Рішення

від 17.08.2018 по справі 227/849/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.08.2018 227/849/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.

за участю

секретаря судового засідання: Дзюби Т.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідачів: ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_2, Фермерського господарства Юлія-2009 , третя особа Добропільська районна державна адміністрація Донецької області про визнання договору оренди землі недійсним, про скасування державної реєстрації договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Ім. Т.Г. Шевченка (далі ТОВ ІМ ОСОБА_5 ) звернулось в суд до ОСОБА_2, Фермерського господарства Юлія-2009 (далі ФГ Юлія-2009 ), третя особа Добропільська районна державна адміністрація Донецької області про визнання договору оренди землі недійсним, про скасування державної реєстрації договору оренди землі,, в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Юлія-2009 про надання в оренду земельної ділянки площею 8,46 га, кадастровий №1422088800:01:000:0196, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 38781206 від 18 грудня 2017 року.

- Зобов'язати ФГ Юлія-2009 повернути земельну ділянку, площею 8,46 га в натурі в належному стані.

- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оспорюваного договору оренди землі, індексний номер 38781206 від 18 грудня 2017 року 09:55:55, ОСОБА_6, Добропільська районна державна адміністрація Донецька область.

- Покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02 червня 2011 року між ПАТ Ім.Т.Г.Шевченка в особі голови правління ОСОБА_7 та ОСОБА_2, який має державний акт на право власності на землю від 24 червня 2002 року, був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавцем товариству передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий №1422088800:01:000:0196. Вказаний договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему в Добропільському районі Донецької області, про що у державному реєстрі земель вчинений відповідний запис від 04 липня 2012 року за №142208884001708. Договір укладено на 10 років, тобто до 2021 року. Позивач добросовісно користувався земельною ділянкою та постійно сплачував орендну плату. Але їм стало відомо, що між ОСОБА_2 та ФГ Юлія-2009 в особі голови ОСОБА_3 12 грудня 2017 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 20 років. Рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2017 року. Отже, на одну і ту ж земельну ділянку укладено два договори оренди, а тому просять визнати спірний договір оренди землі недійсним згідно приписів ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки він укладений з порушенням норм земельного законодавства, скасувати його державну реєстрацію та просять повернути земельну ділянку для продовження використання позивачем за цільовим призначенням згідно договору оренди землі від 02 червня 2011 року.

Представник відповідач звернувся в суд з відзивом на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що дійсно 12 грудня 2017 року між ОСОБА_8 та ФГ Юлі-2009 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 8,460 га, кадастровий №1422088800:01:000:0196, що знаходиться на території Шилівської сільської ради. Як це вимагає чинне законодавство, сторони договору подали реєстратору повний та належно оформлений пакет документів і ці документи дозволили державному реєстратору здійснити державну реєстрацію спірного договору оренди землі. У зв'язку з тим, що на момент реєстрації договору оренди зауважень зі сторони державного реєстратора щодо державної реєстрації не було, тому у сторін не виникло сумніву щодо правомірності їхніх дій. Крім того, вважають, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт реєстрації іншого договору між ОСОБА_2 та ПАТ ІМ.Т.Г. ОСОБА_5 , а відповідно до інформації про державну реєстрацію іншого речового права, такі відомості відсутні. А тому вважають, що на сьогоднішній день єдиним чинним договором оренди спірної земельної ділянки є договір укладений між відповідачами, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. (а.с.82-84)

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, відповідно до якої відповідач ввели в оману державного реєстратора, не надавши повних відомостей щодо стану спірної земельної ділянки, а саме наявності перебування її в оренді у іншого орендаря наявності іншого не припиненого договору оренди, по яких орендодавець кілька раз в рік отримує орендну плату, і ніяких претензій до орендаря не мав. Державний реєстратор у свою чергу не перевірив реальний стан речей, здійснила державну реєстрацію права оренди на договору оренди землі від 12 грудня 2017 року. Реєстрація договору оренди землі від 02 червня 2011 року була здійсненні на підставі діючих на той час нормативних актів, зокрема, Постанови КМУ від 09 вересня 2009року №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , Наказу Держкомітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель та зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04липня 2012 року за №142208884001708, а тому підтримують свої позовні вимоги. (а.с.96-97)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив та суду пояснив, що він уклав оспорюваний договір з ФГ Юлія-2008 оскільки йому запропонували вигідніші умови. При реєстрації оспорюваного договору він не повідомляв реєстратора про існування іншого договору оренди землі на ту ж саму земельну ділянку. Договір оренди землі від 02 червня 2011 року між ПАТ Ім.Т.Г.Шевченка він сприймав як дійсним, так як він вчасно отримував орендну плату, претензій до орендаря у нього не було. Але у зв'язку з тим, що на момент реєстрації договору оренди зауважень зі сторони державного реєстратора щодо державної реєстрації не було, тому у нього не виникло сумніву щодо правомірності їхніх дій.

