Постанова

від 14.08.2018 по справі 408/6451/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 408/6451/17-ц

Провадження № 22ц/782/405/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання: Подрябінкіна Я.Г.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма

"Агроком" (ТОВ СГФ "Агроком" )

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ СГФ "Агроком" на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року (суддя Соболєв Є.О.) у справі № 408/6451/17-ц за позовом ТОВ СГФ "Агроком" до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

26 грудня 2017 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма "Агроком" (далі ТОВ СФГ "Агроком" ) звернувся до ОСОБА_2 з позовом в уточнених вимогах якого в редакцій від 12 січня 2018 року просив суд визнати поновленим на той же строк та на тих же умовах Договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року.

В обґрунтовування заявленої вимоги позивач зазначив, що 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ СФГ "Агроком" , як орендарем, строком на сім років був укладений договір оренди призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки загальною площею 5,3505 га. Договір оренди земельної ділянки, який в установленому законом порядку був зареєстрований 24 грудня 2010 року, належно виконувався на протязі всього часу його дії аж до 24 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 7 Договору від 15 жовтня 2010 року, приписів частини 1 статті 777 Цивільного кодексу (ЦК) України, статті 33 Закону України Про оренду землі , ТОВ СФГ "Агроком" , яке має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, побажало скористатися зазначеним правом. З цією метою 20 червня 2017 року та 21 листопада 2017 року позивач направляв відповідачу листи-повідомлення встановленої форми разом з проектами додаткових угод, які ОСОБА_2 залишив без відповіді. Факт належного виконання позивачем умов договору оренди, дотримання товариством строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право, не надіслання відповідачем-орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору, на переконання позивача свідчить про наявність у ТОВ СФГ "Агроком" переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. За захистом цього порушеного права позивач звернувся до суду, заявивши вимоги про визнання договору оренди поновленим (а. с. 21-25).

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року у позові відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що правовідносини сторін регулюються Законом України Про оренду землі , відповідно до частини 9 статті 33 якого позивач повинен був обрати такий спосіб захисту порушеного права як оскарження відмови або зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі. Оскільки позовні вимоги ТОВ СФГ "Агроком" не відповідають наведеному у законі способу захисту права, місцевий суд у позові відмовив.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив: скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто у відсутності сторін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

І. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що за відсутністю відповідного клопотання позивача суд першої інстанції мав проводити розгляд справи за позовом ТОВ СГФ "Агроком" за правилами загального, а не спрощеного провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частинами 2, 3 статті 277 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

16 березня 2018 року ухвалою Біловодського районного суду Луганської області було відкрите провадження у справі за позовом ТОВ СГФ "Агроком" до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. При цьому, позивач не заявляв клопотання про розгляд цієї справи у порядку спрощеного провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив помилку, не врахував положення статей 274, 277 ЦПК України та безпідставно, без письмового клопотання позивача призначив та розглянув справу в порядку спрощеного провадження. Оскільки позивач одночасно із поданням позовної заяви не звертався із письмовим клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, то дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з вищенаведеним доводом апеляційної скарги, вважає його обґрунтованими і достатніми для обов'язкового скасування рішення Біловодського районного суду від 13 квітня 2018 року з ухваленням нового судового рішення по суті спору.

ІІ. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем ( стаття 124 Земельного кодексу (ЗК) України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу (ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 637 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України № 161-XIV від 06.10.1998 року Про оренду землі .

За змістом статті 13 ЗУ № 161-XIV під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 5 , 3505 га , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2007 року (а. с. 11-13).

15 жовтня 2010 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ СГФ Агроком , як орендарем, строком на сім років укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 5 , 3505 га. Договір зареєстровано у встановленому законом порядку 24 грудня 2010 року (а. с. 9-10).

Пунктом 7 Договору оренди сторони встановили, що після закінчення строку оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 надіслав на адресу ТОВ СГФ "Агроком" повідомлення про відсутність намірів на подовження договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року (а.с.69).

20 червня та 20 листопада 2017 року керівник ТОВ СГФ Агроком направляв відповідачу листи-повідомлення про намір подовжити Договір оренди з проектами додаткових угод до нього (а. с. 15-19).

Статтею 33 ЗУ № 161-XIV встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України) .

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Зазвичай суб'єктивне цивільне право виникає коли у правовідносинах існує уповноважена і зобов'язальна сторона. Однією з особливостей суб'єктивного цивільного права є здатність уповноваженої особи вимагати певну міру поведінки від зобов'язальної сторони.

У врегульованій статтею 33 ЗУ № 161-XIV назване законодавцем як переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не є суб'єктивним цивільним правом, оскільки йому не протистоїть кореспондуючий суб'єктивний обов'язок орендодавця укласти договір оренди. Як наслідок, орендар не має права вимагати від орендодавця укладення з ним договору оренди на тих самих умовах на новий термін.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що термін дії Договору оренди, з вимогами про поновлення якого позивач 26 грудня 2017 року звернувся до суду, закінчився 24 грудня 2017 року. Договір оренди з новим орендарем відповідач ОСОБА_2 не укладав. Про обставини укладання такого договору у позові не зазначалося.

Отже, переважне право орендаря - ТОВ СФГ "Агроком" на поновлення Договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року не є таким, що порушене орендодавцем ОСОБА_2, а тому судовому захисту шляхом визнання договору поновленим на той же строк та на тих же умовах, зазначене право не підлягає. Скасовуючи рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року, апеляційний суд ухвалює своє рішення про відмову у позові ТОВ СФГ "Агроком" з вищенаведених підстав.

Керуючись статтями 374, 376, статтями 381, 382, 384, 38-391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма "Агроком" задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма "Агроком" до ОСОБА_2 про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови - 14 серпня 2018 року .

Головуючий: І.В. Орлов

Судді: Н.М. Авалян

Ю.П. Лозко