Рішення

від 09.08.2018 по справі 322/408/18

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/408/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

при секретарі Вишняк Т.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новомиколаївка цивільну справу за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_3А." до ОСОБА_4, Фермерського господарства "Форт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства "ОСОБА_3А." про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

ФГ "ОСОБА_3А." звернулося з позовом до суду, в якому вказує, що 06 травня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір оренди належної останній на праві власності земельної ділянки, площею 6,15 га., кадастровий номер 2323684000:14:007:0005, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, строком на 49 років. Вказаний договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 січня 2009 року за № 040927400003. Від ФГ "Форт" їм стало відомо, що ОСОБА_4 передала вищевказану земельну ділянку в оренду ФГ "Форт", строком на 10 років, на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2018 року, який, відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2018 року за номером 24981487. Таким чином, договір між ОСОБА_4 та ФГ "Форт" було укладено за наявності чинного договору, який, на момент подання позову до суду діє, не розірваний та не визнаний судом недійсним. Як зазначає позивач реєстратором не було вжито заходів, передбачених ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", щодо перевірки реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, що призвело до подвійної реєстрації права користування земельною ділянкою.

В позові ФГ "ОСОБА_3А." просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ "Форт" 01 лютого 2018 року, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2018 року, за номером 24981487.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, та звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому, вказує, що про укладений 06 травня 2008 року від її імені договір оренди землі з ФГ "ОСОБА_3А." їй стало відомо лише після отримання копії позовної заяви та додатків до неї. З моменту укладення вищевказаного договору вона жодного разу не отримувала орендну плату, тому вважала, що такого договору оренди не існує. У зв'язку з цим вона 01 лютого 2018 року уклала договір оренди землі з ФГ "Форт", який пройшов державну реєстрацію. Перед тим, як укладати договір оренди з ФГ "Форт" було зроблено перевірку і в Державному реєстрі речових прав реєстрації договору оренди між нею та ФГ "ОСОБА_3А." виявлено не було, з чого було зроблено висновок про відсутність такого договору оренди взагалі. Договір оренди землі з ФГ "ОСОБА_3А." від її імені підписано ОСОБА_3 Ним же, як головою ФГ "ОСОБА_3А." підписано договір з іншої сторони. Відповідач - голова юридичної особи ФГ "ОСОБА_3А.", представляючи одночасно її інтереси як фізичної особи, уклав від її імені договір оренди землі відносно себе особисто та у власних інтересах. Такі дії відповідача прямо заборонені положеннями ч. 3 ст. 238 ЦК України. Отже договір оренди землі від 06 травня 2008 року не відповідає передбаченим ч. 1 ст. 203 ЦК України загальним вимогам, необхідним для чинності правочину, оскільки його укладено з порушенням законодавства, всупереч нормам Цивільного Кодексу України.

В зустрічному позові ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ "ОСОБА_3А." 06 травня 2008 року, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 10 січня 2009 року за номером 040927400003.