Представник ФГ Юлія , в особі ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що їй було відомо, що земельна ділянка, на яку вони укладали договір оренди з ОСОБА_2 перебувала в оренді. Але у зв'язку з тим, що на момент реєстрації договору оренди зауважень зі сторони державного реєстратора щодо державної реєстрації не було, тому у них не виникло сумніву щодо правомірності їхніх дій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що доводи позивача є необґрунтованими, з мотивів викладених в відзиві на позов.

Представник третьої особи - Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, звернувся в суд з заявою про розгляд справи у відсутності їхнього представника та просять прийняти рішення на розсуд суду. (а.с.81)

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно Державного акту на право власності на землю серії IV-ДН №172250, виданого ОСОБА_2 в тому, що на підставі рішення Шилівської сільської ради народних депутатів від 05 червня 2001 року №Ш/10-12 йому передано у приватну власність земельна ділянка площею 8,46 га на території Шилівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.16)

Випискою з протоколу №1 загальних звітно-виборних зборів акціонерів ПАТ ІМ.Т.Г. ОСОБА_5 від 27 квітня 2013 року підтверджено, що ОСОБА_7 обрано головою правління товариства. (а.с.9)

02 червня 2011 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ Ім.Т.Г. ОСОБА_5 , в особі голови правління ОСОБА_7, договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької обрості на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 86851.70 грн. (а.с.17-18)

Відповідно до п.п. 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в відробітковій натуральній та грошовій формі ; 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься в такі строки з 01 січня по 31 грудня кожного року у відробітковій та натуральній формі, з 01 вересня по 31 грудня грошовій формі.

Як вбачається з вказаного договору від 02 червня 2011 року, договір зареєстрований відділом Держкомзему в Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року за №142208884001708. Посадова особа, яка провела державну реєстрацію - ОСОБА_9

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки площею 8,46 га кадастровий №1422088800:01:000:0196 від 02 червня 2011 року орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендар ПАТ ІМ.Т.Г. ОСОБА_5 , в особі голови правління ОСОБА_7, прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 8,46га ріллі, що розташована на території Шилівської сільської ради Добропільського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.19)

12 грудня 2017 року ОСОБА_2 уклав з ФГ Юлія-2009 , в особі голови ОСОБА_3, договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим №1422088800:01:000:0196, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької обрості на 20 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 228 576,74 грн. (а.с.52-53)

Відповідно до п.п. 9, 11 Договору від 12 грудня 2017 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в грошовій формі; 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 6857,30 грн. Орендна плата вноситься в такі строки з 01 січня за звітний рік.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки площею 8,46 га кадастровий №1422088800:01:000:0196 (дата акту не зазначена) орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендар ФГ Юлія-2009 , в особі голови правління ОСОБА_3, прийняв в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 8,46га ріллі, що розташована на території Шилівської сільської ради Добропільського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.54)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відносно земельної ділянки кадастровим №1422088800:01:000:0196 площею 8,464 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою Донецька області Добропільський район с/рада Шилівська 12 грудня 2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №38781206 від 18 грудня 2017 року, ОСОБА_6, Добропільська районна державна адміністрація. Суб'єкт іншого речового права - орендар - ФГ Юлія - 2009 , орендодавець - ОСОБА_2 (а.с.57)

