Рішення

від 09.08.2018 по справі 348/2159/17

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2159/17

09 серпня 2018 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді: Грещука Р.П.

секретаря: Шпитко М.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаєрс Групп" про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Авто" про захист прав споживача, визнання доручення недійсним, стягнення коштів.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року змінено найменування та юридичну адресу відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Авто" на Товариство з обмеженою відповідальністю Лаєрс Групп , код ЄДРПОУ 41216210, юридична адреса: Одеська область, м.Одеса, Київський район, вул.Академіка Філатова, 90.

Заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 16.05.2017 року в м.Івано-Франківськ між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Авто" (нова назва: Товариство з обмеженою відповідальністю Лаєрс Групп , код ЄДРПОУ 41216210), в особі представника Остапенко Т.Т., який діє на підставі довіреності №24 від 11.04.2017 року було укладено Договір доручення №Д0200, предметом якого є легковий автомобіль марки Рено Сандеро (Renault Sandero), робочий об'єм 1,5 м.куб., мех.дизель. Даний спірний договір укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб.

На початку травня 2017 року вона в мережі Інтернет знайшла оголошення про продаж легкового авто марки "Рено Сандеро" за вигідною ціною 124000 гривень, розміщений працівниками відповідача. Після чого, вона передзвонила до представників відповідача за номером вказаним в інтернет-оголошенні та 16.05.2017 року поїхала до регіонального офісу компанії відповідача в м.Івано-Франківськ, де менеджер компанії пояснила їй, що вона повинна сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб в сумі 25000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача та написати заяву на ім'я Адміністрації ТОВ Авіс Авто на доставку автомобіля згідно п.9.3. договору після чого з нею буде укладено договір купівлі-продажу. В той же день, 16.05.2017 року, вона сплатила 25000 гривень на банківський рахунок за реквізитами наданими представником відповідача. Через декілька днів після цього, до неї зателефонував представник відповідача та повідомив, що ТОВ АВІС АВТО не зможе доставити легковий автомобіль марки Рено Сандеро (Renault Sandero) робочий об'єм 1,5 м.куб., мех. дизель., який є предметом договору та рекомендував позивачу звернутись до Адміністрації ТОВ Авіс Авто із заявою про розірвання договору та повернення коштів. Тому 24.05.2017 року вона звернулась до відповідача ТОВ АВІС АВТО із письмовою заявою в якій просила у зв'язку із непоставкою автомобіля договір доручення №Д0200 від 16.05.2017 року розірвати та повернути кошти сплачені нею в розмірі 25000 гривень.

25.07.2017 року вона отримала письмову відповідь за №6 датовану 23.06.2017 року на свою заяву від 24.05.2017 року, якою відповідач повідомляє, що договір доручення №Д0200 від 16.05. 2017 року вважається розірваним з 29.05.2017 року, проте як повідомляє відповідач ТОВ АВІС АВТО кошти сплачені нею в розмірі 25000 гривень на рахунок відповідача поверненню не підлягають, оскільки за умовами договору це є винагорода повіреного за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору, які були ним сплачені до укладення договору.

Вважає укладений між нею та відповідачем договір доручення №Д0200 від 16.05.2017 року недійсним, адже під час укладення даного договору відповідачем порушено принцип добросовісності та справедливості. На порушення її прав, передбачених ч.1 ст.15, 21 Закону України Про захист прав споживача при укладенні договору відповідач не надав їй необхідну, доступну та достовірну інформацію що стосується предмету договору, умови укладеного договору є несправедливими та такими, що порушують вимоги ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Просить визнати недійсним договір доручення № Д0200 від 16.05.2017 р., стягнути з відповідача сплачені нею грошові кошти в розмірі 25000 грн. та судові витрати по справі.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, у поданій суду заяві представник позивача просив справу розглянути у відсутності сторони позивача, позов підтримав і просив його задовольнити. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, за адресою місця знаходження, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки відповідач не повідомив, не подав заперечення (відзиву), заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 16.05.2017 року в м.Івано-Франківськ позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Авто" (нова назва: Товариство з обмеженою відповідальністю Лаєрс Групп , код ЄДРПОУ 41216210), в особі представника Остапенко Т.Т., який діє на підставі довіреності №24 від 11.04.2017 року було укладено Договір доручення №Д0200, предметом якого є легковий автомобіль марки Рено Сандеро (Renault Sandero) робочий об'єм 1,5 м.куб., мех. дизель. Даний спірний договір укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб (а.с.5-7).

З'ясовано також, що ще на початку травня 2017 року позивач ОСОБА_1 в мережі Інтернет знайшла оголошення про продаж легкового авто марки "Рено Сандеро" за вигідною ціною 124000 гривень, розміщений працівниками відповідача. Після цього, позивач передзвонила до представників відповідача за номером вказаним в інтернет оголошенні та 16.05.2017 року поїхала до регіонального офісу компанії відповідача в м.Івано-Франківськ, де менеджер компанії пояснила їй, що вона повинна сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб в сумі 25000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача та написати заяву на ім'я Адміністрації ТОВ Авіс Авто на доставку автомобіля згідно п.9.3. договору після чого з нею буде укладено договір купівлі-продажу, що позивачкою і було зроблено (а.с.10). Того ж дня, 16.05.2017 року, позивач сплатила 25000 гривень на банківський рахунок за реквізитами наданими представником відповідача (а.с.8, 9).

