Постанова

від 15.08.2018 по справі 815/4879/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4879/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Вербицька Н. В. , Кравченко К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - Руденко О.М. (довіреність від 14.05.2018 р.)

представника позивача - Корміч С.В. (довіреність від 06.07.2018 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2017р. у справі за позовом Приватного підприємства "Агросоюз-2000" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач ПП Агросоюз-2000 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2017 року №0018461407 та №0018471407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.07.2017 року ПП Агросоюз-2000 отримало від ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення: від 10.07.2017 року №0018461407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 25 156 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6289 грн., всього на суму - 31 445 грн.; від 10.07.2017 року №0018471407 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5685 грн. Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Агросоюз-2000 , код ЄДРПОУ 30692730, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Рефакція , код ЄДРПОУ 40950650, за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року №620/15-32-14-07/30692730 від 14.06.2017 року. Позивач вказав, що оскільки ПП Агросоюз-2000 не погодилося з висновками перевірки та фактами, викладеними в акті перевірки, воно 23.06.2017 року надало до ГУ ДФС в Одеській області заперечення до акту перевірки вих.№65 від 22.06.2017 року. Відповідно до відповіді на заперечення, висновки акту перевірки в частині донарахувань по ПДВ зменшені на загальну суму 50 985 грн., у тому числі за березень 2017 року - 50 985 грн. та на суму завищення від'ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березні 2017 року на загальну суму - 6131 грн., в іншій частині висновки акту перевірки залишені без змін. ПП Агросоюз-2000 звернулося до ДФС України із скаргою вих.№70 від 14.07.2017 року про скасування податкових повідомлень-рішень, вважаючи, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства України. Рішенням ДФС України вих.№17055/6/99-99-11-01-01-25 від 04.08.2017 року продовжено строк розгляду первинної скарги до 18.09.2017 року. 18.09.2017 року до ПП Агросоюз-2000 надійшло рішення про результати розгляду скарги ДФС України вих.№19879/6/99-99-11-01-01-25 від 06.09.2017 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року №0018461407 та №0018471407, а скаргу директора ПП Агросоюз-2000 - залишено без задоволення.

Також позивач зазначив, що ПП Агросоюз-2000 вважає, що ГУ ДФС в Одеській області документальна позапланова перевірка проведена незаконно, оскільки відповідно до листів ПП Агросоюз-2000 №52, 53 від 01.06.2017 року директор ПП Агросоюз-2000 повідомив ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Одеській області про те, що втрачено частину документів підприємства, та прийняв на себе зобов'язання протягом строку, встановленого абз.2 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, відновити втрачені документи. Також, листом №54 від 01.06.2017 року ПП Агросоюз-2000 направило до ГУ ДФС в Одеській області клопотання про перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення документів ПП Агросоюз-2000 в межах строку, вказаного в абз.2 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України. Як зазначив позивач, ніякої відповіді на цей лист ПП Агросоюз-2000 не отримало.

Позивач вказав, що у ході перевірки директор ПП Агросоюз-2000 отримав від перевіряючих запит від 02.06.2017 року про надання первинних документів, якими підтверджено декларування податкового кредиту з ПДВ з ТОВ Рефакція за період з 0.01.2017 року по 28.02.2017 року. На цей запит була надана відповідь №58 від 06.06.2017 року, в якій вказано, що на підприємстві призначено комісію для встановлення переліку відсутніх документів, роботою якої встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Рефакція за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року відсутні. Позивач вважав, що проведення перевірки за таких обставин було неможливим, терміни проведення перевірки повинні були перенесені до дати відновлення та надання документів ПП Агросоюз-2000 .

