Рішення

від 20.08.2018 по справі 910/7644/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.08.2018Справа №910/7644/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус"про стягнення 9 485,51 грн., ВСТАНОВИВ: У  червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" про стягнення 9 485,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором поставки №4225 від 22.05.2013 поставлено відповідачу товар, а відповідачем свого зобов'язання із оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконано, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю                    "С К С" у загальному розмірі 7 313,33 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з нього інфляційні витрати у розмірі 721,90 грн. та пеню у розмірі 1 450,28 грн., нараховані за період з 07.11.2016 по 27.11.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7644/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Вказана ухвала суду від 14.06.2018 була надіслана відповідачу 20.06.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 30 А, офіс 32. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.07.2018 із відмітною на довідці відділення поштового зв'язку "не знаходиться". Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 14.06.2018 є 29.06.2018. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.    Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 22.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С К С" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" (покупець) укладено Договір поставки №4225 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортній накладній, яка оформлюється постачальником згідно з отриманим від покупця замовлення. Згідно з п. 2.1 Договору товар передається покупцю окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно з замовленням. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього договору. У п. 2.4 Договору вказано, що право власності на товар а також ризик випадкового знищення та (або) пошкодження товару переходять покупцеві у момент підписання ТТН. Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки. Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписами ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З аналізу Договору поставки №4225 від 22.05.2013 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами у товарно-транспортних накладних (п. 1.2 Договору). Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про припинення дії Договору (в порядку п. 10.1 Договору), суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період. На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем було поставлено відповідачу: - згідно товарно-транспортної накладної №К0000288806 від 04.11.2016 - товар на суму 107,40 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000270884 від 21.10.2016 – товар на суму          1 962,44  грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000288844 від 04.11.2016 – товар на суму 693,92 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000294902 від 11.11.2016 – товар на суму 923,24 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000304485 від 18.11.2016 – товар на суму 440,24 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000304754 від 18.11.2016 – товар на суму 682,09 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000281094 від 28.10.2016 – товар на суму 526,80 грн.; - згідно товарно-транспортної накладної №К0000271023 від 21.10.2016 – товар на суму          1 978,00 грн. Вказані товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю                "С К С" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" та в них міститься посилання на реквізити Договору. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 7 314,13 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 4.1 Договору сторонами було погоджено, що оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю. Отже у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктіу 4.1 Договору товар, поставлений позивачем за товарно-транспортною накладною №К0000288806 від 04.11.2016 на суму 107,40  грн. відповідач повинен був оплатити у строк до 18.11.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000270884 від 21.10.2016 на суму 1 962,44 грн. – у строк до 04.11.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000288844 від 04.11.2016 на суму 693,92 грн. – у строк до 18.11.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000294902 від 11.11.2016 на суму 923,24 грн. – у строк до 25.11.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000304485 від 18.11.2016 на суму 440,24 грн. -  у строк до 02.12.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000304754 від 18.11.2016 на суму 682,00 грн. – у строк до 02.12.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000281094 від 28.10.2016 на суму 526,80 грн. – у строк до 11.11.2016 включно; за товарно-транспортною накладною №К0000271023 від 21.10.2016 на суму 1 978,00 грн. – у строк до 04.11.2016 включно. Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 7 314,13 грн. (за товар, поставлений позивачем за вказаними товарно-транспортними накладними) відповідачем суду не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" за Договором (за спірними товарно-транспортними накладними) у розмірі 7 314,13 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" суми основного боргу у розмірі 7 313,33 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі (в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з нього інфляційні витрати у розмірі 721,90 грн. та пеню у розмірі 1 450,28 грн., нараховані за період з 07.11.2016 по 27.11.2017. Так, позивачем у позові наведено розрахунок пені, яку він просить стягнути з відповідача. Згідно вказаного розрахунку позивачем нараховано: - 554,15 грн. пені за період з 07.11.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000271023 від 21.10.2016 на суму 1 978,00 грн.); - 144,55 грн. пені за період з 14.11.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000281094 від 28.10.2016 на суму 526,80 грн.); - 176,48 грн. пені за період з 05.12.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000304754 від 18.11.2016 на суму 682,09 грн.); - 113,91 грн. пені за період з 05.12.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000304485 від 18.11.2016 на суму 440,24 грн.); - 243,82 грн. пені за період з 28.11.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000294902 від 11.11.2016 на суму 923,24 грн.); - 186,98 грн. пені за період з 21.11.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000288844 від 04.11.2016 на суму 693,92 грн.); - 1,45 грн. пені за період з 27.11.2017 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000270884 від 21.10.2016 на суму 1 962,44 грн.); - 28,94 грн. пені за період з 21.11.2016 по 27.11.2017 (за прострочення оплати товару за товарно-транспортною накладною №К0000288806 від 04.11.2016 на суму 107,40 грн.). Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У пункті 6.1 Договору передбачено, що у випадку затримки оплати за товар згідно з п. 4.1 цього договору покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (на суму заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном. Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач здійснює нарахування пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (зобов'язання з оплати товару, поставленого за кожною партією – відповідною товарно-транспортною накладною), що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тоді як умовами Договору сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення платежу не встановлює іншого періоду нарахування пені, а визначає механізм (спосіб) нарахування пені. За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначених позивачем дат, з яких підлягає нарахуванню пеня), а також з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 961,75 грн., яка складається з: - 14,53 грн. пені за період з 21.11.2016 по 18.05.2017 за товарно-транспортною накладною  №К0000288806 від 04.11.2016 на суму 107,40 грн.; - 93,86 грн. пені за період з 21.11.2016 по 15.05.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000288844 від 04.11.2016 на суму 693,92 грн.; - 124,53 грн. пені за період з 28.11.2016 по 25.05.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000294902 від 11.11.2016 на суму 923,24 грн.; - 59,44 грн. пені за період з 05.12.2016 по 02.06.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000304485 від 18.11.2016 на суму 440,24 грн.; - 92,09 грн. пені за період з 05.12.2016 по 02.06.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000304754 від 18.11.2016 на суму 682,09 грн.; - 71,45 грн. пені за період з 14.11.2016 по 11.05.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000281094 від 28.10.2016 на суму 526,80 грн.; - 269,00 грн. пені за період з 07.11.2016 по 04.05.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000271023 від 21.10.2016 на суму 1 978,00 грн.); - 236,85 грн. пені за період з 27.11.2016 по 04.05.2017 за товарно-транспортною накладною №К0000270884 від 21.10.2016 на суму 1 962,44 грн.). Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 961,75 грн. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" інфляційних втрат у розмірі 721,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротгаус" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 30А, офіс 32; ідентифікаційний код 39380471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14Б; ідентифікаційний код 36088095) заборгованість у розмірі 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн. 33 коп., пеню у розмірі 961 (дев'ятсот шістдесят один) грн. 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 721 (сімсот двадцять одна) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят один) грн. 25 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва. Повний текст рішення складено 20.08.2018.           Суддя                                                                                                    Р.В. Бойко