Рішення

від 20.08.2018 по справі 910/6666/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2018Справа №910/6666/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця"

про стягнення 10 607,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" про стягнення 10 607,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взятого на себе за Договором оренди №б/н від 02.09.2016 грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 8 550,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 198,96 грн., нарахованих за період з 31.05.2017 по 21.05.2018, пені у розмірі 974,99 грн., нарахованої за період з 31.05.2017 по 21.05.2018, та інфляційних витрат у розмірі 883,60 грн., нарахованих за період з травня 2017 року по квітень 2018 року.

Також, позивачем разом із позовом надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" вказує, що очікує понести витрати, пов'язані з розглядом даної справи, у загальному розмірі 7 762,00 грн., які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1 762,00 грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2018 було відкрито провадження у справі №910/6666/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України); визначено строки для подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

23.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява з доказами її направлення відповідачу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" вказувало, що не одержувало відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" на позов та просило долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 30.05.2018 була надіслана відповідачу 31.05.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 53/80.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 05.06.2018 з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 01.06.2018 на відповідному конверті "вибув".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 30.05.2018 є 01.06.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" (орендар) укладено Договір оренди (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування біотуалети та зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату.

Кількість біотуалетів, що передаються в оренду за цим Договором, визначається окремим замовленням Орендаря, яке є додатком до цього Договору і становить його невід'ємну частину (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендар сплачує орендодавцю попередню оплату за договором на місяць, яка включає орендну плату за передані в оренду біотуалети та плату за обслуговування орендованих біотуалетів.

Згідно пункту 3.2 Договору розмір орендної плати складає 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за орендну одного біотуалету на місяць з дворазовим сервісним обслуговуванням.

Плата за Договором перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця на протязі трьох днів з моменту надходження до орендаря рахунку-фактури (п. 3.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за прострочення плати за Договором орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 та 6.3 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та закінчується згідно терміну, зазначеного в замовленні до даного Договору, проте закінчення цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця", останній орендував 1 біотуалет з 03.09.2016 і по термін, що узгоджується сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" претензію №12 від 16.08.2017, яка була одержання 05.09.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7903202832089, з вимогою сплатити борг.

Листом №01/09-1 від 01.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" висловило подяку Товариству з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" за надані послуги та гарантувало розрахуватись.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого зобов'язання із внесення орендної плати за період з травня 2017 року по жовтень 2017 року, у зв'язку з чим у нього виникли заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 8 550,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 198,96 грн., нарахованих за період з 31.05.2017 по 21.05.2018, пені у розмірі 974,99 грн., нарахованої за період з 21.05.2017 по 21.05.2018, та інфляційних витрат у розмірі 883,60 грн., нарахованих за період з травня 2017 року по квітень 2018 року.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору оренди, так і договору надання послуг.

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 63 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, умови спірного договору (з урахуванням наявного в матеріалах справи замовлення) передбачали надання позивачем в оренду відповідачу одного біотуалету та надання послуг з його обслуговування 2 рази на місяць.

Матеріалами справи (актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000554 від 30.06.2017 на суму 1 900,00 грн., №ОУ-0000439 від 31.05.2017 на суму 1 900,00 грн., №ОУ-0000651 від 31.07.2017 на суму 1 900,00 грн., №ОУ-0000794 від 31.08.2017 на суму 1 900,00 грн., №ОУ-0000917 від 30.09.2017 на суму 950,00 грн. та №ОУ-0000985 від 31.10.2017 на суму 950,00 грн.,) підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору майном у період з травня 2017 року по жовтень 2017 року та факт надання відповідачем послуг з обслуговування такого майна.

Відтак, враховуючи сплату відповідачем позивачу попередньої оплати за Договором на місяць у розмірі 950,00 грн. у відповідності до пункту 3.1 Договору, у відповідача виник обов'язок з сплати за користування майном та за надані позивачем послуги у загальному розмірі 8 550,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу У України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.4 Договору плата за Договором перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця на протязі трьох днів з моменту надходження до орендаря рахунку-фактури.

В матеріалах справи відсутні як відповідні рахунки-фактури, так і докази їх направлення відповідачу, проте суд відзначає, що рахунок-фактури є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Наявність або відсутність рахунку не звільняє добросовісного боржника від обов'язку оплатити виконані позивачем роботи (за відсутності доказів звернення до кредитора при неясності реквізитів для оплати).

