Постанова

від 17.08.2018 по справі 814/1931/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1931/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

18.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі" звернулось з адміністративним позовом до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2017 № 0006324914, № 0006314914, № 0006354914, № 0006414914, № 0006334914 якими позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на прибуток іноземних юридичних осіб, пеня за порушенням термінів розрахунків у сфері ЗЕД, накладення штрафу за ненадання первинних документів в електронному вигляді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій, завищення позивачем собівартості реалізованої продукції при проведенні ремонтних робіт буксирів, надання послуг плавзасобами за цінами, нижчими ніж звичайні ринкові ціни, є необґрунтованими, зроблені виключно на особистих припущеннях перевіряючих, без врахування умов договорів, первинних документів, що надані в ході перевірки.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що виявлені в ході проведення планової перевірки ТОВ "Марконі" порушення вимог податкового законодавства зроблені на підставі наданих позивачем документів. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "СП "Аргус" та ТОВ "Техно-Дизель". До того ж судом неповно досліджені обставини ремонту буксирів "Ровангард", "Українець" та "Костянтин Ольшанський", в зв'язку з чим зроблені невірні висновки про аналогічність ремонтів зазначених плавзасобів, в той час, як аналогічними є обставини ремонту лише буксирів "Ровангард" і "Українець".

Судом не враховано, що роботи з поліпшення та поновлення ресурсу неробочого основного засобу - буксиру "Костянтин Ольшанський" не є витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, оскільки договір чартеру, який передбачає фрахт неробочого судна, суперечить ст.207 КТМ України, відповідно до якого судновласник передає судно фрахтувальнику лише у стані, придатному для використання. Таким чином, правомірними є доводи ДФС про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції у першому півріччі 2016 року на 12 638 116 грн.

Необґрунтовано відхилені доводи ДФС щодо неналежного віднесення позивачем витрат по ремонту буксирів "Ровангард" і "Українець" до валових витрат, в той час, як внаслідок підвищення техніко-економічних можливостей буксирів такі основні засоби вважаються новоствореними об'єктами та витрати по їх ремонту мають бути віднесені до складу основних засобів з подальшим розподілом такої вартості у вигляді амортизації.

Необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження доводів податкового органу про надання позивачем послуг буксиром "Ровангард" у травні, вересні 2015 року за цінами, нижче їх собівартості, та надання послуг з буксирування ТОВ "Рейдовий термінал "Конкорд" нижче звичайної ціни, що призвело до заниження ПДВ.

Судом помилково не прийнято до уваги, що внаслідок розрахунку сум податку на доходи іноземних юридичних осіб, а саме компанії-нерезидента "MERITAME CARGO LINE S.A", за 2015 рік за курсом іншим, ніж офіційний курс НБУ, позивачем занижено вказаний податок на 10 501,10 грн. Також не враховані обставини несвоєчасної сплати позивачем вказаного податку у березні 2016 року на п'ять днів, в зв'язку з чим до позивача обґрунтовано застосований штраф в розмірі 10% від суми податку.

Апелянт також не погоджується з висновками суду щодо непідтвердження висновків перевірки про порушення позивачем ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", які мають місце в зв'язку із нарахуванням позивачем нерезиденту - компанії "MERITAME CARGO LINE S.A" оренди буксиру "Ровангард" за той час (травень-серпень 2015 року), коли буксир знаходився у доковому ремонті та не експлуатувався, всього на суму 102 297,50 доларів США. За умовами договору бербоутного чартеру від 10.07.2013 вартість оренди мала бути зменшена на вказану суму, але позивачем не здійснено будь-яких дій на повернення грошових коштів в іноземній валюті.

Також апелянт вважає правомірним ППР, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за ненадання регістрів бухгалтерського обліку в електронній формі, що також помилково не враховано судом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В ході проведення документальної планової перевірки ТОВ "Марконі" (код ЄДРПОУ 31883013) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результатами якої 04.08.2017 року складений акт № 66/28-10-49-14/31883013, встановлені порушення:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, ст.137 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього у сумі 5 358 990 грн.,

- пп.14.1.71, пп.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, абз.1, абз.2 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 5 391 348 грн.,

- пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України при сплаті доходу нерезиденту компанії "MERITAME CARGO LINE S.A" позивачем не здійснено утримання та сплату податку з доходів нерезидента в сумі 10 501,10 грн. та несвоєчасно здійснено утримання та сплату податку за рахунок виплати нерезиденту за договором бербоут-чартеру від 10.07.2013 за березень 2015 року та березень 2016 року в сумі 16 570,78 грн.,

- ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, що незаконно знаходяться за її межами" у частині порушення вимог щодо строків декларування валютних цінностей та майна, яке перебуває за межами України, в розмірі 14 812,50 доларів США при виконанні договору від 30.12.2013 з агентом-резидентом ТОВ "Бізнесмарін",

- п.2.3 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, в результаті чого у періоді з 17.03.2016 по 27.03.2017 позивач здійснював готівкові розрахунки з фізичними особами протягом одного дня понад установлену граничну суму,

- ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, а саме, за договором бербоутного чартеру від 10.07.2013, укладеного з фірмою "MERITAME CARGO LINE S.A" протерміновано розрахунки у сумі 102 297,50 доларів США.

На підставі акту перевірки 31.08.2017 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0006324914 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6 081 409,25 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 5 358 990 грн. та штрафними санкціями - 722 419,25 грн.,

- № 0006314914 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 087 022 грн., в т.ч. за основним платежем на 5 391 348 грн. та штрафними санкціями - 2 695 674 грн.,

- № 0006354914 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 16 572,08 грн.,

- № 0006414914 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 2 259 377,56 грн.,

- № 0006334914 про стягнення адміністративного штрафу в розмірі 510 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з непідтвердження податковим органом висновків акту перевірки.

Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Порядок формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, врегульований ст.198 ПК України, відповідно до п.198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 44.1 ст.44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З акту перевірки вбачається, що на визначення ТОВ "Марконі" грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ вплинули висновки акту перевірки щодо:

- не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "СП "Аргус" у квітні 2015 року з надання послуг ремонту та поставки приходних запасних частин на ремонт буксирів, з ТОВ "Техно-Дизель" у період з січня 2015 по вересень 2017 по поставці дизельного палива,

- неправомірного віднесення позивачем витрат по ремонту буксирів "Ровангард", "Українець" та "Костянтин Ольшанський" до валових витрат, в той час, як внаслідок підвищення техніко-економічних можливостей буксирів такі основні засоби вважаються новоствореними об'єктами та витрати по їх ремонту мають бути віднесені до складу основних засобів з подальшим розподілом такої вартості у вигляді амортизації,

- надання позивачем послуг буксиром "Ровангард" у травні, вересні 2015 року за цінами, нижче їх собівартості, та надання послуг з буксирування ТОВ "Рейдовий термінал "Конкорд" нижче звичайної ціни, що призвело до заниження ПДВ.

На підтвердження здійснення операції з ТОВ "СП "Аргус" як до перевірки, так і до суду першої інстанції позивачем надані: копії договорів по наданню послуг з ремонту та поставки запасних частин на ремонт буксирів: від 06.03.3015 № 601-1/15, від 09.03.2015 № 903-1/15, від 27.03.2015 № 273-1/15, додаткові угоди та специфікації до них, видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товару, платіжні доручення, виписки з банку, що підтверджують повну оплату за виконані роботи та поставлений товар. На підтвердження поставки товару позивачем також надана товарно-транспортна накладна від 01.04.2015 (стор.18-21 акту, т.10 а.с.75-111).

Спростовуючи доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ "СП "Аргус" позивач надав журнал реєстрації ввідного інструктажу з питань охорони праці, електро, пожежної безпеки, який ведеться на підприємстві, з якого вбачається проведення інструктажу працівникам ТОВ "СП "Аргус" 10.03.2015 року (т.10 а.с.73-74).

Проведення ремонтних робіт буксирів, які орендує ТОВ "Марконі" та які знаходяться в акваторії Миколаївського морського порту, працівниками ТОВ "СП "Аргус" підтверджується також листом адміністрації Миколаївського морського порту від 15.09.2017 № 2017, яким підтверджена видача працівникам ТОВ "СП "Аргус" в період з 01.03.2015 по 30.04.2015 року 13 разових, 23 тимчасових та одну постійну перепустку на право входу (виходу) на територію (з території) порту (т.10 а.с.101).