Також позивач зазначив, що податковою в акті перевірки наводяться не факти, а припущення перевіряючих, при цьому взагалі не перевірялись первинні документи ПП Агросоюз-2000 , а вказівки на те, проводилась чи не проводилась податкова перевірка ТОВ Рефакція в акті перевірки немає. Як вказав позивач, в акті перевірки безпідставно, без вказівки на жоден факт, зроблений висновок про нереальність господарських відносин ТОВ Рефакція з ПП Агросоюз-2000 за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року. Наведені акті перевірки дані про те, що ТОВ Рефакція придбавало у постачальників одні види товарів, а реалізовувало ПП Агросоюз-2000 інші, на думку позивача, не можуть свідчити про нереальність взаємовідносин ТОВ Рефакція з ПП Агросоюз-2000 без вивчення господарської діяльності ТОВ Рефакція та ПП Агросоюз-2000 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких, посилаючись на акт перевірки позивача, зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року встановлено його завищення на суму 30 841 грн. В ході проведення перевірки директору ПП Агросоюз-2000 було надано запит від 02.06.2017 року щодо надання первинних документів, а саме: договору, актів, складських документів, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, оборотно-сальдових відомостей по відповідним рахункам, а також пояснень щодо здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Рефакція за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року. ПП Агросоюз-2000 було надано відповідь від 06.06.2017 року №59, в якій було зазначено, що ПП Агросоюз-2000 розпочата комісії з розслідування причин втрати запитуваних документів. Як зазначив представник відповідача, наказ про призначення комісії та акт з результатами розслідування комісії не надано. Представник відповідача вказав, що ПП Агросоюз-2000 не надано первинні документи для проведення перевірки, що згідно п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, свідчить про їх відсутність. Представник відповідача зазначив, що первинні документи до перевірки не надані, що в свою чергу не підтверджує реального здійснення операцій із надання відповідних товарів та не дає ПП Агросоюз-2000 права на формування податкового кредиту у січні, лютому 2017 року по взаємовідносинам з ТОВ Рефакція .

Також, представник відповідача зазначив, що аналізом баз ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ Рефакція встановлено, що основним видом діяльності останнього є оптова торгівля хімічними продуктами. Також, встановлено, що з початку здійснення господарської діяльності (грудень 2016 року) ТОВ Рефакція придбало у постачальників борошно пшеничне вищого ґатунку, меблі, інструменти в асортименті (затискач з фіксатором та закругленими губками, домкрат гідравлічний, гвинт, викрутка, ключ, пасатижі, плоскогубці), комбікорм, косметику, освітлювальне обладнання, рекламні каталоги. Придбання (в тому числі імпорту) поставлених товарів на адресу ПП Агросоюз-2000 за відповідний період не відбувалося.

Представник відповідача вважав, що в ході проведення перевірки та інформації, наявної в інформаційно-аналітичних системах ГУ ДФС в Одеській області, встановлено підміну (фіктивне введення в обіг) товару при придбанні ТОВ Рефакція інструментів, борошна, меблів, освітлювального обладнання, рекламних каталогів та реалізації до ПП Агросоюз-2000 обладнання для обробки сільськогосподарської продукції на загальну суму 490 957,76 грн., сума ПДВ - 81 826,29 грн., що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ Рефакція із ПП Агросоюз-2000 за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0018461407 від 10.07.2017 року та №0018471407 від 10.07.2017 року. Стягнуто сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Агросоюз-2000 (код ЄДРПОУ 30692730).

На вказану постанову Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови від 12.12.2017 року були порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ПП Агросоюз-2000 зареєстроване 11.02.2000 року юридичним департаментом Одеської міської ради за №1 556 120 0000 016268.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 15.07.2011 року №29-02/8273, ПП Агросоюз-2000 взято на облік в органах державної податкової служби 24.02.2000 року за №7748 (а.с. 27).

