Рішення

від 20.08.2018 по справі 907/410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/410/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/410/18

за позовом Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство», смт. Великий Березний до виробничого підприємства «Танілекс Трейд» Закарпатської обласної спілки інвалідів по слуху, м. Ужгород про стягнення суми 46205,38грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 46205,38грн. (у тому числі 24128,14грн. основного боргу по оплаті вартості отриманої лісопродукції за договором купівлі-продажу №21 від 21.02.2017 та 22077,24грн. пені), посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 509, 526, 530, 612, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків за придбаний товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару – лісоматеріалів, у встановлений договором строк не здійснив у повному обсязі оплату вартості, чим порушив вимоги ст.ст. 655,691-693 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, п.2, п. 4 договору купівлі-продажу лісоматеріалів № 21 від 21 лютого 2017 року, та, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за придбані лісоматеріали в обсязі 38,479м.куб., яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 24128,14 грн.

За наведених обставин, позивачем здійснено нарахування пені за невиконання відповідачем зобов'язання в період з 07.03.2017 по 05.09.2017, з огляду на що, просить стягнути з відповідача на його користь суму 46205,38грн., у тому числі 24128,14грн. основного боргу та 22077,24грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, визначити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовується докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою “судова повістка”.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу “Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів” постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2017 року між Державним підприємством «Великоберезнянське лісове господарство», смт. Великий Березний –, Продавець, позивач у справі та виробничим підприємством «Танілекс Трейд» Закарпатської обласної спілки інвалідів по слуху, м. Ужгород – Покупець, відповідач у справі, було укладено Договір купівлі-продажу лісоматеріалів № 21 (надалі - договір), за умовам кого Продавець передає у власність Покупця лісоматеріали (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Загальна сума договору складає 32700 грн. з ПДВ (п.2.1).

Підпунктом 2.2 пункту 2 та підпунктом 4.2.1 пункту 4 даного договору Покупець взяв на себе зобов'язання проводити попередню оплату за продукцію шляхом безготівкового розрахунку. Разом з тим, умовами договору передбачено, що при поставці товару на суму, що перевищує передоплату, заборгованість повинна бути погашена покупцем на протязі 5-ти банківських днів.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу лісоматеріали (товар) в обсязі 38,479м.куб. на загальну суму 24128,14 грн., що належним чином підтверджуються долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 02.03.2017р. серії ЗКА № 064654 та серії ЗКА № 064653.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, оплату за вказаний товар, у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив.

З огляду на наявну заборгованість, позивач 19.06.2018 звернувся до відповідача з листом вимогою про наявність заборгованості №323. Однак, останній на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив, що змусило позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням вимог п.5.1 договору було нараховано на суму заборгованості суму 22077,24грн. пені за несвоєчасний розрахунок, вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів №21 від 21.02.2017 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно з Договором, внаслідок чого у Виробничого підприємства «Танілекс Трейд» Закарпатської обласної спілки інвалідів по слуху виникла заборгованість перед Державним підприємством «Великоберезнянське лісове господарство» у розмірі 24128,14грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано, вимоги позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином відсутність коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 22077,24грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період: з 07.03.2017 по 05.09.2017 по товарно – транспортній накладній від 02.03.2017 серії ЗКА №064654; з 07.03.2017 по 05.09.2017 по товарно – транспортній накладній від 02.03.2017 серії ЗКА №064653.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Умовами договору, зокрема п. 5.1, сторони узгодили розмір пені, який становить 0.5 відсотка від суми заборгованості і не може застосовуватися в даному випадку, оскільки він перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, за розрахунком суду, виходячи з розміру пені, визначеного вимогами чинного законодавства, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 3127,41грн., в іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги, що судовий збір, як при поданні позову, так і з врахуванням здійсненого судом перерахунку розміру позовних вимог дорівнює одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн.), витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача у відповідності до норм статті 129 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з виробничого підприємства «Танілекс Трейд» Закарпатської обласної спілки інвалідів по слуху (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, ідентифікаційний код 39311235) на користь Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Рибарська, 18, ідентифікаційний код 22114543) суму 27255,55грн.(Двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 55 коп.), у тому числі 24128,14грн. основного боргу та 3127,41грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762, 00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.08.2018

Суддя О.Ф. Ремецькі