Відтак, суд вважає, що визначений сторонами у пункті 3.4 Договору строк, протягом якого відповідач зобов'язаний був виконати своє грошове зобов'язання за Договором, починає свій перебіг від дня підписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки саме з цього дня Товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" було прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" послуги з оренди та обслуговування біотуалету за відповідний місяць та їх вартість.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за користування орендованим майном та за надані послуги у травні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000439 від 31.05.2017) - до 06.06.2017 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, в той час як 03 червня 2017 року (тобто, третій день від дати підписання відповідачем відповідного акту) перепадає на суботу, а понеділок - 05 червня 2017 року є вихідним днем згідно постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016), у червні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000554 від 30.06.2017) - до 03.07.2017, у липні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000651 від 31.07.2017) - до 03.08.2017, у серпні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000794 від 31.08.2017) - до 04.09.2017 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 03 вересня 2017 року (тобто, третій день від дати підписання відповідачем відповідного акту) перепадає на неділю), у вересні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000917 від 30.09.2017) - до 03.10.2017, у жовтні 2017 року (згідно акту №ОУ-0000985 від 31.10.2017) - до 03.11.2017.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а відповідачем не надано доказів зворотного, Товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" не виконано у визначені спірним договором строки свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 8 550,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу спірної суми коштів, як і не наведено спростування розміру даної заборгованості, а тому суд приходить до висновку про наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди та з оплати послуг за період з травня по жовтень 2017 року у загальному розмірі 8 550,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" заборгованості у розмірі 8 550,00 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 198,96 грн., нарахованих за період з 31.05.2017 по 21.05.2018, пені у розмірі 974,99 грн., нарахованої за період з 31.05.2017 по 21.05.2018, та інфляційних витрат у розмірі 883,60 грн., нарахованих за період з травня 2017 року по квітень 2018 року.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за прострочення плати за Договором орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (на суму заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, визначеної судом кінцевої дати нарахування пені - 03.05.2018, враховуючи, визначений сторонами у Договорі розмір пені - облікова ставка НБУ, прийшов до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача пеню у розмірі 587,48 грн.

В іншій частині заявлена позивачем пеня у розмірі 387,51 грн. (974,99 грн. - 587,48 грн.) обрахована невірно, оскільки при здійсненні розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" не враховано положень п. 3.4 Договору, якими встановлено обов'язок відповідача сплатити заборгованість протягом 3 днів; приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016, якою визначено, що 05 червня 2017 року є вихідним днем, що в свою чергу мало наслідком невірне визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання; а також приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном. Відтак, в цій частині заявлена до стягнення пеня задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням встановлених дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, та визначеної позивачем кінцевої дати нарахування інфляційних витрат (30.04.2018) та 3% річних (21.05.20108), прийшов до висновку про часткове задоволення вказаних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 196,92 грн. та інфляційних витрат у розмірі 801,75 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем інфляційні витрати у розмірі 81,85 грн. (883,60 грн. - 801,75 грн.) та 3% річних у розмірі 2,04 грн. (198,96 грн. - 196,92 грн.) обраховані невірно, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положень п. 3.4 Договору, якими встановлено обов'язок відповідача сплатити заборгованість протягом 3 днів; приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016, якою визначено, що 05 червня 2017 року є вихідним днем, що в свою чергу мало наслідком невірне визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 6 000,00 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію Договору №2/04 про надання правової допомоги від 25.04.2018, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Івашків і Партнери", відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання представляти права та інтереси клієнта в господарському суді міста Києва та за необхідності в судах апеляційної та касаційної інстанцій у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" про стягнення заборгованості, що виникла на підставі Договору оренди від 02.09.2016.

У пункті 3.2 Договору №2/04 про надання правової допомоги від 25.04.2018 сторони погодили, що гонорар за надану правову допомогу в суді першої інстанції становить 6 000,00 грн., який у відповідності до п. 3.1 вказаного договору клієнт сплачує в якості передоплати на протязі 3-х днів з моменту отримання рахунку.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000300 від 24.03.2016, виданого на ім'я ОСОБА_1, ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №100186 від 21.05.2018, копію рахунку №02-05/18 від 17.05.2018 на суму 6 000,00 грн. та платіжне доручення №2106 від 18.05.2018, з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" перераховано Адвокатському об'єднанню "Івашків і Партнери" 6 000,00 грн. в якості плати за надання правової допомоги за Договором №2/04 від 25.04.2018.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи надання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу адвоката за розгляд судом даної справи у сумі 6 000,00 грн., встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 5 733,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 126, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівна компанія "Столиця" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 53/80; ідентифікаційний код 32421563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проеко Сервіс" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Білоцерківська, буд. 2 А, кв. 46; ідентифікаційний код 38582754) заборгованість у розмірі 8 550 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 92 коп., інфляційні витрати у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 75 коп., судовий збір у розмірі 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 733 (п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 34 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.08.2018.

Суддя Р.В. Бойко