Ухвала від 16.08.2018 по справі 755/2345/18

Справа №:755/2345/18

1-кс/755/3856/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001174 від 14.09.2017 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий вособливо важливихсправах другогослідчого відділупрокуратури містаКиєва звернувся до суду із клопотання, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001174 від 14.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна.

З клопотання вбачається, що у вересні 2017 року на митному посту «Спеціалізований» КММ ДФС України відбулося митне оформлення автомобіля Honda Accord. 2016 р.в. (номер кубова НОМЕР_1 ). При цьому, ОСОБА_4 , який здійснює митно-брокерські послуги в зоні діяльності МП «Західний», отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1400 доларів США нібито для службових осіб Київської міської митниці ДФС України, які приймали рішення щодо митного оформлення вказаного автомобіля. 13.07.2018 слідчим прокуратури міста Києва на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва проведено обшук у квартирі, яка належить ОСОБА_4 та в якій останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 69 000 доларів США, які належать ОСОБА_4 .

Слідчий в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, в якій просила клопотання задовольнити та накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якому просив відмовити у задоволенні клопотання та надав письмові заперечення.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.234 Кримінального процесуального кодексу України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об`єкта обшук поділяється на три види: 1) обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій; 2) обшук місцевості: саду, городу, подвір`я, ділянок лісу, поля тощо; 3) обшук особи (ч. 3 ст. 208 КПК).

Згідно з ч. 2ст. 234 КПК Україниобшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені закономзобігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Частиною 2 ст. 167 КПК України визначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При цьому, в ч. 1 ст. 168 КПК України зазначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207,208цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.2 ч.2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.4 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно п. 3 ч.2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.5 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Дослідивши матеріали поданого слідчим клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001174 від 14.09.2017 року, оскільки йому не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Частина 1 ст. 173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 3 ст. 173 КПК України, зазначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Також, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309КПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001174 від 14.09.2017 року - відмовити.

Вилучені предмети, речі та документи, за результатами проведеного обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: грошові кошти в сумі 69000 доларів США повернути власнику ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя