Рішення

від 09.08.2018 по справі 908/798/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 Справа № 908/798/18

м. Запоріжжя

За позовом: Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –

Позивача: Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 02140811)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Істоміна, 100, код ЄДРПОУ 22163820)

про стягнення суми 17755,76 грн.

                                                                                                    Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

прокурор: Мошков Д.І., службове посвідчення № 035883 від 05.10.2015;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

02.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Червона гірка”, про стягнення заборгованості з пайової участі за договором № 23/юр від 27.01.2016 про пайову участь (внесків) замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мелітополя у розмірі 15 000,00 грн. та суми 2755,76 грн. пені.

Ухвалою суду від 04.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/798/18, присвоєно номер провадження справи 9/50/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.05.2018. Ухвалою суду від 30.05.2018 підготовче засідання відкладено на 21.06.2018. Ухвалою від 21.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.07.2018.

Ухвалою суду від 12.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 09.08.2018.

09.08.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Мелітопольською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану дотримання замовниками будівництва на території м. Мелітополя Запорізької області вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено факт порушення замовником вимог договору про пайову участь в частині сплати коштів пайової участі. Так, у порушення п. 3.1 договору про пайову участь (внесків) замовників на розвиток інженерно-трансортної та соціальної інфраструктури м. Мелітополя № 23/юр, Товариство з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” не перерахувало у повному обсязі суму пайової участі від вартості реконструкції магазину промислових товарів по вул. Чкалова, 392а в м. Мелітополі у грошовій формі до 01.06.2016, але не пізніше введення об'єкта до експлуатації. Сума заборгованості з пайової участі становить 15000,00 грн. На підставі п. 4.2.1 договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну (неповну) сплату грошових коштів, передбачених п. 3.1 договору, за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 у розмірі 2755,76 грн. Несплата ТОВ “Червона гірка” пайової участі, створює перешкоди міській раді для реалізації програми соціально-економічного розвитку міста, зокрема, ненадходження до бюджету вказаних коштів, створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушуються інтереси держави, оскільки сплата пайової участі є джерелом доходу до місцевого бюджету. Вищезазначене стало підставою для звернення прокуратурою в інтересах Виконавчого комітету Мелітопольської міької ради Запорізької області до господарського суду Запорізької області. Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 232 ГК України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудіної діяльності”, ст. 131-1 Конституції України.

Прокурор пдтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, при цьому, що відповідач сплатив суму 15000 грн. основного боргу після звернення прокурора з позовом до суду, не сплаченою залишилась сума нарахованої та заявленої до стягнення пені.

Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомив суд, що останнім дійсно укладався договір № 23/юр від 27.01.2016, відповідно до якого відповідач зобов'язався до 01.06.2016 року, але не пізніше введення обєкту в експлуатацію, перерахувати суму пайової участі в розмірі 20000,00 грн. На виконання п. 3.1 договору, відповідаем було сплачено 29.08.2016 – 5000,00 грн., та 23.05.2018 – 15000,00 грн., тому відсутній спір щодо стягнення основного боргу. Стосовно нарахування пені, зазначає, що ним не порушувся строк внесення суми пайової участі, оскільки відповідно до умов договору, перерахування пайової участі повинно бути здійснено до 01.06.2016 але не пізніше введення об'єкту до експлуатації, враховуючи, що об'єкт реконструкції не введено в експлуатацію, підстави для стягнення суми пені у розмірі 2755,76 грн. відсутні. На підставі викладеного, просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Прокуратурою, у порядку ст.ст. 53, 166 ГПК України, надано відповідь на відзив в якій зазначено, що граничним терміном сплати коштів пайової участі за договором є 01.06.2016. Умови договору щодо сплати коштів пайової участі “але не пізніше введення об'єкта до експлуатації” передбачені на випадок введення об'єкта до експлуатації до зазначеної дати (01.06.2016), а не після неї. Таким чином, посилання відповача, що термін сплати коштів пайової участі не настав, оскільки на цей час об'єкт до експлуатації ще не введено, є безпідставним. Після заявлення позову та відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму пайового внеску у розмірі 15000 грн., чим фактично підтверджено законність позовних вимог прокурора. Оскільки відповідачем суму боргу у розмірі 15000,00 грн. погашено після подачі позову та відкриття провадження у справі, в данній частині просить провадження закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2755,76 грн. прокурор обґрунтував умовами договору та нормами законодавства.

Позивачем, на виконання ст. 166 ГПК України, подано відповідь на відзив, з якої слідує, що відповідач підписуючи договір погодився з його умовами. Відповідно до довідки Фінансового управління Мелітопольської міської ради № 01-19/59 від 11.06.2018, ТОВ “Червона гірка” сплачено кошти до місцевого бюджету в сумі 15000,00 грн. Ці дії відповідача фактично підтверджують законність позовних вимог прокуратури та договірних зобов'язань. За несвоєчасне виконання умов договору відповідачу нараховано пеню за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 у розмірі 2755,76 грн., як відповідальність за несвоєчасне виконання основного зобов'язання. Вважає позовні вимоги прокуратури повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Мелітопольської ради Запорізької області від 29.03.2013 № 13 затверджено Порядок пайової участі (внеску) замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мелітополя, який опубліковано у встановленому законом порядку у газеті “Мелітопольські відомості” № 14 від 1-7.04.2013.