Відповідач за зустрічним позовом ФГ "ОСОБА_3А" зустрічний позов не визнав, у відзиві зазначає, що 11 травня 2005 року ОСОБА_4 своєю довіреністю уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_5 здати в оренду, обміняти на будь-яке майно, продати за ціну та на умовах на свій розсуд, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, розміром 6,15 га, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з правом підписувати договори та одержувати гроші. Надаючи таку довіреність ОСОБА_4 чітко розуміла, що без її безпосередньої участі її земельна ділянка може бути передана в оренду будь-кому, і ОСОБА_3 або ОСОБА_5 можуть отримувати орендну плату за її використання. З моменту складання довіреності по теперішній час минуло 13 років. За цей проміжок часу ОСОБА_4 не висувала жодних претензій, щодо повернення їй земельної ділянки чи виплати орендної плати. Їй було добре відомо хто і на яких умовах використовує земельну ділянку. ОСОБА_4 у своєму позові посилається на норми ч. 3 ст. 238 ЦК України, де зазначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин, щодо себе особисто, або іншим шляхом на шкоду інтересам представлюваного. Ні про яку шкоду не може йти мови, оскільки протягом 13 років ОСОБА_4 не згадувала навіть про наявність у неї земельної ділянки чи про необхідність в отриманні орендної плати особисто нею безпосередньо в касі фермерського господарства. В неї не було жодних перешкод здійснити це особисто. Договір оренди укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 вчинено не щодо себе особисто, а в інтересах фермерського господарства (юридичної особи), яке він представляв як голова, учасниками якого є також інші особи. Згідно п. 1.3 Статуту фермерського господарства головою господарства є ОСОБА_3, саме голова представляє інтереси господарства при укладенні різного роду правочинів. Директор (голова) юридичної особи виступає не як її представник, а як виконавчий орган управління. Договір укладається не від імені директора (голови), а від імені юридичної особи, адже саме юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. ОСОБА_4 скористалася тим, що відомості, щодо права оренди належної їй земельної ділянки, не перенесені з Державного реєстру земель до Державного реєстру прав на нерухоме майно, і уклала інший договір оренди, який ФГ "ОСОБА_3А." вважає недійсним. Вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 до фермерського господарства "ОСОБА_3А.", викладені у зустрічній позовній заяві, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 вимоги первісного позову підтримала з підстав, викладених у ньому, зустрічний позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідачів ОСОБА_2 вимоги, викладені у первісному позові, не визнав, зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - державний реєстратор Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області в судове засідання не з'явився, в адресованій суду заяві просить справу розглянути у його відсутність, у зв'язку з чим суд розглядає справу у відсутність третьої особи.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, а також вивчивши матеріали справи, суд доходить до наступник висновків.

Судом встановлено,що ОСОБА_4, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЗП № 063093, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 20 листопада 2000 року, являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,15 га., розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

06 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ФГ "ОСОБА_3А." було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 49 років. Вказаний договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 січня 2009 року за № 040927400003. Договір від імені орендодавця ОСОБА_4 підписано ОСОБА_3, на підставі довіреності від 11 травня 2005 року, посвідченої нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області 11 травня 2005 року, та зареєстрованої в реєстрі за № 1357. Від імені орендаря ФГ "ОСОБА_3А." договір підписано також ОСОБА_3, як представника на підставі Статуту.

01 лютого 2018 року між ОСОБА_4 та ФГ "Форт" було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2018 року за номером 24981487.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 ст. 238 ЦК України встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Таким чином ОСОБА_3, діючи як представник ОСОБА_4, не мав права укладати від її імені договір оренди землі із ФГ "ОСОБА_3А.", представником якого він одночасно є.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 1 - 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином договір оренди землі, укладений 06 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ФГ "ОСОБА_3А.", є недійсним з моменту набрання ним чинності - тобто з 10 січня 2009 року.

Суд зазначає, що недійсний правочин не є перешкодою для укладення іншого правочину відносно одного й того ж об'єкта.

Тому суд доходить до висновку, що недійсний договір оренди землі, укладений 06 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ФГ "ОСОБА_3А.", не є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01 лютого 2018 року між ОСОБА_4 та ФГ "Форт".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства.

На підставі вищевказаного суд доходить до висновку, що позов ФГ "ОСОБА_3А." до ОСОБА_4 та ФГ "Форт" задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_4 до ФГ "ОСОБА_3А." є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню. У зв'язку із задоволенням позовних вимог із відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, а саме витрати на оплату судового збору в сумі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Фермерського господарства "ОСОБА_3А." до ОСОБА_4 та Фермерського господарства "Форт" про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством "ОСОБА_3А." 06 травня 2008 року, зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 10 січня 2009 року за номером 040927400003.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3А." на користь ОСОБА_4 704 гривні 80 копійок в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.

Веб-адреса рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду в повному обсязі складене 17 серпня 2018 року.

Суддя А.Б.Шиш