Постанова

від 21.01.2010 по справі 2а-7734/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7734/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року, 16 год. 45 хв.                               м. Львів          

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді                 Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання         Ганачівської Л.Ю.

представника позивача                 Задорожного І.В.,

розглянувши справу за позовом ДПІ у Личаківському районі м. Львова до Підприємства об‘єднання громадян «Мистецьке братство» про припинення юридичної особи у зв‘язку з порушенням податкового законодавства, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДПІ у Личаківському районі м. Львова до Підприємства об‘єднання громадян «Мистецьке братство» про припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не подає звітність з 18.01.2008 року, чим порушує вимоги п.п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». Покликаючись на повноваження органів Державної податкової служби, передбачені п. 17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України», просить припинити відповідача як юридичну особу. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач заперечень проти позову не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Тому суд розглядає справу у відсутності відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

26.04.2007 року державним реєстратором – Виконавчим комітетом Львівської міської ради було проведено державну реєстрацію юридичної особи – Підприємства об‘єднання громадян «Мистецьке братство», що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.  

Як платник податків, відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.04.2007 р. за № 7481, що підтверджується довідкою зазначеної ДПІ від 25.11.2009 р. № 27502.

Станом на 03.11.2009 р. відповідач заборгованості по податках перед бюджетом немає і немає відкритих розрахункових рахунків, що підтверджується довідками ДПІ. Факт відсутності заборгованості відповідача перед бюджетом на час розгляду справи представник позивача визнав в судовому засіданні.

Неподання відповідачем декларацій про доходи починаючи з моменту реєстрації, а саме з 26.04.2008 р. підтверджується актом № б/н, складеним працівниками ДПІ. Таким чином, неподання декларацій відповідачем триває понад один рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Дослідженими у справі доказами встановлено факт невиконання відповідачем цього обов‘язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. (з наступними змінами і доповненнями) завданнями органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

На реалізацію цієї функції органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003р. (з наступними змінами і доповненнями)  юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

З урахуванням порядку застосування, підстав, змісту та правових наслідків скасування державної реєстрації суб‘єкта підприємницької діяльності, суд вважає, що зазначена дія в правовому сенсі є тотожною припиненню юридичної особи. Відтак, позовні вимоги заявлені суб‘єктом владних повноважень на виконання визначених законом завдань цього суб‘єкта, з підстав та в порядку, передбаченому, законом.

Порядок реалізації цих повноважень передбачено Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.1998 р. № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації  України від 17.11.1998 р. № 552 з наступними змінами і доповненнями на час розгляду справи), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 р. за № 172/2612, відповідно до п. 8.6. якого якщо платник податків не має заборгованості перед    бюджетом, та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, … то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про … постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Надані суду і досліджені в судовому засіданні докази засвідчують наявність між сторонами правовідносин та фактичних обставин, передбачених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (надалі – ЦК України) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Аналогічну за змістом норму наведено у ч. 5 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Суд пропонував позивачеві надати відомості про кандидатів до складу ліквідаційної комісії. Проте представник позивача пропозицій суду не надав.

Визначаючи склад комісії з припинення юридичної особи, Суд виходить з наступного. Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 105 ЦК України, за якою виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦК України рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 1  ст. 60 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (надалі – ГК України) ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Зазначені правові норми є підставою для покладення функцій комісії з припинення (ліквідації комісії) як на орган управління юридичної особи, так і на її учасників (засновників).

З Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що органом управління (виконавчим органом) відповідача є керівник – ОСОБА_2, який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» зазначені відомості вважаються публічно достовірними, тому додаткового доказування не потребують.

Відповідно до ст.  97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Зазначені органи повинні були забезпечити й виконання юридичною особою обов‘язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», однак не зробили цього. Таким чином, дії осіб, які входять до складу вищого та виконавчого органу, призвели до порушення відповідачем законодавства та виникнення підстав для припинення юридичної особи за судовим рішенням. Тому саме на них і слід покласти обов‘язки щодо проведення ліквідації відповідача.

Окрім того, суд враховує, що особи, які входять до складу органів управління відповідача, мають корпоративні права та інші охоронювані законом інтереси у правовідносинах з юридичною особою-відповідачем, а тому покладення функції комісії з припинення на сторонніх осіб може створити передумови для порушення цих прав та виникнення корпоративних конфліктів. Призначення комісії з припинення (ліквідації комісії) юридичної особи – відповідача з числа осіб, які входять до її органів управління, є гарантією охорони їх прав та спрямоване на запобігання правопорушенням.  

Відтак, Суд вважає, що функції комісії з припинення юридичної особи (відповідача) може бути покладено на керівника юридичної особи - громадянина ОСОБА_2. Закон не визначає вимог до кількісного складу ліквідаційної комісії, тому Суд вважає, що така комісія може здійснювати повноваження в одноособовому складі.

Позивач не надав суду пропозицій щодо строку та порядку ліквідації відповідача, тому суд не вбачає підстав для відхилення від строків та порядку ліквідації юридичної особи, які визначені у диспозитивних нормах ст. 111 ЦК України. Зазначеними нормами передбачено, зокрема, що у разі ліквідації юридичної особи за рішенням суду комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої ст. 112 ЦК України, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Проте, оскільки суду не надано письмових доказів наявності зазначених судових витрат, вони розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, Суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Припинити юридичну особу - підприємство об‘єднання громадян «Мистецьке братство» (ідентифікаційний код 35101738), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Призначити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ліквідатором підприємства об‘єднання громадян «Мистецьке братство».

4. Зобов’язати ліквідатора провести ліквідацію підприємства об‘єднання громадян «Мистецьке братство», у порядку, визначеному ст. ст.  105, 110-112 Цивільного кодексу України у строк не більше дванадцяти місяців з моменту набрання постановою суду законної сили.

5. Копію постанови суду, після набрання нею законної сили, негайно направити державному реєстратору виконавчого комітету Львівської міської ради.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 січня 2010 року об 11:00

Суддя                         В.М.Кравчук