Згідно відповіді начальника відділу в Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 червня 2018 року, в архівних справах установи перебуває третій примірник договору оренди на земельну ділянку з кадастровим №1422088800:01:000:0196 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,46 га, який укладено між ОСОБА_2 та ПАТ ІМ.Т.Г. ОСОБА_5 на 10 років та зареєстрований відділом Держгеокадатру у Добропільському районі Донецької області від 04 липня 2012 року за №142208884001708. Та повідомили, що відомості про дострокове розірвання згаданого договору оренди на земельну ділянку до відділу не надходило. (а.с.103)

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), ЦК України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з положеннями ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Стаття 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з наступними змінами) визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно частини 5 ст. 12 цього Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Пунктом 1 частини 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. До такого висновку дійшов Верховний суд України у своїх постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Судом встановлено, що договір від 02 червня 2011 року зареєстрований відділом Держкомзему в Добропілсьькому районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року за №142208884001708. Посадова особа, яка провела державну реєстрацію - ОСОБА_9

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює державним кадастровим реєстратором відділу в Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області. В 2012 році він працював провідним спеціалістом Держкомзему у Добропільському районі і на підставі заяви позивача він здійснив реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ Ім.Т.Г. ОСОБА_5 , який був зареєстрований 04 липня 2012 році, надавши підтверджуючі документи, зокрема, заяву про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки ПАТ Ім.Т.Г. ОСОБА_5 від 27 березня 2012 року та поземельну книгу.

Таким чином, судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Ім.Т.Г. ОСОБА_5 02 червня 2011 року не розірваний, не припинений тобто є чинним.

Положеннями частини першої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, договір оренди землі від 12 грудня 2017 року укладений між ОСОБА_2 та ФГ Юлія-2009 , відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України являється недійсним, оскільки суперечать вимогам земельного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з 04 липня 2012 року з моменту державної реєстрації договору оренди землі ПАТ ІМ ОСОБА_5 є орендарем спірної земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, а тому ОСОБА_2 укладаючи 12 грудня 2017 року з ФГ Юлія-2009 договір оренди відносно тої ж самої земельної ділянки під час дії чинного договору оренди землі від 02 червня 2011 року порушено права позивача ПАТ ІМ.Т.Г. ОСОБА_5 , як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного договору оренди та скасування його державної реєстрації.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ФГ Юлія-2009 повернути земельну ділянку, площею 8,46 га в натурі в належному стані, то суд вважає її безпідставною, так як сторони визнають, що спірною земельною ділянкою продовжує користуватись позивач, а ФГ Юлія-2009 даною земельною ділянкою не користується та не володіє.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати вкладаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що 14 березня 2018 року між позивачем та адвокатами ОСОБА_1 3 укладено угоду про надання правничої допомоги (а.с.10).

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у розрахунку суми гонорару за правничу допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера.(а.с.14-15).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поскільки позивачем надано належні докази щодо обсягу наданих послуг адвоката і виконаних ним робіт, зокрема розрахунок суми гонорару за правничу допомогу і квитанцію до прибуткового касового ордера (а.с.14,15) та їх вартості, пред'явлена до стягнення сума не виходить за граничні рамки, встановлені ст.137 ЦПК України, тому суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді цивільної справи у розмірі 3000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесений ним судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г. Шевченка (ЄРДПОУ 00697662, адреса місцезнаходження: 85033 Донецька область Добропільський район село Юр'ївка, вул. Центральна) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), Фермерського господарства Юлія-2009 (ЄРДПОУ 35853024, адреса місцезнаходження: 85030, Донецька область Добропільський район село Новомар'ївка, вул. Лугова, буд. 1), третя особа - Добропільська районна державна адміністрація Донецької області (ЄРДПОУ 23778446, адреса місцезнаходження: 85000 Донецька область м.Добропілля, вул. Московська, буд. 1) про визнання договору оренди землі недійсним, про скасування державної реєстрації договору оренди землі - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Юлія-2009 про надання в оренду земельної ділянки площею 8,46 га, кадастровий №1422088800:01:000:0196.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Юлія-2009 про надання в оренду земельної ділянки площею 8,46 га, кадастровий №1422088800:01:000:0196.

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та Фермерського господарства Юлія-2009 на користь Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г. Шевченка на відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. та витрати на професійну правничу допомогу ув розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя Л.С. Мацишин

17.08.2018