ПП Агросоюз-2000 отримало свідоцтво платника податку на додану вартість 28.02.2000 року №200016042 (а.с. 30).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), наказу ГУ ДФС в Одеській області від 30.05.2017 року №1809 та направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області: від 30.05.2017 року №2581/14-07, головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Накіпеловим В.В., від 30.05.2017 року №2582/14-07, головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Дімітровим О.Ю., проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП Агросоюз-2000 , код ЄДРПОУ 30692730, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Рефакція , код ЄДРПОУ 40950650, за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року, тривалістю п'ять робочих днів.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14 червня 2017 року №620/15-32-14-07/30692730 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП Агросоюз-2000 , код ЄДРПОУ 30692730, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Рефакція , код ЄДРПОУ 40950650, за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року (а.с. 32-42).

Відповідно до висновку акту, зазначені наступні порушення позивача:

1) п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 75 695 грн., у тому числі по періодам: лютий 2017 року - 25 156 грн., березень 2017 року - 50 985 грн.;

- завищено від'ємне значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6131 грн., у тому числі по періодам: березень 2017 року - 6131 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 14.06.2017 року №620/15-32-14-07/30692730, 23.06.2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з запереченнями на вказаний акт перевірки (а.с. 46-49).

Листом від 05.07.2017 року №6100/10/15-32-14-07 про результати розгляду заперечень, Головне управління ДФС в Одеській області повідомило позивача про те, що висновки акту перевірки в частині донарахувань по ПДВ зменшені на загальну суму 50 985 грн., у тому числі за березень 2017 року - 50 985 грн. та на суму завищення від'ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березні 2017 року на загальну суму - 6131 грн., в іншій частині висновки акту перевірки залишені без змін (а.с. 50-52).

На підставі зазначеного акту від 14 червня 2017 року №620/15-32-14-07/30692730 та результатів розгляду заперечень на акт, ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0018461407 від 10.07.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 31 445 грн., у тому числі 25 156 грн. - за податковими зобов'язаннями; 6289 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45);

- №0018471407 від 10.07.2017 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5685 грн. (а.с. 43).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 14.07.2017 року позивач подав скаргу до ДФС України про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2017 року №0018461407 та №0018471407 (а.с. 53-57).

За результатами розгляду скарги ПП Агросоюз-2000 рішенням ДФС України від 06.09.2017 року №19879/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2017 року №0018461407 та №0018471407 залишено без змін, а скаргу ПП Агросоюз-2000 - без задоволення (а.с. 59-62).

Також встановлено, що між ПП Агросоюз-2000 (Покупець) та ТОВ Рефакція (Постачальник) були укладені наступні договори:

- договір поставки №2701рф від 27.01.2017 року (а.с. 87-88);

- договір поставки №2301рф від 23.01.2017 року (а.с. 99-100).

Згідно даних договорів Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець - приймати та оплачувати обладнання. Конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару визначаються в накладних на товар, які після складання є невід'ємними додатками до договору.

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 89-93, 101-107).

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно до вимог ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося вище, згідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до вимог п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами зазначених вище господарських операцій на підставі наявних первинних документів відповідні податкові накладні, виписані та зареєстровані в ЄРПН контрагентом ТОВ Рефакція - вносилися позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого вносилися до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період. Дані обставини підтверджуються актом перевірки від 14.06.2017 року.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Рефакція - підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які перелічено судом вище, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача відносно того, що документальна позапланова перевірка ПП Агросоюз-2000 ГУ ДФС в Одеській області була проведена незаконно, оскільки існували законодавчо встановлені підстави для перенесення термінів її проведення.

Відповідно до листів ПП Агросоюз-2000 №52, 53 від 01.06.2017 року (а.с. 63-64), директор ПП Агросоюз-2000 повідомив ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Одеській області про те, що втрачено частину документів підприємства, та прийняв на себе зобов'язання протягом строку, встановленого абз.2 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України відновити втрачені документи.

