Рішення

від 08.08.2018 по справі 310/4390/18

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/4390/18

2/310/2026/18

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ігнатьєва Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих про визнання наказу про поновлення на роботі незаконним, дати запису в трудовій книжці не дійсною, дій відповідача протиправними, трудового договору не відновленим, виконання рішення неналежним та не виконаним,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянського учбово-виробничого товариства сліпих про визнання наказу про поновлення на роботі незаконним, дати запису в трудовій книжці не дійсною, дій відповідача протиправними, трудового договору не відновленим, виконання рішення неналежним та не виконаним, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є інвалідом першої групи по зору з дитинства. 02 грудня 2015 року відповідачем його було звільнено з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України. Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року, яке було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року, ОСОБА_1 був поновлений на попередньому місці роботи. Ігноруючи визначену п.п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України обов'язковість негайного виконання рішення суду від 26 квітня 2016 року в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на попередньому місці роботи, відповідач на протязі трьох місяців не виконував вказане рішення. 26 липня 2016 року позивач, не дочекавшись від відповідача повідомлення, звернувся до суду із заявою про видачу судового рішення та виконавчого листа, які були видані 04 серпня 2016 року, але, бажаючи уникнути конфлікту, 26 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до роботодавця за роз'ясненням стосовно виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та виплати заробітної плати за один місяць. Відповідач спочатку відмовився виконувати вищевказане рішення суду, мотивуючи відсутністю у нього судового рішення, що не відповідає дійсності. Після доводів ОСОБА_1 інспектору відділу кадрів було дано розпорядження прийняти у позивача трудову книжку. На прохання позивача надати йому для ознайомлення наказ про прийняття його на роботу він отримав відмову, ОСОБА_1 було направлено до лікарні для проходження флюорографії, після його повернення позивачу було надано для підпису наказ № 20-вк від 08 липня 2016 року, внесено в трудову книжку запис № 13, який також датовано 08 липня 2016 року, що є відмінним від реальної дати внесення цього запису. Фактично позивача до роботи допущено не було, але одразу відповідачем було вчинено протиправні дії, які унеможливили виконання судового рішення - видано наказ № 24-вк від 26 липня 2016 року про звільнення позивача за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України; змушено ОСОБА_1 підписати наказ № 20-вк від 08 липня 2016 року Про поновлення на роботі ; внесено в трудову книжку запис № 14 від 26 липня 2016 року; звільнено з роботи за прогули, які нібито мали місце з 08 липня 2016 року по 26 липня 2016 року. Просив встановити дату видання наказу № 20-вк від 08 липня 2016 року такою, що не відповідає реальній даті його видання - 26 липня 2016 року; наказ відповідача № 20-вк Про поновлення ОСОБА_1 на роботі визнати незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. 235 КЗпП України; дату (08 липня 2017 року) в графі два запису № 13 в трудовій книжці позивача визнати такою, що не відповідає реальній даті внесення цього запису (26 липня 2017 року); визнати дії відповідача щодо недопущення ОСОБА_1 до роботи та видання наказу № 24-вк від 26 липня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1. протиправними та такими, що унеможливлюють виконання рішення Бердянського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року про поновлення позивача на роботі; виконання рішення Бердянського міськрайсуду від 26 квітня 2016 року Про поновлення ОСОБА_1 на роботі визнати таким, що не має повного фактичного виконання; трудовий договір між позивачем та відповідачем визнати таким, що не відновив своєї дії та чинності.

Відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Бердянське УВП УТОС вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України. Добровільно виконуючи рішення суду від 26 квітня 2016 року, Бердянське УВП УТОС наказом від 08 липня 2016 року № 20-вк (зі змінами, внесеними наказом від 27 лютого 2017 року № 5) скасувало наказ від 01 грудня 2015 року № 80-вк Про звільнення ОСОБА_1. та поновило позивача на посаді складальника виробів. На підставі вказаного наказу та відповідно до вимог 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у трудовій книжці ОСОБА_1 записом № 13 були вне сені зміни: Запис за № 12 недійсний. Поновлений на попередній роботі . З наказом № 20-вк позивач був ознайомлений 26 липня 2016 року, про що свідчить його особистий підпис в наказі. Наказом від 27 лютого 2017 року № 5 з п. 2 наказу № 20-вк були виключені слова та циф ри з 08.07.2016 року . Таким чином, відповідачем були вчинені всі необхідні дії для виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, однак, ОСОБА_1 не виявив бажання приступити до роботи з дня набрання рішенням законної сили, а з'явився на роботі лише 26 липня 2016 року. В зв'язку із відсутністю поважних причин неявки позивача на роботу наказом від 26 липня 2016 року № 24-вк його було звільнено з роботи за прогул. Вказане звільнення ОСОБА_1 оскаржує в судовому порядку, справа на даний час перебуває в провадженні Бердянського міськрайсуду. На підтвердження вимоги про визнання дати видання наказу від 08 липня 2016 року № 20-вк такою, що не відповідає реальній даті видання даного наказу позивачем не було надано жодного доказу. Той факт, що позивач ознайомився з ним 26 липня 2016 року, жодним чином не свідчить про дату його видачі. Вимога позивача щодо визнання наказу № 20-вк незаконним та таким, що суперечить ст. 235 КЗпП України, також не ґрунтується на законі, оскільки в рішенні суду від 26 квітня 2016 року не було зазначено, що воно підлягає негайному виконанню, тому наказ про поновлення позивача на роботі було видано позивачем одразу після набрання вказаним рішенням законної сили - 08 липня 2016 року. На підтвердження вимоги про визнання дати запису № 13 в трудовій книжці такою, що не відповідає реальній даті внесення цього запису позивачем також не надано жодного доказу. Крім зазначеного, дата внесення відповідного запису в трудову книжку ніяким чином не порушує права позивача. Законність наказу від 26 липня 2016 року № 24-вк ОСОБА_1 оскаржує в іншій справі. Вимоги позивача щодо визнання рішення суду від 26 квітня 2016 року таким, що не має повного фактичного виконання, та трудового договору таким, що не відновив своєї чинності, не ґрунтуються на законі. Рішення суду виконано у відповідності із ст. 65 Закону України Про виконавче провадження , після набрання вказаного рішення законної сили трудові відносини між позивачем та відповідачем відновились і припинились після звільнення ОСОБА_1 за прогули на підставі наказу від 26 липня 2016 року № 24-вк.

ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, згідно якої правовідносини щодо його поновлення на роботі виникли з моменту прийняття судового рішення, існують на протязі стадії виконання рішення суду і повинні припинитися з моменту повного фактичного його виконання. Крім зазначеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи наведене, думка відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є хибною. Вимоги щодо наказу № 24-вк від 26 липня 2016 року в даному позові відсутні, даний наказ зазначається виключно як доказ вчинення відповідачем протиправних дій. Відсутність в резолютивній частині рішення суду від 26 квітня 2016 року вказівки на негайне виконання рішення не знімає з відповідача обов'язку негайного виконання цього рішення. В результаті виконання вказаного рішення правові наслідки не настали, в тому трудовий договір своєї дії не відновив, рішення Бердянського міськрайсуду залишилось невиконаним. Посилання відповідача на Закон України Про виконавче провадження є неналежним, оскільки правовідносини, які цей Закон регулює, мають адміністративно-правовий (владний) характер, а не цивільно-правовий (зобов'язальний), як правовідносини, що є предметом даного спору. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Враховуючи наведене, просив доводи і обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов визнати неналежними і необґрунтованими.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених в позові та у відповіді на відзив підстав, просили позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення, аналогічні викладеним в запереченні, просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності з наказом Бердянського УВП УТОС від 01 липня 2009 року № 34-вк ОСОБА_1 було прийнято на посаду керівника гуртка (шахів) з 02 липня 2009 року.

Наказом від 31 грудня 2014 року № 75-вк позивача переведено складальником.

