі z-звіту. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

У даному адміністративному позові, суд першої інстанції встановив, що перевіркою виявлено неоприбуткування (несвоєчасне) оприбуткування готівкових коштів (виручки) у КОРО. При цьому, факт порушення порядку готівкового обігу позивачем не заперечується.

Посилання позивача на положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме їх пропущення відповідачем, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 року, частину 2 ст. 250 ГК України змінено, а саме зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності .

Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності .

Пунктом 58.2. ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 року (часу набрання чинності ПК України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій.

При цьому, відповідно до ст. 102 ПК України строки давності для визначення суми грошових зобов'язань платника податків становлять 1095 днів.

Таким чином, на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, застосовується строк давності, визначений ст. 102 ПК України, тобто 1095 днів.

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 ПК України.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, оскільки Указом №436 не передбачено термін давності для застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, то застосовуються норми ПК України, згідно з якими такий термін становить 1095 днів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 4 ГК України не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

В даних спірних правовідносинах, відповідач не є суб'єктом наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо позивача, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми ст. 250 ГК України.

Дана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 808/2535/17 (провадження К/9901/4134/17).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2018 року №00000791403, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 13914,25 грн.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон" - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №811/1326/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва