Ухвала

від 15.08.2018 по справі 757/33541/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно вилучене 05 липня 2018 року під час проведення обшуків, за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 38, де проживає директор ТОВ «СКІФПЛЮС», (код ЄДРПОУ 32022355) ОСОБА_7 , а саме нагрошові кошти в сумі 16466 доларів США і 2040 Євро.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна. Так, апелянт вказує на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на ті обставини, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, представник просить врахувати, що дані грошові кошти ОСОБА_7 отримав в борг на розвиток свого бізнесу.

Що стосується самого клопотання прокурора про арешт майна, то на думку представника, воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки не містить чіткого формулювання мети такого обмежувального заходу. Крім того, воно подане з пропущеним строком. Причини, які прокурор вказав в клопотанні про поновлення цього строку, апелянт вважає не поважними.

Також, адвокат звертає увагу на ту обставину, що розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно було проведено без повідомлення власника майна, чим, на думку захисника, було порушено право підозрюваного ОСОБА_7 на доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про поновлення строку та накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000042 за фактом одержання неправомірної вигоди, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування встановлено, що працівники Регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області Головного сервісного центру МВС України та Територіальних сервісних центрів Регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області спільно з посадовими особами навчальних закладів, які здійснюють підготовку водіїв, систематично отримують неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів від цивільних осіб та представників суб`єктів господарювання, за успішне складання іспитів з теорії правил дорожнього руху, навичок практичного водіння та в подальшому отримання посвідчення водія.

Працівники вказаних сервісних центрів МВС України діючи спільно з посадовими особами, які здійснюють підготовку водіїв, формують заздалегідь фіктивні списки осіб, що проходять навчання, які в подальшому вносять до Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС).

У подальшому, працівники сервісних центрів за попередньою змовою з працівниками автошкіл одержують неправомірну вигоду від осіб, що бажають терміново отримати посвідчення водія не проходячи курсу підготовки водіїв. Далі, зазначені службові особи вносять зміни до НАІС, редагуючи списки фіктивних учнів.

Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено, що провідні консультанти-адміністратори ТСЦ №6541 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , начальник ТСЦ №6541 ОСОБА_10 та начальник ТСЦ №6545 ОСОБА_11 користуючись функцією програмного забезпечення підсистеми НАІС «Виправлення помилок» систематично здійснювали значні коригування списків слухачів навчальних груп. Найбільша кількість вказаних коригувань відбувалась у навчальних групах закладів, що здійснювали підготовку (перепідготовку) водіїв транспортних засобів ТОВ «СКІФПЛЮС» та його філії, Мале ПП «Світлофор», а також ПП «Ліна» та ПП «Лідер Т.А.С.».

Окрім того, при встановленні повних анкетних даних осіб, які отримували посвідчення водія у Територіальних сервісних центрах Регіонального сервісного центру МВС України, відносно яких виконано корегування в системі НАІС працівниками ТСЦ №6541, №6542, №6543, №6544, №6545 Регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області встановлено, що в період проходження навчання у вищевказаних закладах з підготовки (перепідготовки) водіїв транспортних засобів, здачі іспитів для отримання права керування транспортними засобами та подальшому отриманні посвідчення водія вказані учні перебували за межами території України. У окремих випадках встановлені факти, що учні приїжджали на територію України лише в дні іспитів або в дні отримання посвідчень, а також встановлено, що окремі особи і по сьогоднішній день перебувають закордоном.

Вказані факти вказують на порушення норм чинного законодавства, яким визначено порядок отримання посвідчення водія.

05 липня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_12 від 11 червня 2018 року за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 38, де проживає директор ТОВ «СКІФПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32022355) ОСОБА_7 , проведено обшук, в результаті якого тимчасово вилучено грошові кошти в сумі 16466 доларів США та 2040 Євро.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_13 від 05 липня 2018 року вказане майно визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.

Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення поданого клопотання.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

На думку колегії суддів, надані прокурором матеріали містять достатньо даних, які дають підстави вважати, що грошові кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання директора ТОВ «СКІФПЛЮС» ОСОБА_7 , можливо набуті протиправним шляхом, є об`єктом кримінально протиправних дій, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Таким чином, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є обґрунтованими.

Посилання представника на невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України спростовуються наданими суду матеріалами, оскільки зміст поданого клопотання сформовано у відповідності до вище зазначеної норми закону, в тому числі в ньому зазначено мету такого обмежувального заходу та додано достатньо доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів.

Що стосується зауважень апелянта про те, що слідчим суддею було порушено право його підзахисного на доступ до правосуддя, оскільки ОСОБА_7 не був повідомлений про розгляд клопотання, то слід зазначити, що відповідно до ст. 172 КПК України, у разі якщо є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя може розглянути клопотання про його арешт без повідомлення власника.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і посилання адвоката ОСОБА_6 на безпідставність поновлення прокурору строку на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, так як останнім доведено поважність причин, що завадили своєчасному зверненню до суду із вказаним клопотанням.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для поновлення строку та накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно вилучене 05 липня 2018 року під час проведення обшуків, за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 38, де проживає директор ТОВ «СКІФПЛЮС», (код ЄДРПОУ 32022355) ОСОБА_7 , а саме на грошові кошти в сумі 16466 доларів США і 2040 Євро, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3859/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_14

Доповідач: ОСОБА_1