Ухвала

від 14.08.2018 по справі 760/13938/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю

представників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3222484801:01:024:5020, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1225671032224);

- автомобіль Volkswagen Caddy 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування автомобілем, шляхом поміщення його на штраф майданчик;

а також на майно, яке належить його дружині ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3221055900:01:014:0005, площею 0.0102 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1472131332210), яка була придбана 21 листопада 2008 року на підставі договору купівлі-продажу;

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 38181886), право власності на яку набуто 19 листопада 2012 року;

- стаціонарну малу архітектурну форму торгівельний кіоск №1 за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер майна 17828760), право власності на яку набуто 26 лютого 2007 року;

- автомобіль HYUNDAI ACCENT B, д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу кримінального провадження, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В апеляційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майна. Так, апелянти вказують на відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, ОСОБА_7 посилається на відсутність обґрунтованої підозри його , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Проте, дані обставини, згідно доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , не були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, а також не було встановлено розумність та співрозмірність такого обмежувального заходу завданням кримінального провадження. Крім того, підозрюваний вважає, що розгляд вказаного клопотання відбувся з порушенням встановленого чинним Кримінальним процесуальним кодексом України строку.

Також, на думку апелянта ОСОБА_8 , слідчим суддею не досліджено правові підстави набуття права власності на належне їй майно. Висновки слідчого судді з приводу тих обставин, що зареєстроване на ній майно є спільною сумісною власністю подружжя, апелянт вважає помилковими, оскільки дані обставини не підтверджуються доданими до клопотання детектива матеріалами. Також апелянт зазначає, що вона не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні № 52018000000000438, а тому відносно неї не може бути застосовано такий захід кримінально правового характеру, як конфіскація майна.

Одночасно апелянти ставлять питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання детектива про арешт майна відбувся без їх повідомлення, а повний текст постановленого судом рішення ними було отримано лише 04 липня 2018 року, у звязку з чим просять визнати причину пропуску строку поважною та поновити його.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власників майна, які підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг і клопотань про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання детектива про арешт майна відбувся без повідомлення власників цього майна, а надані суду матеріали не містять відомостей про направлення їм копії постановленого судом рішення, колегія суддів вважає за можливе поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Що стосується посилань апелянтів про відсутність підстав для накладення арешту на належне їм майно, то колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, в провадженні слідчої групи детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України знаходиться кримінальне провадження № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року за фактом вимагання посадовою особою органу місцевого самоврядування за попередньою змовою з третьою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій та прийняття в інтересах заявника рішення органом місцевого самоврядування, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що сільський голова с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 вимагали від ОСОБА_12 надати їм неправомірну вигоду в сумі 90 тисяч доларів США за вчинення дій та прийняття рішень в інтересах останнього, зокрема: підписання Мироцьким сільським головою акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розроблення ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке, проведення позитивних громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по вказаному детальному плану території та затвердження вказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради.

Під час зустрічі, яка відбулася 16 травня 2018 року між ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 узгоджено дату передачі коштів у вигляді неправомірної вигоди на 24 травня 2018 року.

24 травня 2018 року, після затвердження вищевказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради, відбулася передача неправомірної вигоди від ОСОБА_12 . ОСОБА_11 у автомобілі Cadillac STS. Одразу після передачі, у ході обшуку автомобіля Cadillac STS було вилучено грошові кошти у сумі 90 тисяч доларів США.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, детектив зазначив, що метою застосування даного заходу кримінального провадження є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Врахувавши вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

25 травня 2018 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Посилання ОСОБА_7 про необґрунтованість пред`явленої йому підозри є безпідставними, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. На думку колегії суддів такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання детектива матеріалах, в зв`язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у клопотанні обставин, детективом доведена та сумніву у суду щодо їх достатності не викликала.

Також, слід зазначити, що згідно доданих до клопотання детектива матеріалів, ОСОБА_7 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 з 1995 року.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, про арешт якого ставиться питання стороною обвинувачення, було набуде під час шлюбу, у зв`язку з чим воно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відповідно до вимог чинного законодавства на нього може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

Що стосується доводів апеляційних скарг з приводу того, що розгляд клопотання детектива про арешт майна відбувся з порушенням встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України строку, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані детективом матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подані апеляційні скарги, за викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3222484801:01:024:5020, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1225671032224);

- автомобіль Volkswagen Caddy 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування автомобілем, шляхом поміщення його на штраф майданчик;

а також на майно, яке належить його дружині ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3221055900:01:014:0005, площею 0.0102 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1472131332210), яка була придбана 21 листопада 2008 року на підставі договору купівлі-продажу;

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 38181886), право власності на яку набуто 19 листопада 2012 року;

- стаціонарну малу архітектурну форму торгівельний кіоск №1 за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер майна 17828760), право власності на яку набуто 26 лютого 2007 року;

- автомобіль HYUNDAI ACCENT B, д.н.з. НОМЕР_2 , залишити без зміни, а апеляційні скарги власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3741/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13

Доповідач: ОСОБА_1