Рішення

від 20.08.2018 по справі 227/4179/17

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.08.2018 227/4179/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е)

20 серпня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.

за участю

секретаря судового засідання: Дзюби Т.А.,

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Дніпровська районна у м. Києві Державна адміністрація в особі Служби у справах дітей, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення останього батьківських прав відносно їхньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 14 січня 2012 року сторони перебували в шлюбу, який було розірвано 02 липня 2015 року. Від шлюбу мають дитину, доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем проживають окремо, а дитина залишились проживати з нею. Весь цей час відповідач життям дитини не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дочкою та приймати участь у її вихованні, аліменти не сплачує, тобто батько участі в житті дитини не приймає. У зв'язку з цим просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої дитини.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1, підтримала вимоги позивача з мотивів викладених в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідача та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзив на позовну заяву до суду не надавав.

Представник третьої особи служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, проте звернулись в суд з заявою про розгляд справи без представника, позовні вимоги визнають повністю та просять їх задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлубі, який розірвано рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2015 року. (а.с.10).

Від даного шлюбу у них народилась дитина: дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження. (а.с.8)

Позивач ОСОБА_2 з дитиною взятіа на облік як внутрішньо переміщена особа та проживає за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ( а.с. 11).

Згідно характеристики з місця мешканняч ОСББ на ОСОБА_3 07 жовтня 1983 року, останній проживав в АДРЕСА_2 разом з дружиною та дитиною з 2012 року по 2013 рік. Сусіди часто були свідками сварок між подружжям. ОСОБА_3 не виконував батьківських обов'язків, не приймає участі у вихованні дитини. На даний час виїхав до Росії.( а.с. 68).

Як вбачається із довідки дошкільного навчального закладу № 702 Дніпровського управління освіти за підписом завідувача ОСОБА_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дошкільний заклад з квітня 2015 року та по теперішній час.. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається мати ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_6. За період перебування дитини у закладі, біологічного батька жодного разу не було. ( а.с.15).

Згідно довідки про неотримання аліментів від 06 жовтня 2017 року № 59699 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні відсутні відомості про сплату аліментів в період з 22 червня 2017 року по 30 вересня 2017 року згідно з виконавчим листом №755/3939/17 від 14 червня 2017 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2, на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., у розмірі 1/4 частини заробітку ( доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.14)

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 15 серпня 2018 року, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що він ухиляється від виховання та утримання дитини.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, позивач посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов'язків; не бере участі у вихованні дітей.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.Вона повинна, колице можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України ). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову, у зв'язку тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винної поведінки відповідача в ухиленні його від виконання своїх батьківських обов'язків, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками стосовно дитини, а саме дочки ОСОБА_4, в розумінні п.2 ч.1 ст.164 СК України, та з того, що позбавлення особи батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Крім того, судом враховується, що до ОСОБА_3 раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Разом з тим, як зазначає Пленум Верховного суду України в свій Постанові від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, суд вважає, що відповідача слід попередити про необхідність зміни його ставлення до виховання дітей, відмовивши в задоволенні позову.

Керуючись статтями 164, 165 СК України ст.59 ЦК України, керуючись статтями ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1, місце проживання: 02092, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3), третя особа - Дніпровська районна у м. Києві Державна адміністрація в особі Служби у справах дітей (ЄДРПОУ 23392379, адреса місцезнаходження: 02192, м.Київ, вул. Генерала Жмаченка, буд. 10) про позбавлення батьківських прав , відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, про необхідність зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя: Л.С. Мацишин