Згідно з наказом № 80-вк про припинення трудового договору (контракту) від 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; визнано наказ № 22-П від 11 серпня 2015 року незаконним та скасовано його; визнано наказ № 80-вк від 01 грудня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1. за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату) незаконним та скасовано його; позивача поновлено на посаді складальника виробів та на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридич ними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з наказом учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих від 08 липня 2016 року № 20-вк на виконання рішення Бердянського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року скасовано наказ від 01 грудня 2015 року № 80-вк про звільнення ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді складальника виробів з 08 липня 2016 року.

Відповідно до наказу від 27 лютого 2017 року № 5 Про внесення змін до наказу № 20-вк від 08 липня 2016 року в п. 2 наказу від 08 липня 2016 року слова та циф ри з 08.07.2016 року були виключені. Вказаний наказ було мотивовано тим, що при зазначенні в п. 2 наказу № 20-вк дати поновлення ОСОБА_1 роботодавцем не було враховано, що рішенням суду позивач поновлений на роботі з 02 грудня 2015 року.

На підставі наказу від 08 липня 2016 року № 20-вк у відповідності до вимог 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, у трудовій книжці ОСОБА_1 був внесений запис № 13: Запис за № 12 недійсний. Поновлений на попередній роботі .

Таким чином Бердянське УВП УТОС вчинило всі необхідні дії для виконання рі шення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме - видало наказ про поновлення позивача, допустило ОСОБА_1 до роботи 26 липня 2016 року (в день його приходу на роботу), внесло зміни у трудову книжку ОСОБА_1

У відповідності із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання дати видання наказу від 08 липня 2016 року № 20-вк такою, що не відповідає реальній даті видання даного наказу - 26 липня 2016 року, позивачем не наданого жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаної вимоги. Той факт, що із вказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 26 липня 2016 року відповідач не заперечує, але дата ознайомлення з наказом не обов'язково є датою його видачі.

Вимога позивача щодо визнання наказу від 08 липня 2016 року № 20-вк незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. 235 КЗпП, є необґрунтованою, оскільки відповідачем після набрання рішення законної сили було видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, на підставі рішення суду від 26 квітня 2016 року та з урахуванням наказу від 27 лютого 2017 року № 5 Про внесення змін до наказу № 20-вк від 08 липня 2016 року - з 02 грудня 2015 року.

На підтвердження вимоги про визнання дати запису в трудовій книжці такою, що не відповідає реальній даті внесення цього запису, позивач також не надав жодного доказу. Факт того, що ОСОБА_4 ознайомився з наказом № 20-вк лише 26 липня 2016 року жодним чином не свідчить про те, що запис в його трудову книжку внесено не 08 липня 2016 року.

Наказом № 24-вк про припинення трудового договору (контракту) від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 відповідачем було звільнено з роботи за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих про визнання вищевказаного наказу незаконним та його скасування, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року у справі за вказаним позовом було відкрито провадження.

Вимога ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо його недопущення до роботи та видання наказу № 24-к про звільнення ОСОБА_1 протиправними та такими, що унеможливлює виконання рішення Бердянського суду від 26 квітня 2016 року повинна розглядатися під час вищевказаної справи. Крім зазначеного, будь-які докази в обґрунтування вказаної вимоги позивачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки відповідачем було видано відповідний наказ про поновлення позивача на роботі, трудові відносини між сторонами відновились з дня його звільнення, тобто з 02 грудня 2015 року, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконання рішення Бердянського міськрайсуду від 26 квітня 2016 року Про поновлення ОСОБА_1 на роботі таким, що не має повного фактичного виконання, а трудового договру між позивачем та відповідачем таким, що не відновив своєї дії та чинності. Вказані вимоги не ґрунтуються на законі, не доведені позивачем належними доказами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Оскільки Законом Про судовий збір позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 704,80 грн. необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, (АДРЕСА_1, 71107) до Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих, ЄДРПОУ 03967659, (вул. Свободи, 92/5, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112) про визнання наказу про поновлення на роботі незаконним, дати запису в трудовій книжці не дійсною, дій відповідача протиправними, трудового договору не відновленим, виконання рішення неналежним та не виконаним відмовити.

Судовий збір в розмірі 704,80 грн. віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2018 року.

Суддя О. М. Вірченко