Рішення

від 16.08.2018 по справі 913/282/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 серпня 2018 року                                                   Справа № 913/282/18

                                                                                 Провадження №19/913/282/18

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” (вул. Луценко Дмитра, 15, м. Київ, 03191)

до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” (юридична адреса: пр-т Гвардійський, 33, офіс 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406; адреса для листування: а/с 135, м. Сєвєродонецьк-6, Луганська область, 93406)

про стягнення 166673 грн 95 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” про стягнення заборгованості за договором поставки №174 від 07.06.2010 у розмірі 166673 грн 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №174 від 07.06.2010 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 18.06.2018 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.07.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/05-46 від 13.07.2018 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що видаткові накладні підписані Обласним аптечним складом КП “Луганська обласна “Фармація”, який не є стороною підписання договору поставки №174 від 07.06.2010. Станом на 01.07.2018 у відповідача відсутня документація, що стосується роботи його відокремлених підрозділів на тимчасово непідконтрольній українській владі території. У позовній заяві відсутні посилання на документи, що відповідно до п.3.2 договору підтверджують прийом товару відповідачем, а саме, відсутнє посилання на відповідний акт підписаний сторонами, що підтверджує передачу документів на товар, передбачених п.3.3 договору.

Ухвалою суду від 18.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.08.2018.

Ухвалою суду від 02.08.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.08.2018.

Позивач у відповіді б/н від 31.07.2018 на відзив зазначив, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Обласний аптечний склад КП «Луганська обласна «Фармація» є відокремленим підрозділом КП «Луганська обласна «Фармація» та відповідно виконує його функції. Просить визнати причини пропуску строків позовної давності поважними, розглянути справу та прийняти рішення, яким задовольнити позовну вимоги у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 16.08.2018 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 16.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

07.06.2010 між Приватним підприємством “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Луганська обласна “Фармація” (покупець, відповідач) укладено договір поставки №174, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вироби медичного призначення (далі - товар), зазначені в п.1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити товар.

Найменування, асортимент, кількість товару, одиниці виміру, ціна за одиницю товару, вартість товару, зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 договору покупець зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар згідно з накладними. Розрахунки за отриманий товар здійснюються з відстрочкою на 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару. Строк зобов'язань по оплаті кожної партії товару починає свій відлік з моменту фактичного прийому товару покупцем та передачі документів на товар, передбачених п.3.3 цього договору.

Згідно з п.3.1 договору поставка товару здійснюється партіями (сформованими на підставі узгодженої сторонами заявки) за рахунок продавця. Адреса поставки (склада покупця): тупик Стєпной, 2 а, м. Луганськ, 91020.

Відповідно до п.8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015, та до виконання усіх зобов'язань.

Як зазначив позивач, на виконання вказаних умов договору ним здійснена поставка товару на загальну суму 172532 грн 07 коп.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 5858 грн 12 коп. за видатковою накладною №135/7 від 10.07.2014, заборгованість складає 166673 грн 95 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №174 від 07.06.2010 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто – неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується видатковими накладними №2880 від 03.06.2014 на суму 28477 грн 96 коп., №3038 від 16.06.2014 на суму 20805 грн 32 коп., №3039 від 16.06.2014 на суму 16474 грн 91 коп., №3096 від 16.06.2014 на суму 44095 грн 39 коп., №3164 від 23.06.2014 на суму 5250 грн 00 коп., №3313 від 03.07.2014 на суму 6871 грн 29 коп., №3314 від 03.07.2014 на суму 13761 грн 90 коп., №3315 від 03.07.2014 на суму 2436 грн 00 коп., №3316 від 03.07.2014 на суму 462 грн 00 коп., №3343 від 04.07.2014 на суму 23224 грн 25 коп., підписаними між позивачем та Обласним аптечним складом КП «Луганської обласної «Фармації», який є відокремленим підрозділом Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація”, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Місцезнаходженням відокремленого підрозділу є: тупик Стєпной, 2 а 2 в 2 ж, м. Луганськ, 91020.