Доводи ДПІ про не підтвердження господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом ґрунтується лише на податковій інформації ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.09.2016 № 611/7/14-02-14-02/38524975, якою не підтверджена господарська діяльність ТОВ "СП "Аргус" в .ч. з контрагентом-покупцем ТОВ "Марконі" за квітень 2015 року. Такий висновок податкових орган зробив внаслідок не підтвердження операцій по поставці ТОВ "СП "Аргус" запасних частин та послуг від своїх контрагентів-постачальників, які останній в подальшому надавав ТОВ "Марконі" (стор.20-21 акту перевірки).

Судова колегія вважає, що доводи ДФС, які викладені у податковій інформації, рівно як і довід відповідача щодо неможливості встановлення походження товару у другому ланцюгу постачання, не можуть бути покладені у вину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої операції.

ДФС не обґрунтувала неможливість надання послуг по ремонту буксирів власними силами ТОВ "СП "Аргус", в зв'язку з чим її посилання про неможливість надання ТОВ "СП "Аргус" послуг, які ним не отримувались від своїх постачальників, є хибними.

Крім того, судова колегія зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Судова колегія також погоджується з висновками суду щодо недоведення податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Дизель" по поставці останнім на адресу позивача дизпалива для заправки буксирів.

З акту перевірки вбачається, що на підтвердження виконання умов договору з ТОВ "Техно-Дизель" від 15.07.2013 № 45 позивачем до перевірки надані податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, звіти про списання дизпалива, повну оплату за поставлений товар (стор.23-24 акту).

Разом з цим, ДФС вважає, що транспортування здійснювалось без документів, які надають на це право, а саме: відсутні дозволи на в'їзд на територію Миколаївського порту, дозволи державної екологічної інспекції щодо можливості здійснення перевантажувальних (бункерувальних) операцій з нафтопродуктами (паливом), копії свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про повірку робочого часу вимірювальної техніки (місткість цистерни), свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про незаконність таких вимог до позивача, оскільки такі документи не повинні знаходитись у позивача з огляду на те, що відповідно до п.1.1 від 15.07.2013 № 45 поставка нафтопродуктів здійснюється за рахунок і силами продавця.

При цьому судова колегія враховує наявність у ТОВ "Марконі" копії ліцензії авто перевізників - ФОП Ярченко С.І., ТОВ "О.С.А.-Транс", ТОВ "Транспортна компанія "Скат", ТОВ "Олентранс" які здійснювали поставку нафтопродуктів на підставі договору позивача з ТОВ "Техно-Дизель", виданих Укртрансбезпекою на внутрішні перевезення небезпечних вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами, сертифікати відповідності на дизельне паливо (т.3 а.с. 16-19, 180-181, 210-211, 222 105-108, 119-121, 170, 198-200, 204, 213-215).

На спростування доводів податкового органу щодо не підтвердження операцій по поставці дизпалива позивачем надані приймально-здавальні акти за період з січня по вересень 2015 по на кожну партію поставки, відповідно до яких Миколаївською філією ДП "АМПУ" адміністрації Миколаївського морського порту надані ТОВ "Марконі" послуги пожежної машини для забезпечення пожежної безпеки при перевантаженні пожежонебезпечного вантажу (т.3 а.с.22, 32, 43, 53, 63, 74, 84, 95, 110, 114, 138, 153, 163, 172, 182, 197, 216, 225), акти заміру ваги при бункеруванні буксирів ТОВ "Марконі", укладених позивачем з ТОВ "Техно-Дизель" (т.3 а.с.113, 132, 147), дозволи Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря щодо можливості здійснення перевантажувальних (бункерувальних) операцій з нафтопродуктами на буксири "Ровангард", "Українець", "Докер", "Зюйд", "Урал", "Капітан Міхаліс", "Бугський" біля причалу ДП Миколаївський МТП (т.3 а.с.34,45,55,66,76,87,98,112, 124,125,141,155,166,185,219,229).

Також позивачем надані листи, скеровані ним на адресу головного диспетчера АМПУ "Миколаївський морський порт" та начальника воєнізованої охорони Миколаївського філіалу АМПУ "Миколаївський морський порт", капітана Миколаївського морського порту з повідомленням про здійснення переходу буксирів "Ровангард", "Українець", "Докер", "Зюйд", "Урал", "Капітан Міхаліс", "Бугський" з одного причалу до іншого для бункерування дизпаливом та з проханням надати дозвіл для ввозу на територію порту дизельного палива, яке буде здійснюватися відповідним транспортним засобом ТОВ "Техно-Дизель" у період з січня по вересень 2015 року (т.3 а.с.23, 44,54,65,75,86,97,111,123,140,154,165,174,184,203,205,218,227), та акти виконаних робіт, укладених між ТОВ "Марконі" та Миколаївською філією ДП АМПУ, з яких вбачається видача останнім перепусток на вхід, в'їзд службового автотранспорту, в'їзд вантажного автотранспорту на територію порту (т.4 а.с.172-175).

