Рішення

від 16.08.2018 по справі 904/2632/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2632/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

У справі

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОРПОРАЦІЯ ПАСКАЛЬ" (52524, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Суха Калина, ВУЛИЦЯ КАЛИНОВА, будинок 39; ідентифікаційний код 33858319)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АГРО - ХЛІБ" (53400, Дніпропетровська обл., місто Марганець, ВУЛИЦЯ ХЛІБОРОБІВ, будинок 30, кімната 1; ідентифікаційний код 31335039)

про стягнення 120000,00грн. основної заборгованості; 690,41грн. трьох відсотків річних; 960,00грн. інфляційних втрат

Представники:

від позивача адвокат ОСОБА_1 посвідчення №1252

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОРПОРАЦІЯ ПАСКАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АГРО - ХЛІБ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 120000,00грн. основної заборгованості; 690,41грн. трьох відсотків річних; 960,00грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018 справу №904/2632/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 20.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19.07.2018.

19.07.2018 від відповідача отримано заяву про визнання позову в якій позов в частині оплати 120000,00грн. визнав. Розгляд справи просив здійснювати за відсутності представника.

У зв'язку з перебуванням судді Петренка Ігоря Васильовича на лікарняному судове засідання, яке призначено на 19.07.2018 о 11год. 45хв. не відбулося.

Після усунення обставин, які сприяли розгляду справи по суті господарський суд ухвалою від 13.08.2018 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 16.08.2018.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

В судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення адвоката позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд встановив та дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи містять договір №04-04 від 05.04.2018 купівлі-продажу та додаток №1 (а.с.18-21 том 1). Вказані документи ні зі сторони позивача, ні зі сторони відповідача не є підписаними.

Частиною 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що договір №04-04 від 05.04.2018 купівлі-продажу та додаток №1 (а.с.18-21 том 1) не є підписаними представниками сторін господарський суд визнає його неукладеним.

Однак, 05.04.2018 на підставі довіреності №19 від 05.04.2018 (а.с.16 том 1) та видаткової накладної №4 від 05.04.2018 (а.с.14 том 1) позивач передав, а відповідач отримав добрива "Розчин гумінових та фульвокислот концентрований" (далі - товар) на загальну суму 120000,00грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю природою є відносини з поставки товару.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Отже, прийнявши від позивача товар у відповідача виник обов'язок з його оплати.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Господарським судом з'ясовано, що сторони не погоджували у видатковій накладній №4 від 05.04.2018 або у інших документах, якими обмінювались (листи, телефонограми тощо) порядок розрахунку за поставлений товар.

За відсутності відповідного порядку, за встановлених судами обставин прийняття відповідачем товару за видатковою накладною №4 від 05.04.2018, обов'язок розрахуватися за цей товар у покупця виникає відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у господарських справах зі спорів про стягнення заборгованості за поставлений товар, що виникають з подібних правовідносин (постанови Верховного суду України від 19.08.2014 у справі №3-78гс14, від 30.09.2014 у справі №3-121гс14).

Таким чином, строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №4 від 05.04.2018 настав 05.04.2018.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач скористався своїм правом закріпленим статтею 191 Господарського процесуального кодексу України та подав до суду письмову заяву про визнання позову в частині стягнення 120000,00грн. заборгованості за поставлений товар.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши фактичні обставини справи та заяву відповідача про визнання позову в частині стягнення 120000,00грн. заборгованості за поставлений товар господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 120000,00грн. основної заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних позивач нарахував за період з 06.04.2018 по 14.06.2018 на загальну суму 690,41грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати позивач нарахував за період з квітня 2018 року по травень 2018 року на загальну суму 960,00грн.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки. Господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та констатує, що у травні 2018 року інфляція відсутня. Отже вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач просить суд покласти судові витрати по справі на відповідача.

За змістом частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Інтереси позивача представляла адвокат ОСОБА_1, що підтверджується ордером серії ДП №8/000009 від 14.06.2018 (а.с.61 том 1); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1595 від 17.07.2006 (а.с.62 том 1); посвідчення №1252 (а.с.63 том 1); угода про надання правової допомоги від 21.05.2018 (а.с.64 том 1); додаткова угода №1 від 21.05.2018 (а.с.65 том 1); акт №1 від 14.06.2018 приймання-передачі наданих послуг (а.с.66 том 1); орієнтовний розрахунок судових витрат (а.с.67-68 том 1).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи, що суду, станом на час розгляду справи, не подано належних доказів, які підтверджують оплату послуг адвоката відсутні підстави для покладення вказаних сум на відповідача.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1810,33грн., з урахуванням того, що 99,21% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОРПОРАЦІЯ ПАСКАЛЬ" (52524, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Суха Калина, ВУЛИЦЯ КАЛИНОВА, будинок 39; ідентифікаційний код 33858319) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АГРО - ХЛІБ" (53400, Дніпропетровська обл., місто Марганець, ВУЛИЦЯ ХЛІБОРОБІВ, будинок 30, кімната 1; ідентифікаційний код 31335039) про стягнення 120000,00грн. основної заборгованості; 690,41грн. трьох відсотків річних; 960,00грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АГРО - ХЛІБ" (53400, Дніпропетровська обл., місто Марганець, ВУЛИЦЯ ХЛІБОРОБІВ, будинок 30, кімната 1; ідентифікаційний код 31335039) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОРПОРАЦІЯ ПАСКАЛЬ" (52524, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Суха Калина, ВУЛИЦЯ КАЛИНОВА, будинок 39; ідентифікаційний код 33858319) 120000,00грн. (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості; 690,41грн. (шістсот дев'яносто грн. 41 коп.) трьох відсотків річних; 1810,33грн. (одна тисяча вісімсот десять грн. 33 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21.08.2018

Суддя ОСОБА_2