Листом №54 від 01.06.2017 року (а.с. 65) ПП Агросоюз-2000 направило до ГУ ДФС в Одеській області клопотання про перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення документів ПП Агросоюз-2000 в межах строку, вказаного в абз.2 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Колегією суддів встановлено, що у ході перевірки ПП Агросоюз-2000 отримало від перевіряючих запит від 02.06.2017 року (а.с. 67) про надання первинних документів, якими підтверджено декларування податкового кредиту з ПДВ з ТОВ Рефакція за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року. На вказаний запит ПП Агросоюз-2000 була надана відповідь №58 від 06.06.2017 року (а.с. 70), в якій зазначено, що на підприємстві призначено комісію для встановлення переліку відсутніх документів, роботою якої встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Рефакція за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року - відсутні.

Проведення перевірки за таких обставин було неможливо, терміни проведення перевірки повинні були перенесені до дати відновлення та надання документів ПП Агросоюз-2000 .

Відповідно до вимог п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Агросоюз-2000 повністю виконало вимоги законодавства. Наказом №19-о від 01.06.2017 року (а.с. 66) по підприємству призначена комісія для встановлення переліку відсутніх документів розслідування причин їх втрати, листами від 02.06.2017 року (а.с. 68-69) запрошені представники Київського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області та ГУ ДСНС України в Одеській області для участі в комісії.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання суду першої інстанції, в ході проведення службової перевірки на підприємстві згідно наказу №19-о від 01.06.2017 року втрачені документи по взаємовідносинам з ТОВ Рефакція було віднайдено серед великої кількості інших первинних документів позивача.

Відповідно до наданого позивачем Акта комісії для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх втрати від 28.08.2017 року, причиною втрати документів є недбалість директора Гірди С.В. (а.с. 71).

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не вбачається підстав для неврахування первинних документів позивача, наданих до суду, які не були надані до перевірки, та бере ці документи до уваги.

Також, на підтвердження подальшої реалізації придбаних товарів позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів:

- договору №0411АС від 04.11.2014 року між позивачем та ТОВ ПК Оріон з специфікаціями до договору від 25.01.2017 року та від 30.01.2017 року (а.с. 108-113), видаткових накладних та рахунків-фактур від 25.01.2017 року та 30.01.2017 року;

- технічних паспортів на придбаний у ТОВ Рефакція та реалізований ТОВ ПК Оріон товар (а.с. 125-158);

- договору на надання послуг з перевезення вантажів від 03.01.2017 року №0301, укладеного між ФОП Грідін С.В. (Перевізник) та ПП Агросоюз-2000 (Замовник), відповідно до предмету якого Перевізник зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення і видати його особам, які мають право на одержання вантажу (Одержувачі), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

- заявок від 24.01.2017 року та від 30.01.2017 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом (найменування вантажу: обладнання; замовник - ПП Агросоюз-2000 ; вантажовідправник - ТОВ Рефакція" ; вантажоодержувач - ТОВ ПК Оріон );

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.01.2017 року та від 30.01.2017 року за договором №0301 від 03.01.2017 року;

- товарних чеків.

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно до вимог ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі, який є суб'єктом власних повноважень не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентом ТОВ Рефакція відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань позивача з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним на момент виникнення спірних взаємовідносин законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Рефакція , тоді як посилання відповідача на порушення законодавства контрагентом позивача в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що жодного акта перевірки контрагента позивача чи акта зустрічної звірки контрагента відповідач суду першої та апеляційної інстанцій не надав, згідно акту перевірки зустрічні звірки контрагента взагалі не призначалися.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ПП Агросоюз-2000 з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особою, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки ПП Агросоюз-2000 надало всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПП Агросоюз-2000 правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ Рефакція .

Окрім того, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі господарських операцій з вказаним контрагентом та оформлених останнім податкових накладних.

Отже, Головним управлінням ДФС в Одеській області протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року №0018461407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 31 445 грн., у тому числі 25 156 грн. - за податковими зобов'язаннями; 6289 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями, та №0018471407, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення за лютий 2017 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5685 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні. Так, у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський Суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.08.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.