27.01.2016 між виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради (Виконком за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” (замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір про пайову участь (внесків) засновників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мелітополя № 23/юр (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є пайова участь замовника (ТОВ “Червона гірка”) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфрастукрури м. Мелітополя при здійсненні будівництва об'єкта містобудування при наданні у встановленому законодавством порядку права будівництва.

Згідно з п. 3.1 договору, замовник зобов'язується перерахувати суму пайової участі в розмірі 20000,00 грн. від вартості реконструкції магазину промислових товарів по вул. Чкалова, буд. 392а в м. Мелітополі, у грошовій формі до 01.06.2016, але не пізніше введення об'єкта до експлуатації.

Розрахунок величини пайової участі ТОВ “Червона гірка” здійснений у додатку до догору, та становить 260425,00*0,08273*0,87=20000,00 грн., де

-260425,00 – загальна кошторисна вартість реконструкції об'єкта (грн.);

-0,08273 (8,8273% : 100%) – 8,8273% від загальної кошторисної вартості реконструкції магазину промислових товарів;

-0,87 - коефіцієнт території для розрахунку внеску при розмірі зонального коефіцієнта Км2=1,4 (згідно з додатком 2).

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації в управлінні правового забезпечення виконавчого комітету.

За змістом частини 1 статті 173, частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом статті 2 зазначеного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів.

Приписами ч. 1 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 3, 5, 9 та 10 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Отже статтею 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено обов'язок замовника будівництва брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом і деталізованому актом органу місцевого самоврядування.

Зі змісту цієї норми слідує, що на замовника, який має намір здійснювати будівництво у відповідному населеному пункті, покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим (постанова Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 917/2118/16).

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторони у п. 3.1 договору визначили зобов'язання ТОВ “Червона гірка” щодо перерахування суми пайової участі в розмірі 20000,00 грн. у грошовій формі до 01.06.2016, але не пізніше введення об'єкта до експлуатації.

29.08.2016 ТОВ “Червона гірка” було сплачено суму пайової участі у розмірі 5000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що після відкриття провадження у данній справі, а саме 24.05.2018, відповідачем було здійснено оплату залишку суми пайової участі в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № MAB4640843 від 23.05.2018 (копія міститься в матеріалах справи). Довідкою від 11.06.2018 № 01-19/59 Фінансового управління Мелітопольської міської ради та копією виписки по рахунку (які містяться в матерілалах справи) також підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” 24.05.2018 сплачено до місцевого бюджету 15000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з тим, що відповідач оплатив суму пайової участі за договором у розмірі 15000,00 грн. після подачі позову та відкриття провадження у справі, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені на підстві п. 4.2.1 договору, нарахованої за період з 01.06.2016 по 29.08.2016 на суму заборгованості 20000 грн. та за період з 30.08.2016 по 30.11.2016 на суму заборгованості 15000 грн., у загальному розмірі 2755,76 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 розділу 4 договору, у разі невчасної або неповної сплати грошових коштів, передбачених у пункті 3.1 розділу 3 даного договору, замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення.

Згідно умов п. 3.1 договору, граничний строк перерахування суми пайової участі становить до 01.06.2016, але не пізніше введення об'єкта до експлуатації.

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши перевірку заявленної до стягнення суми пені, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визначив, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає пеня: за період з 01.06.2016 по 29.08.2016 (від суми 20000,00 грн ) – 1625,68 грн.; за період з 30.08.2016 по 30.11.2016 (від суми 15000,00 грн.) – 1122,54 грн., що загалом становить 2748,22 грн. Тобто до стягнення підлягає сума 2748,22 грн. пені.

Доводи відповідача, викладені у відзиві спростовуються наведеним вище, а також наступним.

Згідно з п. 3.1 договору, замовник зобов'язується перерахувати суму пайової участі в розмірі 20000,00 грн. від вартості реконструкції магазину промислових товарів по вул. Чкалова, буд. 392а в м. Мелітополі, у грошовій формі до 01.06.2016, але не пізніше введення об'єкта до експлуатації.

Тобто умовами договору, а саме: пунктом 3.1 договору, визначено строк перерахування суми пайової участі – до 01.06.2016. При цьому, умови договору, а саме слова: «але не пізніше введення об'єкта до експлуатації» не змінюють цей строк, а передбачені на випадок введення об'єкта до експлуатації до вказаної дати (01.06.2016), а не після неї. Отже твердження відповача, що термін сплати коштів пайової участі не настав, оскільки на цей час об'єкт до експлуатації ще не введено, є безпідставним.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із змісту ж ч. 9 ст. 129 ГПК України слідує, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підстві викладеного, з відповідача на користь прокуратури Запорізької області слід стягнути суму 1761,25 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 15000 грн. заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Істоміна, 100; код ЄДРПОУ 22163820) на користь Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 5; код ЄДРПОУ 02140811) суму 2748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 22 коп. - пені.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Червона гірка” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Істоміна, 100; код ЄДРПОУ 22163820) на користь Прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22; код ЄДРПОУ 02909973) суму 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 21.08.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

          Суддя                                                   О.С. Боєва