Згідно з п.3.1 договору адреса поставки (склада покупця): тупик Стєпной, 2 а, м. Луганськ, 91020.

Крім того, відповідно до п.9 договору поставки №174 від 07.06.2010 (у редакції додаткової угоди від 05.06.2013) вбачається, що покупцем є Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”, одержувачем товарів та платником є Обласний аптечний склад КП «Луганської обласної «Фармації» (тупик Стєпной, 2 а, м. Луганськ, 91020, код ЄДРПОУ 01975703).

Наведене спростовує твердження відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву №01/05-46 від 13.07.2018, що видаткові накладні підписані Обласним аптечним складом КП “Луганська обласна “Фармація”, який не є стороною підписання договору поставки №174 від 07.06.2010.

Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеними накладними в сумі 161859 грн 02 коп.

Відносно поставки товару за видатковою накладною №135/7 від 10.07.2014 на суму 10673 грн 05 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення викладених приписів, позивачем не надано суду видатковою накладної №135/7 від 10.07.2014, а подано тільки податкову накладну (а.с.26).

Частиною 1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податкова накладна в розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не є первинним документом, який підтверджує факт поставки товару. У даному випадку поставка може підтверджуватися видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, залізничною накладною, актом приймання-передачі продукції, тощо.

Таким чином позивачем не доведено факту поставки товару за видатковою накладною №135/7 від 10.07.2014 на суму 10673 грн 05 коп. та не надано документального підтвердження проведення відповідачем часткової оплати в сумі 5858 грн 12 коп. за вказаною накладною, з огляду на що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У заяві №01/05-47 від 13.07.2018 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, які заявлені позивачем.

Розглядаючи вказану заяву, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ч. 5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За наявності поважних причин її пропущення суд зобов'язаний захистити порушене право.

З матеріалів справи вбачається, що остання поставка здійснена за видатковою накладною №3343 від 04.07.2014. Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що розрахунки за отриманий товар здійснюються з відстрочкою на 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару. Строк зобов'язань по оплаті кожної партії товару починає свій відлік з моменту фактичного прийому товару покупцем та передачі документів на товар, передбачених п.3.3 цього договору.

Ураховуючи дату поставки товару (04.07.2014), оплата повинна бути здійснена 03.08.2014, тобто строк позовної давності розпочався відповідно 04.08.2014 і 05.08.2017 - закінчився. Звернення з позовом до суду мало місце 07.06.2018, що підтверджується відбитком пошти на поштовому конверті.

У відповіді б/н від 31.07.2018 на відзив позивач просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності позивач посилався на те, що на момент виникнення права звернення до суду щодо останньої поставки товару (10.08.2014 – 31 день після отримання останньої партії товару) в Україні відбулися військові дії та проводилася антитерористична операція. Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. До грудня 2014 року місцезнаходженням позивача було місто Луганськ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Під час військових дій частина приміщення, у якому знаходився позивач, була зруйнована. Можливість доступу до документів позивача була обмежена і є обмеженою на теперішній час. Документи, що підтверджують заборгованість відповідача, позивач зміг отримати лише у 2018 році.

Згідно з п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-кому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про поважність причин пропущення Приватним підприємством “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” позовної давності при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №174 від 07.06.2010, у зв'язку з чим порушене право підлягає захисту.

Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними задовольнити.

2. Визнати причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними.

3. Позов Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” задовольнити частково.

4. Стягнути з Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” (проспект Гвардійський, 33, офіс 2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 01975442), на користь Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “НЕМАН” (вул. Луценко Дмитра, 15, м. Київ, 03191, код ЄДРПОУ 32065818), борг у розмірі 161859 грн 02 коп., судовий збір у розмірі 2427 грн 89 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.08.2018.

Суддя Т.В. Косенко