На підтвердження реальності здійсненої операції з ТОВ "Техно-дизель" позивачем надані: паливний звіт, накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) дизпалива, інвентаризаційні описи майна - дизпалива та технічної олії по кожному буксиру, теплотехнічні звіти за січень-вересень 2015 (т.4 а.с.1-171), які підтверджують використання придбаного дизельного палива ТОВ "Марконі" для власних потреб, а саме, заправки буксирів, що знаходяться в його користуванні.

ДФС не має претензій щодо діяльності цього контрагента ні як в ході проведення перевірки, так і під час подачі апеляційної скарги. Апелянт не заперечує факту надання позивачем під час перевірки листів на адресу ДП АМПУ "Миколаївський морський порт" щодо оформлення пропусків на ввезення на територію порту дизельного палива, але свої висновки про не підтвердження реальності операцій з цим контрагентом ґрунтує лише на ненаданні документів, що підтверджують в'їзд/виїзд транспортних засобів ТОВ "Техно-Дизель" на територію порту.

Вказані доводи апелянта спростовуються наданими позивачем первинними документами, які в своїй сукупності підтверджують факт поставки транспортом ТОВ "Техно-Дизель" на територію ДП АМПУ "Миколаївський морський порт" для заправки буксирів ТОВ "Марконі", які знаходяться в нього в оренді.

Матеріали справи містять довідку ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 13.05.2015 № 73/14-04-22-04/37206551 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-Дизель", якою встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Марконі" (т.12 а.с.37-42).

Крім того, судова колегія враховує, що господарські операції позивача, в т.ч., з ТОВ "Техно-Дизель" у попередні періоди були предметом планової перевірки ТОВ "Марконі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої 16.02.2016 складено акт № 79/14-03-22-02/31883013 та відповідні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання, як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість.

За результатами судового оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень у справі № 814/1547/16 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року, податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акту перевірки від 16.02.2016 № 79/14-03-22-02/31883013 скасовані. При цьому суди виходили, в т.ч., з не підтвердження доводів податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Дизель" по поставці дизпалива.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Техно-Дизель", ТОВ "СП "Аргус" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами.

Щодо наступних доводів ДФС про заниження позивачем податку на прибуток внаслідок неправомірного завищення собівартості виконаних робіт, пов'язаних з віднесенням до валових витрат вартості ремонту буксирів "Ровангард" ,"Українець" та "Костянтин Ольшанський", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів врегульовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Мінюсті України 18.05.2000 за № 288/4509, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Мінфіну України від 28.07.2000 № 181, зареєстрованого в Мінюсті України 10.08.2000 за № 487/4708, та Методологічними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.3003 № 561.

Дійсно, відповідно до п.21 Методичних рекомендацій та абз.2 П(С)БО 14 затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об'єкту.

Пункт 21 Методичних рекомендацій також встановлює, що затрати орендаря на поліпшення об'єкту операційної оренди визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29 - 31 цих Методичних рекомендацій.

Відповідно до пунктів 29,31 Методичних рекомендацій рішення про характер і ознаки здійснюваних операцій підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що підставою для визнання витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, капітальними інвестиціями, є відповідне рішення керівника підприємства з урахуванням того, що такі роботи призводять до збільшення очікуваних майбутніх вигід від об'єкта основних засобів.

За даними перевірки позивачем здійснено доковий ремонт буксиру "Ровангард", доковий ремонт та огляд буксиру "Українець", черговий класифікаційний ремонт буксиру "Костянтин Ольшанський"(стор.25-45 акту перевірки). Вказані обставини підтверджуються первинними документами: ремонтними відомостями, погодженими з Регіональним представництвом у м.Миколаєві Регістра судноплавства України, актами огляду судна, актами виконаних робіт, актами дефектації (т.5 а.с.25-78, т.6 а.с.4-39, т.7 а.с.24-71).