В подальшому, до позивача ОСОБА_1 зателефонував представник відповідача та повідомив, що ТОВ АВІС АВТО не зможе доставити легковий автомобіль марки Рено Сандеро (Renault Sandero) робочий об'єм 1,5 м.куб., мех. дизель., який є предметом договору та рекомендував позивачу звернутись до Адміністрації ТОВ Авіс Авто із заявою про розірвання договору та повернення коштів. Тому 24.05.2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача ТОВ АВІС АВТО із письмовою заявою в якій просила у зв'язку із непоставкою автомобіля договір доручення №Д0200 від 16.05.2017 року розірвати та повернути кошти сплачені нею в розмірі 25000 гривень (а.с.11).

Однак, 25.07.2017 року позивач отримала письмову відповідь за №6 датовану 23.06.2017 року на свою заяву від 24.05.2017 року, якою відповідача повідомляє, що договір доручення №Д0200 від 16.05.2017 року вважається розірваним з 29.05.2017 року, проте як повідомляє відповідач ТОВ АВІС АВТО кошти сплачені позивачем ОСОБА_1 в розмірі 25000 гривень на рахунок відповідача поверненню не підлягають, оскільки за умовами договору це є винагорода повіреного за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору, які були ним сплачені до укладення договору (а.с.12).

Предметом укладеного договору за змістом п.1.1. Договору зазначено, що повірений зобов'язується за дорученням Довірителя від його імені, в його інтересах та за його кошти здійснити юридичні дії та надати послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим Договором, здійснення інформування, консультування, надання пропозицій, супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаних із сприянням Довірителю в укладенні ним або від його імені, договору поставки/купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього.

За змістом п.п.1.6, 1.7 Договору, транспортним засобом, на придбання якого здійснюються дії, визначені пунктами 1.2, 1.3 цього Договору є Renault Sandero, 1.5d, дизель, Authentique. Вартість транспортного засобу визначається Довірителем на рівні 250000 гривень.

Відповідно до умов підпункту 2.1.1 п.2.1 Договору Повірений зобов'язаний добросовісно вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення згідно п.1.1-1.3 даного Договору у строк, що не перевищує 90 робочих днів з моменту укладення даного Договору, зокрема: надавати Довірителю інформацію про потенційних продавців/постачальників транспортних засобів, та/або умови придбання, набуття права власності на транспортний засіб; перевіряти правомочність продавця, постачальника, фінансової установи на укладення договорів; діяти від Імені та за рахунок Довірителя, та його Інтересах, укладали договори поставки або будь-який інший договір, за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, в тому числі кредитні договору та договори страхування; повідомити Довірителя на його вимогу про хід виконання договору; передати Довірителю транспортний засіб та все одержане у зв'язку з виконання доручення.

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.3, 2.2.3 п.2.2 Договору Довіритель зобов'язаний, зокрема: видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п.1.3 цього Договору, забезпечити Повіреного іншими засобами, необхідними для виконання доручення Довірителя за цим Договором; перерахувати на рахунок Повіреного кошти в розмірі визначеної п.1.7 даного Договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів здати укладення даного Договору; прийняти транспортний засіб, який придбаний за договором поставки, купівлі-продажу або будь-яким іншим договором.

Відповідно до п.2.3 Договору після виконання даного договору сторони зобов'язані підписати відповідний акт, щодо повного виконання сторонами Договору.

Водночас умовами договору встановлено (п.3.1.) за надання послуг згідно з договором, Довіритель зобов'язаний сплатити на рахунок повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.6 даного Договору та становить двадцять п'ять тисяч гривень. Винагорода, вказана у п.3.1 сплачується Довірителем не пізніше поточного дня, в якому укладено Договір (п.3.2 Договору).

Як визначено в п.9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 90 робочих днів.

В прикінцевих положеннях Договору передбачено: сторони підтверджують, що цей Договір містить усі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, жодна зі сторін не посилатиметься в майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним (п.11.1); сторони підтверджують, що в разі, якщо будь-яка умова цього договору стане або буде визнана недійсною в зв'язку з невідповідністю закону, то така умова не братиметься до уваги або ж сторонами будуть вжиті заходи щодо зміни Даного договору тією мірою, щоб зробити Договір і зберегти в повному обсязі наміри сторін (п.11.2); підписанням цього Договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору (п.11.7); підписанням даного Договору Довіритель заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення в представника повіреного, що стосуються змісту договору, поінформований про всі можливі витрати у зв'язку з укладенням договору, уважно прочитав та зрозумів Договір. Представником Повіреного надано Довірителю повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення Договору (п.11.8); Довіритель своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Договору, підтверджує свої права та обов'язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов'язків за Договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе (п.11.9).