Судова колегія враховує пояснення позивача, з якими вірно погодився і суд першої інстанції, що вказані ремонтні роботи на буксирах "Ровангард", "Українець" та "Костянтин Ольшанський" здійснені на підставі вимог Правил огляду судів Регістра судноплавства України № 2-06-3 за 2012 рік, які передбачають поточний огляд судна для відновлення та підтвердження класу судна, його справного та працездатного стану на майбутній міжремонтний період, тобто які є обов'язковими для здійснення подальшої експлуатації судна.

Відповідачем не доведено, що проведені позивачем ремонтні роботи буксиру призвели до модернізації, модифікації чи підвищення якості у порівнянні з паспортними даними, що має наслідком збільшення очікуваних майбутніх вигід від об'єкта основних засобів

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п.15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

З урахуванням викладеного, вірними є висновки суду першої інстанції про незаконність та непідтвердженість доводів податкового органу щодо порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України внаслідок віднесення витрат по доковому ремонту (огляду) буксирів до валових витрат підприємства, що мало наслідком заниження доходу (прибутку).

Щодо доводів податкового органу про завищення собівартості виконаних робіт при здійсненні позивачем ремонту орендованого буксиру "Костянтин Ольшанський" у першому півріччі 2016 року судова колегія вважає їх помилковими та такими, що не спростовує висновків суду.

В основу зазначених висновків ДФС поклала обставини, що роботи з поліпшення та поновлення ресурсу неробочого основного засобу - буксиру "Костянтин Ольшанський" не є витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, оскільки договір чартеру, який передбачає фрахт неробочого судна, суперечить ст.207 КТМ України, відповідно до якого судновласник передає судно фрахтувальнику лише у стані, придатному для використання.

Відповідно до пп.15.4 п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі - П(С)БО 16), до загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду них засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Пунктом 16 П(С)БО 16 визначено, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат до) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Зокрема, абз.2 п.7 П(С)БО 16 визначено, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що якщо судно знаходиться в ремонті, то всі загальновиробничі витрати на його утримання, в т.ч. на його ремонт повинні визначатися у складі витрат, тобто включатимуться до складу витрат у тому звітному (податковому) періоді, у якому вони виникли, без залежності від визнання доходів від його використання у цей період.

Щодо висновків ДФС про заниження позивачем податку на додану вартість у 2015 році внаслідок продажу послуг з буксирування нижче їх собівартості а в 2016 році - нижче звичайної ціни судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Марконі" надає послуги буксирами при швартових операціях в портах Миколаївського регіону за ставками, розробленими ДП "УкрНДІМФ" з рівнем рентабельності 130-160%, що підтверджується відповідним наказом директора ТОВ "Марконі" та проведеним ДП "УкрНДІМФ" розрахунком (т.11 а.с.1-14).

З наведених первинних документів вбачається, що ставка плати за роботу буксирів здійснюється з розрахунку на 1 годину, в той час, як до висновків про продаж послуг буксирування нижче їх собівартості ДФС прийшла внаслідок розрахунків, виключно виходячи з бухгалтерських регістрів, одиницею розрахунку яких є місяць.

Тобто, при проведення розрахунку податковим органом мало місце співставлення загальної суми витрат із сумою отриманих доходів за місяць без врахування розроблених ставок плати за послуги, без врахування умов договорів на виконання робіт (це стосується добового використання деяких буксирів), без врахування розробленої звичайної ціни на послуги, сформованої на підставі ставок (робочий (ходовий) час буксиру, час простою буксиру (стояночний) тощо).

Податковим органом, незважаючи на численні заперечення позивача не зроблена перевірка ставки роботи буксиру за одну годину за рівнем її собівартості.

Відтак, вірними є висновки суду, який вважав недоведеними посилання ДФС щодо продажу позивачем послуг буксиру нижче їх собівартості.

Щодо продажу послуг буксирів для ТОВ "Рейдовий термінал "Конкорд" нижче звичайної ціни судова колегія погоджується з доводами позивача, що до таких висновків податковий орган прийшов без врахування умов договору № 26-П від 20.09.2016 з додатковими угодами № 1 від 23.12.2016 та № 2 від 25.04.2017, відповідно до яких застосовано ставки за роботу буксирів, якщо буксири мають використовуватися протягом доби та більше за заявкою одного контрагента.

З акту перевірки вбачається, що позивачем надані як договір з додатком, так і наказ директора ТОВ "Марконі" від 20.09.2016 № 145, який встановлює розмір плати за роботу буксирів протягом доби та більше за заявою одного контрагента. Вартість послуг буксира згідно наказу є ідентичною вартості послуг буксира, визначеною у договорі між ТОВ "Марконі" та ТОВ "Рейдовий термінал "Конкорд" (стор.68-79 акту перевірки, т.11 а.с.15-20).