Згідно рахунку та квитанції банку №0.0.765614650.1 від 16.05.2017 позивачем ОСОБА_1 на рахунок відповідача ТОВ АВІС АВТО сплачено винагороду повіреного за Договором Доручення № Д 0200 від 16.05.2017 в сумі 25000 гривень, що підтверджується наданою позивачем копією квитанції (а.с.8, 9).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч.1 ст.1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1008 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Суд вважає, що умови оспорюваного договору, які стосуються винагороди повіреного, порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін, є несправедливими.

Так, відповідно до п.5.1 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови Повіреного у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

Водночас підпунктом 5.1.1. визначено, що у випадку порушення Довірителем умов, визначених п.2.2.3 Договору (щодо перерахування вартості транспортного засобу протягом 60 днів з дати укладення Договору) Повірений має право заявити про односторонню відмову від Договору. При цьому, якщо Повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим Договором, винагорода, визначена п.3.1 Договору поверненню не підлягає.

За змістом підпункту 5.1.2 Договору визначено, що у разі односторонньої відмови від договору Повіреного поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, визначеної п.3.1. Договору.

За змістом підпункту 5.2.1 у випадку відмови Довірителя від Договору в односторонньому порядку протягом трьох днів з моменту укладення даного договору поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, а у випадку, коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням вказаного строку, винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору поверненню не підлягає.

Водночас, Повірений, відповідач у справі, за змістом укладеного Договору не несе відповідальності за порушення умов договору, окрім обов'язку повернути сплачену винагороду у випадку порушення ним своїх зобов'язань за договором, якщо не доведе, що таке порушення сталось не з його вини (п.6.3 Договору), та сплати неустойки у розмірі відсотку від розміру невиконаного зобов'язання, у випадку несвоєчасного перерахування коштів Довірителю (п.6.7 Договору).

Таким чином, відповідач у договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою відповідача, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав позивача як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що, на думку суду, приводить до дисбалансу договірних відносин.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами договору доручення, передбачені п.5.2.1, є несправедливими, оскільки у порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача як споживача послуг можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів у рахунок винагороди повіреному, незважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст.1008, 1009 ЦК України.

Крім того, в оспорюваному договорі жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного в розмірі 10% від вартості транспортного засобу в сумі 25000 гривень, зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

При цьому суд також звертає увагу, що окремо від обов'язку сплати винагороди на споживача послуг Довірителя покладено також обов'язки щодо компенсації витрат Повіреного, які пов'язані з виконанням даного договору (п,2.2.2 Договору). До таких витрат, зокрема віднесено : послуги нотаріуса, послуги з реєстрації (перереєстрації), перегону транспортного засобу, а також інші додаткові витрати, що можуть бути понесеними в процесі виконання договору задля належного його виконання.

Наведене, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем принципів добросовісності та справедливості при укладенні договору.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п.п. 2-4, 7, 10-13 ч.3, ч.ч. 4, 8 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності з вимогами ст.21 Закону України Про захист прав споживачів права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В укладеному сторонами договорі №Д0200 від 16.05.2017 року наслідки розірвання договору, в тому числі і за ініціативою Повіреного, передбачають утримання на користь останнього від 50% до 100% суми сплаченої винагороди, водночас будь-яка відповідальність, компенсація, відповідача, за порушення умов договору окрім повернення сплачених коштів, відсутня.

При цьому, слід звернути увагу на вищезазначені умови п.5.1 Договору, яке дає право Повіреному в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплати по договору. Така відмова, в свою чергу, дає за умовами договору право відповідачу не повертати 50% отриманої ним винагороди в сумі 25000 гривень (п.5.1.2).

Крім того, зміст вищенаведених пунктів 2.1, 2.2 Договору, які передбачають обов'язки Повіреного і Довірителя, дає підстави стверджувати, що він містить встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця.

З огляду на викладене суд вважає, що положення оспорюваного договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень ст.18 Закону України Про захист прав споживачів такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч.5 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів підлягають визнанню недійсними.

Оскільки визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення платежу зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними, положень договору, відповідно до ч.6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , ч.ч. 1, 3 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний договір слід визнати недійсним в цілому.

Як зазначено в ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що підлягають до задоволення.

Крім того, згідно вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1409,60 грн. в дохід держави.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.203, 215, 216, 1000, 1002-1003, 1008-1009 ЦК України, ст.ст.18, 21 Закону України Про захист прав споживачів , керуючись ст.ст.4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаєрс Групп" про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним, стягнення коштів - задоволити.

Визнати недійсним договір доручення № Д 0200 від 16.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО (код за ЄДРПОУ 41216210, р/р 26003012099412 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023, юридична адреса 01135, м.Київ, вул.Жилянська, буд.148), (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЄРС ГРУПП (код ЄДРПОУ 41216210, юридична адреса: Одеська область, м.Одеса, Київський район, вул.Академіка Філатова, 90.).

Стягнути з ТОВ ЛАЄРС ГРУПП (код ЄДРПОУ 41216210, 65074, м.Одеса, Київський район, вул.Академіка Філатова, 90) у користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. сплачених за договором грошових коштів.

Стягнути з ТОВ ЛАЄРС ГРУПП , код ЄДРПОУ 41216210, судовий збір у дохід державного бюджету у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста девять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

виготовлено 17.08.2018 року.