Судова колегія враховує, що ТОВ "Рейдовий термінал "Конкорд" надавало повідомлення щодо кожного початку та закінчення рейсу, що перевищувало добу, що підтверджує обґрунтоване застосування ставок у відповідності до умов договору (т.11 а.с.111,114,120,123). Використання послуг буксирів понад одну добу також підтверджується приймально-здавальними актами, складеними сторонами за договором (т.1 а.с.127-184).

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до абз.1 пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновків що відповідачем не наведено жодних доказів, що ТОВ "Марконі" надає послуги буксирів нижче звичайної ціни.

В зв'язку з необґрунтованістю та непідтвердженістю доводів податкового органу щодо заниження позивачем як податку на прибуток, так і податку на додану вартість, судом першої інстанції вірно скасовані ППР № 0006324914 і № 0006314914.

Судова колегія також звертає увагу на те, що у ППР № 0006314914 від 31.08.2017 про збільшення податку на додану вартість невірно визначені штрафні санкції в розмірі 2 695 674 грн., що складає 50 % від суми основного платежу - 5 391 348 грн. Такий розрахунок визначений ДПІ з посиланням на п.123.1 ст.123 ПК України, враховуючи повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. В акті перевірки на стор.6 є посилання на здійсненні перевірки ТОВ "Марконі", за результатами якої 16.02.2016р. складений акт № 79/14-03-22-02/31883013 про встановлені порушення, в т.ч. з ПДВ. При цьому зазначено, виявлені порушення оскаржуються в судовому порядку.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі № 814/1547/16, скасовані податкові повідомлення рішення від 03.03.2016, прийняті на підставі акту перевірки ДПІ від 16.02.2016 № 79/14-03-22-02/31883013.

З цього ж реєстру в ході апеляційного розгляду встановлено, що в ході судового оскарження за позовом ТОВ "Марконі" постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 814/1977/16, визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ від 13.06.2016 № 0000594100, яке прийнято за результатами камеральної перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 23.05.2016 № 55/28-08-41/31883013.

Вказані обставини свідчать про те, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006314914, а саме станом на 31.08.2017р., скасовані попередні рішення ДПІ про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що має наслідком визначення у ППР від 31.08.2017р. № 0006324914 штрафних санкцій в розмірі 25%, а не 50% від суми основного платежу.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування ТОВ "Марконі" пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на підставі ППР № 0006414914.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок того, що позивачем про терміновано розрахунки у розмірі 102 297,50 доларів США з компанією-нерезидентом "MERITAME CARGO LINE S.A" за договором бербоутного чартеру від 10.07.2013 буксиру "Ровангард". Відповідач вважає, що вартість ремонту буксиру "Ровангард", який проводився у травні-серпні 2015 року та перевищував 5% від вартості страхування судна, за умовами договору бербоут-чартеру повинна була бути повернута позивачу компанією-нерезидентом у вигляді зменшення ставки плати за безбоут-чартер. Але позивачем не здійснено будь-яких дій на повернення грошових коштів в іноземній валюті.

Погоджуючись з доводами суду щодо безпідставності доводів відповідача, судова колегія враховує положення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, відповідно до яких виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Тобто, для того, що б кошти в іноземній валюті були перераховані на спеціальні рахунки резидента, їх розмір має бути визначений умовами договору.

Судова колегія вважає вірними доводи позивача, що висновок ДФС про порушення позивачем термінів розрахунків в іноземній валюті зроблені без урахування положень договору бербоут-чартера від 10.07.2013, відповідно до якого зменшення розміру плати за фрахт судна не може бути здійснено фрахтувальником в односторонньому порядку без отримання згоди судновласника.

До того ж, підпунктом "а" п.10 договору передбачено підтримання фрахтувальником класу судна за свій рахунок, якщо це є прийнятним. Тобто, умовами бербоут-чартеру фрахтувальнику надано право віднести витрати на поточний ремонт судна за свій рахунок, або узгоджувати зміну ставки оплати, як це передбачено підпунктом "і" цього ж пункту (т.5 а.с.1-20).

З пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ "Марконі", виходячи з власних міркувань, не зверталось до судновласника за зменшенням орендної ставки за договором бербоут-чартера від 10.07.2013.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду, що у відповідачі були відсутні підстави стверджувати про порушення ТОВ "Марконі" ст.2 Закону № 185/94-ВР в частині протермінованих розрахунків на суму 102 297,50 доларів США, та як наслідок, здійснення нарахування пені.

Позивачем у даному спорі оскаржується ППР № 0006334914, яким до позивача заснований штраф у розмірі 510 грн. за ненадання регістрів бухгалтерського обліку в електронній формі в ході проведення планової перевірки, що є порушенням п.85.2 ст.85 ПК України.

При цьому, ДФС посилається на абзаци 1,2 п.121.1 ст.121 ПК України, відповідно до яких накладення штрафу в розмірі 510 грн. здійснюється за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Спростовуючи доводи податкового органу, позивач не заперечує, що відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Разом з тим, позивач зазначає, що цим же пунктом встановлено, що для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи, що позивачем не ведуться в електронній формі регістри бухгалтерського обліку та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на момент проведення перевірки не визначений загальний формат та порядок подачі такої інформації, судова колегія вважає вірним висновок суду про відсутність підстав про застосування до позивача зазначених штрафних санкцій.

При цьому судова колегія враховує факт надання ТОВ "Марконі" регістрів бухгалтерського обліку на паперових носіях, що не заперечується відповідачем та підтверджується змістом апеляційної скарги, яка в той же час не містить доводів на спростування висновків суду щодо незаконності ППР № 0006334914.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування ППР від 31.08.2017 № 0006324914, № 0006314914, № 0006414914 та № 0006334914.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду про незаконність ППР № 0006354914 від 31.08.2017, яким позивачу донарахований податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 16 572,08 грн.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що їх розмір складає 10 % від несвоєчасно погашеної суми податкового боргу всього в розмірі 165 720,78 грн.

Відповідно до пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб здійснюється одночасно з виплатою доходу нерезиденту.

Як встановлено в ході перевірки та не заперечується позивачем сплата податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 378,37 грн. відбулась 17.03.2015, тобто із запізненням на один день у порівнянні з датою сплаченого нерезиденту доходу - 16.03.2015, у розмірі 165 342,41 грн. відбулась 09.03.2016, - із запізненням на п'ять днів від дати слати нерезиденту доходу - 04.03.2016. Детально податковим органом зроблений розрахунок нарахувань штрафних санкцій (т.2 а.с.75).

Оскільки штрафні санкції нараховані у відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ППР № 0006354914 від 31.08.2017.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку правовідносинам сторін в цій частині, в зв'язку з чим прийшов до помилкових висновків про відсутність в діях ТОВ "Марконі" порушень пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України при сплаті доходу нерезиденту компанії "MERITAME CARGO LINE S.A".

Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткову відмову у позові.

Оскільки відповідачу, згідно з ч.2 ст.133 КАС України, на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року відстрочена сплата судового збору в розмірі 370 010,04 грн. до ухвалення судового рішення у справі, а за наслідком апеляційного розгляду скарга підлягає частковому задоволенню з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням позову, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що загальний розмір позовних вимог складає 16 444 890,89 грн., а частина задоволених позовних вимог внаслідок апеляційного розгляду складає 16 428 318,81 грн., тобто 99,9%, судовий збір, якій відстрочений відповідачу до ухвалення судового рішення, має бути зменшений на 0,1%, тобто на 370,01 грн. Тому за наслідками апеляційного розгляду з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 369,640,03 грн. (370 010,04 - 370,01).

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України в разі зміни рішення суду першої інстанції за наслідками апеляційного розгляду, підлягає зміни і розподіл судових витрат, визначених цим рішенням.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління офісу великих платників податків ДФС на користь позивача стягнутий судовий збір у розмірі 246 673,36 грн., тобто у повному розмірі.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду позовна заява ТОВ "Марконі" підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 246 426,69 грн.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Одеського управління офісу великих платників податків ДФС № 0006354914 від 31.08.2017.

В цій частині прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Змінити розмір судового збору, який стягнутий з Одеського управління офісу великих платників податків ДФС на користь ТОВ "Марконі", визначивши його в розмірі 246 426,69 (двісті сорок шість тисяч чотириста двадцять шість) грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з Одеського управління офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) до Державного бюджету України (рахунок № 34315206081007, отримувач - УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 369 640,03 (триста шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 17 серпня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко